Рішення № 11455817, 13.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 вересня 2010 р.           Справа 13/109-10

за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул.Пирогова,174, м. Вінниця, 21008)

до:Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 61" (1-й Індустріальний провулок,8, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 15039,41 грн. заборгованості

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Новожилова Л.В.

Представники

          позивача : Іваніцький Ю.В., довіреність

          відповідача : Мельничук І.А., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 22.06.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" до Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 61 про стягнення 15039,41 грн. заборгованості та призначено до слухання, проте в зв'язку з неявкою представника відповідача, та виниклою необхідністю витребування доказів судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

У судове засідання 13.09.2010 р. з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, представника відповідача який позов не визнав, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Згідно укладеного між сторонами 13.06.2007 р. договору №229 про постачання електричної енергії, позивач (постачальник) здійснює продаж електричної енергії відповідачу (споживачу), а відповідач, в свою чергу оплачує вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1).

Позивачем, згідно умов договору було здійснено постачання електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи рапортами про відпуск електроенергії ВАТ "ПМК №61" (а.са.с.15-35).

Відповідно до п.2.3.3. договору відповідач (споживач) зобов'язаний оплачувати вартість спожитої електроенергії згідно до умов додатку №3, де вказано, що відповідач протягом п'яти днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електроенергії зобов'язаний здійснювати остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за розрахунковий період.

Свої зобов'язання по оплаті відповідач виконав лише частково, в зв'язку з чим з грудня 2006 р. виникла і почала зростати заборгованість ВАТ "ПМК №61" за спожиту електроенергію за розрахунковий період, а саме з грудня 2006 р. по квітень 2010 р. відповідачем було спожито електричної енергії на загальну суму 40556,77 грн. відповідно до виставлених рахунків (а.с.36-77), а оплату здійснено лише на суму 25517,36 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за період з грудня 2006 року по грудень 2007 р. (а.с.80-101).

В зв'язку з чим основний борг відповідача за спожиту електричну енергію на день розгляду справи складає 15039,41 грн.

Відповідач свої заперечення обґрунтовує тим, що розрахована позивачем сума боргу в розмірі 15 039, 41 грн., була здійснена за період з грудня 2006 року по квітень 2010 року.

У відповідності до ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З урахуванням дати звернення позивача до суду та строку позовної давності тривалістю у три роки, передбаченого ст. 257 ЦК України, підстав для стягнення суми боргу у період з грудня 2006 року по червень 2007 року немає.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем не може рахуватися до червня 2007 року.

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача по рахункам за електроенергію в період з грудня 2006 року по червень 2007 року, задоволенню не підлягає, на підставі ст. 257 ЦК України, у зв'язку із спливом позовної давності.

Також свої заперечення щодо стягнення суми боргу, обґрунтовує тим, що позов про стягнення заборгованості за електроенергію по іншим рахункам наданим до позовної заяви відповідач також не визнає, в зв'язку з тим, що надану Вінницькими МЕМ електроенергію споживали, окрім відповідача (ВАТ «ПМК №61»), ще й відомчий гуртожиток підприємства, за адресою: м. Вінниця, 1-й провулок Індустріальний, 8.

Відповідач стверджує, що керівництво ВАТ «ПМК №61» неодноразово зверталося до позивача (Вінницьких МЕМ) про переведення на прямі розрахунки відомчого гуртожитку підприємства, за адресою: м. Вінниця, 1-й пров. Індустріальний, 8, тобто укладення договорів про постачання електроенергії безпосередньо з мешканцями гуртожитку, але це не дало позитивного результату. Зазначені питання Вінницькими МЕМ не розглядалися, хоча ВМЕМ було відомо, що їхніми послугами, окрім споживача електроенергії ВАТ «ПМК №61», користуються ще й мешканці відомчого гуртожитку підприємства.

З наданого та підписаного позивачем акту звірки взаєморозрахунків від 27.08.2010 року вбачається. що заборгованість нараховувалася за затвердженими тарифами для населення, що свідчить про те, що позивач дійсно визнає споживачем його послуг мешканців відомчого гуртожитку підприємства.

Щодо заявленого відповідачем клопотання щодо застосування строку позовної давності до боргу, заявленого в позовній заяві, термін сплати по якому виник понад 3 (три) роки позивач заперечував виходячи з наступного.

Пунктом 5.2 Договору № 229 від 28.01.2004 року, а потім пунктом 7.6 Договору № 229 від 13.06.2007 року передбачається, що «У разі виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію сторони мають право за взаємною згодою укласти договір про реструктуризацію цієї заборгованості.

У разі відсутності угоди (графіка) погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу і посилань на період, за який здійснюється оплата, ці кошти перераховані відповідачем (споживачем) за електричну енергію, позивач (постачальник) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення.

Таким чином, суми, які були сплачені через касу позивача: касовий реєстр від 28.12.2007 в сумі 959.78 грн.; від 28.01.2008 в сумі 1182,00 грн.; від 28.02.2008 в сумі 1068,52 грн.; від 02.04.2008 в сумі 1087,44 грн.; від 30.04.2008 в сумі 1087.44 грн., позивач відповідно до зазначених вище положень Договорів про постачання електричної енергії зарахував в погашення заборгованості за спожиту Відповідачем електричну енергію, яка виникла в період з грудня 2006р. по травень 2007р.

Що стосується розрахунку боргу з грудня 2006 року, то розрахунок був зроблений з тієї причини, що станом на 01.12.2006 року сальдо (погоджене) по взаєморозрахункам між сторонами становило 0,00 грн.

З наведеного вище позовні вимоги в сумі 15039,41 грн., заявлені позивачем в межах позовної давності, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії позивача по постачанню електричної енергії та дії відповідача по її прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище вказаними рапортами, та його частковий розрахунок за спожиту електричну енергію згідно виставлених рахунків, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за спожиту електричну енергію.

Виходячи з викладеного, клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності, задоволенню не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав, а також доказів на підтвердження своїх заперечень щодо того, що надану позивачем електроенергію споживали, окрім відповідача ще й відомчий гуртожиток підприємства, за адресою: м. Вінниця, 1-й провулок Індустріальний, 8, надано не було

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, а заперечення відповідача не доведеними доказами, тому вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 15039,41 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

          Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 32, 33, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 61" (1-й Індустріальний провулок,8, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 01037287) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул.Пирогова,174, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 25509880) 15039,41 грн. основної суми боргу; 150,39 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення направити сторонам.

Суддя Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Пирогова,174, м. Вінниця, 21008)

3 - відповідачу (1-й Індустріальний провулок,8, м. Вінниця, 21000)