Ухвала суду № 114557704, 30.10.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Справа № 500/6852/23

30 жовтня 2023 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Релігійної організації "Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви" до Тернопільської обласної військової адміністрації , Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" треті особи Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Теребовлянська міська рада про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Релігійної організації "Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви" до Тернопільської обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" треті особи Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області , Теребовлянська міська рада , в якому просить винести постанову, якою вилучити з постійного користування Державного спеціалізованого підприємства "Ліси України" земельну ділянку площею 2,2598 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси) кадастровий номер 6125082900:01:001:0776, розташовану за межами села Долина на території Теребовлянської міської ради Тернопільської області на користь Релігійної організації "Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви" для обслуговування релігійних будівель та споруд.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 914/2006/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що реконструйований головний корпус та спортивний павільйон оздоровчого табору «Пролісок» під Монастир та Богуслужебну каплицю Монастиря св. Теодора Студита - відносяться до комплексу будівель і споруд, які розташовані в с. Долина Теребовлянського району Тернопільської області та піонерський табір (куплений у колгоспі «Шлях до комунізму» Теребовлянського району) є одним і тим же об`єктом. Виходячи із первинних документів, зокрема із листа Тернопільської обласної ради від 29 січня 1981 року № 10-03/14, вищевказані будівлі знаходяться на земельній ділянці, зайнятій будинками та спорудами піонерського табору та передані рішенням виконкому Тернопільської ОРНД від 04.03.1981 р. для оформлення документів щодо відведення земельної ділянки під будівництво табору площею 12,0 га.

Позивач вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області згідно адвокатського запиту надало інформацію щодо обліку земельних ділянок (розробка по формі 6-зем (гектарів), про те, що до земель рекреаційного призначення (забудованих, тих, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, в т.ч. кемпінги, будинки для відпочинку ...) до 2000 року належало приблизно 15,90 га, від 2005 року до 2016 року табору «Пролісок» (монастир св. Теодора Студита) належало - 8,2637 га.

Позивач просить врахувати, що згідно відповіді на адвокатський запит № 29-19-0.61-776/2-21 від 22.02.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером 6125082900:01:001:0776 та наближена до неї територія, разом площею 8,2637 га що розташована на території Долинської сільської ради Теребовлянського району, якою користується позивач, станом на останню звітну дату 01.01.2016 року обліковувалась із цільовим призначенням як землі запасу, угіддя - землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі (кемпінги, будинки для відпочинку або для проведення відпусток).

Відтак, позивач вважає, що без проходження відповідачами законом встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки що розташована на території Долинської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125082900:01:001:0776, якою користується РО "Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви", Код ЄДРПОУ 24620256 Тернопільська обласна військова адміністрація не мала правових підстав надавати ДП «Кременецьке лісове господарство» в постійне користування земельних ділянок за межами с. Долина Тернопільського району» для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.11.2018 в справі № 127/93/17-ц, не є публічно-правовим спір суб`єкта приватного права - фізичної особи щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

За приписами пункту 6 частини першої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як слідує з позовної заяви, 09.04.2021 отримано Розпорядження Голови Тернопільської районної державної адміністрації №127 "Про надання дозволу на розроблення детального плану території земельної ділянки орієнтовною площею 8,5 га для обслуговування релігійних будівель та споруд", розташованої за межами села Долина на території Теребовлянської міської ради Тернопільської області"

Також, позивач зазначає, що після виготовлення детального плану території, 30.11.2021 Теребовлянською міською радою Тернопільської області прийнято рішення "Про затвердження детального плану території для обслуговування релігійних будівель та споруд , розташованої за межами села Долина на території Теребовлянської міської ради Тернопільської області".

Також, позивач вказує на те, що 30.11.2021 Теребовлянською міською радою Тернопільського району Тернопільської області прийнято рішення №2918 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с.Долина в постійне користування РО "Спасо-Преображенський Монастир УГКЦ".

Однак, як зазначає позивач, 01.12.2021 Релігійній організації "Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви" стало відомо про те, що до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг кадастровий номер 6125082900:01:001:0776, площею 2,2598 га.; вказана земельна ділянка повністю накладається на земельну ділянку під релігійними будівлями і спорудами, що належать РО "Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви" на праві приватної власності.

Відповідно, в даний час, на думку суду, існує накладення меж земельної ділянки, на яку претендує позивач (орієнтовною площею 8,5 га) , з земельною ділянкою, яка передана і знаходиться у користуванні ДСГП "Ліси України" (кадастровий номер 6125082900:01:001:0776, площею 2,2598 га.).

Отже, суд приходить до переконання, що даний спір є спором щодо права на вказані земельні ділянки, тобто по своїй суті є спором про право, а також має на меті забезпечення можливості набуття речового права на земельну ділянку позивачем, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20.03.2019 р. у справі №320/3496/17, від 10.04.2019 р. у справі №161/13749/15-ц, зазначила про те, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Таким чином, виник спір про право цивільне, і подальше оспорювання права користування (його виникнення чи припинення) спірною земельною ділянкою не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права користування земельною ділянкою.

Суд вважає застосовним до спірних правовідносин викладений вище висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 р. у справі №320/3496/17, від 10.04.2019 р. у справі №161/13749/15-ц.

Окрім цього, позивач у доводах позовної заяви посилається на частину другої ст.267 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності

Слід зазначити, що згідно частини другої ст. 267 КАС України, адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню, а не окружним адміністративним судом.

Крім цього, позивачем не заявлено жодних позовних вимог, що носять публічно-правовий характер, до суб`єкта владних повноважень - Тернопільської обласної військової адміністрації, хоча зазначено вказану особу відповідачем у справі.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Тобто, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, згідно із частиною п`ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Релігійної організації "Спасо-Преображенський монастир Української Греко-Католицької Церкви" до Тернопільської обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області , Теребовлянська міська рада про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяДерех Н.В.