Постанова № 11455436, 22.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 вересня 2010 р. № Б29/74-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),

Яценко О.В.

розглянувши

касаційну скаргуЦентральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі

на постанову

та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року

господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010 року

у справі

господарського суду№ Б29/74-10

Дніпропетровської області

за заявоюЦентральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі

доТОВ "Форест Плюс"

провизнання банкрутом

(в судовому засіданні представники сторін не з'явились)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2010 року порушено провадження у справі № Б29/74-10 про банкрутство ТОВ "Форест Плюс" (далі –боржника) за заявою Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі (далі –інспекції) в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010 року залишено без розгляду заяву Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано ненаданням ініціюючим кредитором доказів безспірності грошових вимог та ненаданням доказів неплатоспроможності боржника, що перешкоджає розгляду справи по суті.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010 року залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010 року у справі № Б29/74-10, а справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 6, 7, 8, 9, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов’язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2010 року Центральна МДПІ у м. Кривому Розі звернулась з заявою про визнання банкрутом ТОВ “Форест Плюс” м. Кривий Ріг (том 1, а.с.2-3). Заяву про порушення провадження у справі про банкрутство було обґрунтовано тим, що у боржника є непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 5608 грн. 69 коп., що підтверджується податковою вимогою, розміщеною на дошці оголошень (том 1, а.с.26), а також тим, що керівні органи боржника не знаходяться за юридичною адресою й протягом останніх дев’яти років ТОВ “Форест Плюс” не подавалась податкова звітність.

Скаржником в якості додатку до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство було надано ксерокопію довідки з ЄДРПОУ від 15.01.2010 року з зазначенням в останній про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (том 1, а.с. 7-9) та довідку за підписом заступника начальника Центральної МДПІ у м. Кривому Розі про відсутність податкової звітності ТОВ “Форест Плюс” протягом 2000-2009 років (том 1, а.с.12-13).

В якості наявності безспірних вимог були надані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога (том 1, а.с.17, 22, 26). Доказів про вжиття заходів до отримання цієї заборгованості в встановленому законом порядку, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про стягнення не надано судам попередніх інстанцій при розгляді справи.

Відповідно до пункту 32 Постанови Вищого господарського суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009року кредитор має здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред"явлення виконавчого документу до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

Також пунктом 27 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Доводи скаржника про можливість доведення "безспірності" грошових вимог згідно рішень податкового органу, які не були оскаржені, однак, за відсутності доказів їх виконання згідно Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, як такі, що не узгоджуються з частинами 7, 8 статті 7 та частиною 1 статті 1 Закону. Оскільки поняття "безспірності" вимог кредитора в розумінні законодавства про банкрутство визначено по іншому, ніж у Законі України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та воно нерозривно пов"язано з стягненням заборгованості через виконавчу службу, або шляхом подання вимоги через банк, а приписи статті 52 Закону не звільняють ініціюючого кредитора від обов'язку доведення безспірності своїх вимог відповідно до закону про банкрутство.

Встановивши обставини відсутності належних доказів в обґрунтування безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора, суду належало припинити провадження у справі, як таке що було порушено необґрунтовано. Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість залишення без розгляду зазначеної заяви, порушивши тим самим положення пункту 13 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який визначає виняткові підстави для залишення без розгляду заяви ініціюючого кредитора у справі про банкрутство. З огляду на встановлене судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів касаційного суду вважає можливим застосувати норми процесуального права, які визначають можливість припинення провадження у необґрунтовано порушеній справі про банкрутство змінивши таким чином постанову апеляційної інстанції та припинивши провадження у справі відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного та керуючисьпунктом 1-1 частини1 статті 80, статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 року змінити, виклавши її резолютивну частину наступного змісту:

"Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому розі залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010 року у справі № Б29/74-10 скасувати. Провадження у справі ТОВ "Форест Плюс" № Б29/74-10 припинити.

Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника ТОВ "Форест Плюс" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2010 року та припинення провадження у справі № Б29/74-10 про банкрутство ТОВ "Форест Плюс" (код ЄДРПОУ 34545373)".

Головуючий Н. Ткаченко

Судді                                                                       Л. Катеринчук

           О. Яценко