Ухвала суду № 11454760, 10.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2010 р. м. КиївК-22687/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 19.07.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007 року по справі № 7/33а (22-а-2624/07) за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Донецької області від 19.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007 року, позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 03.12.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.04.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, працівником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була здійсненна перевірка своєчасності сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість Обласним комунальник підприємством «Донецьктеплокомуненерго», за результатами якої складено акт №627/15-3/03337119 від 19.07.2006 р.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005241640/0 від 24.07.2006 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 80817,50 грн. за затримку на 147 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було подано уточнюючий розрахунок №123889 від 02.11.2005 року до податкової декларації за вересень 2003 року, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому зазначено збільшення суми, що підлягає сплаті до бюджету на 161635,00 грн.

Однак, фактично позивачем не були сплачені до державного бюджету зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2003 року.

При цьому встановлено, що сплата таких податкових зобовязань була здійсненна беспоредньо податковим органом, шляхом погашення уточнюючим розрахунком №19449 від 29.03.2006 року за лютий 2006 року, яким платник податків зменшив свої податкові зобовязання з ПДВ на 6835276,00 грн.

Враховуючи, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено відсутність факту здійснення позивачем сплати (зменшення) суми податкового боргу, суди дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості посилань податкового органу на порушення підприємством терміну сплати суми узгодженого податкового зобовязання з ПДВ.

Такі висновки судів ґрунтуються на положеннях законодавства, чинного на момент спірних правовідносин.

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п.5.1 ст.5 зазначеного Закону податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону).

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону).

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 даного Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Штрафні (фінансові) санкції можуть бути застосовані до платника податку в разі фактичної сплати узгодженої суми податкового зобовязання до державного бюджету через установу банку з пропуском строку, встановленого п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної сплати позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0005241640/0 від 24.07.2006 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 80817,50 грн. є незаконним.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що жодною нормою законодавства не встановлено право чи обовязок саме податкового органу розпоряджатись коштами, наявними на обліковому рахунку платника податків, самостійно, на свій розсуд здійснювати погашення податкових зобовязань платника податків за їх рахунок.

Таким чином, висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Частина 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.210, 211, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 19.07.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: /підпис/ ________ Т.М. Шипуліна

Судді: /підписи/ ________ Л.І. Бившева

________ М.І Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ А.О. Рибченко