Рішення № 11451062, 30.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.10 р.                     Справа № 15/112                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ортос Ессет Менеджмент” м. Київ (код ЄДРПОУ 35847272)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30645586)

про стягнення основного боргу в сумі 15983,67 грн., пені в сумі 7038,28 грн., інфляції в сумі 3779,87 грн., 3% річних у розмірі 932,74 грн., 50% штрафу в сумі 7991,84 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Спецторг” м. Черкаси (код ЄДРПОУ 30630061)

за участю представників сторін:

від позивача: Гривцов С.Є. за довіреністю № 14/7010 від 14.07.2010 р.

від відповідача: Жуйков В.С. за довіреністю б/н від 30.05.2010 р. (після перерви в судове засідання не з’явився)

від третьої особи: Гривцов С.Є. за довіреністю № 30 від 03.03.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ортос Ессет Менеджмент” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 15983,67 грн., пені в сумі 7038,28 грн., інфляції в сумі 3779,87 грн., 3% річних у розмірі 932,74 грн., 50% штрафу в сумі 7991,84 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/112. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Спецторг”, сторони та третя особа зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.07.2010 р. справа № 15/112 передана на розгляд судді Марченко О.А.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 02.08.2010 р. справа № 15/112 передана на розгляд судді Богатир К.В.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 03.08.2010 р. до 16.08.2010 р., з 23.09.2010 р. до 30.09.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2006 р. між приватним виробничо–комерційним підприємством „Спецторг” та товариством з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” був укладений договір довгострокового постачання № Д–21.

Позивач надав до суду завірену копію рішення засновника ПВКП „Спецторг” № 17 від 09.11.2007 р., яким було вирішено змінити організаційно–правову форму підприємства, тобто реорганізувати ПВКП „Спецторг” шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю, внаслідок чого частково буде змінено найменування підприємства, а всі права та обов’язки ПВКП „Спецторг” перейдуть до новоутвореного товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація Спецторг”. В обґрунтування вказаного третя особа надала до суду завірені копії наступних документів: свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 135288, довідку з ЄДР серії АА № 112100, статуту ТОВ „Корпорація Спецторг” (нова редакція). Відповідно до п. 1.2 Статуту ТОВ „Корпорація Спецторг” створене шляхом перетворення ПВКП „Спецторг”, яке реорганізувалося в ТОВ „Корпорація Спецторг” згідно з рішенням засновника ПВКП „Спецторг” і є правонаступником всіх прав та обов’язків ПВКП „Спецторг”.

Таким чином постачальником за договором № Д–21 від 13.07.2006 р. стало ТОВ „Корпорація Спецторг”.

Пунктом 1.1 договору № Д–21 від 13.07.2006 р. передбачено, що постачальник (третя особа) зобов’язався на протязі дії договору поставляти покупцю товар (в тому числі, але не виключно, запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобов’язався приймати та оплачувати вказаний товар на встановлених даним договором умовах.

Пунктами 5.1.2, 5.1.3 договору передбачено, що при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника). При проведенні поставки з оплатою за фактом отримання товару (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не визначений), покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття партії товару.

Згідно п. 10.1 договору за порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно–правову відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

Згідно п. 12.2 договору сторони домовилися вважати належним чином уповноваженими представниками сторін з питань погодження цін, кількості, асортименту (номенклатури), термінів та умов поставки, строків оплати товару осіб, що підписують від імені сторін накладні або інші двосторонні документи, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 12.3 договору зміни та доповнення до цього договору мають бути оформлені в письмовій формі та підписані сторонами договору.

Пунктом 12.4 договору передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати свої обов’язки за договором третій особі без письмової на те згоди іншої сторони.

Згідно п. 12.6 договору при зміні адреси, поточного рахунку або інших реквізитів сторона договору повинна належно повідомити іншу сторону в 3–денний термін.

Договір № Д–21 від 13.07.2006 р. підписаний представниками постачальника та покупця та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

На виконання п. 12.6 договору постачання третя особа надіслала повідомлення № 17 від 20.02.2008 р. про зміну реквізитів ПВКП „Спецторг” та його філії у зв’язку з реорганізацією у ТОВ „Корпорація Спецторг”. Факт направлення даного листа постачальником та отримання його покупцем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 26.02.2008 р. представнику відповідача. Завірені копії листа та поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору довгострокового постачання № Д–21 від 13.07.2006 р. третьою особою було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними за період з 27.11.2007 р. по 24.03.2008 р. на загальну суму 22341,46 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Одержав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, завірені копії яких додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу третьою особою саме на виконання договору довгострокового постачання № Д–21 від 13.07.2006 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в спірних видаткових накладних вказаний саме спірний договір.

Відповідач частково оплатив товар, отриманий за видатковою накладною № И–004485 від 27.12.2007 р. на суму 5000,00 грн., за видатковою накладною № И–000973 від 17.03.2008 р. на суму 1776,80 грн., на загальну суму 6776,80 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткових оплат заборгованість відповідача перед третьою особою за отриманий товар зменшилася на вказану суму та станом на день подачі позову до суду основний борг склав 15564,66 грн.

Вказані обставини третя особа обґрунтовує актом звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 14.07.2006 р. по 08.06.2010 р. за підписом третьої особи, який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Завірена копія акту міститься в матеріалах справи.

24.11.2009 р. між позивачем та третьою особою був укладений договір № БА–14/09 про відступлення права вимоги, згідно якого цедент (третя особа) відступає, а цесіонарій (позивач) набуває права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” (боржника, відповідача), належні цеденту відповідно до договору довгострокового постачання № Д–21 від 13.07.2006 р. (основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору за основним договором відступаються наступні права вимоги: право вимоги повернення заборгованості (частини або повної суми) за основним договором; право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних втрат, 3% річних, курсової різниці та інших санкцій та платежів) у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язань за основним договором щодо заборгованості.

Згідно п. 1.3 договору права вимоги, що відступаються за даним договором, переходять від цедента до цесіонарія з дати набуття чинності даним договором.

Пунктами 2.1, 2.2 цього ж договору передбачено, що на момент укладення даного договору грошові зобов’язання боржника (без врахування штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат та ін.) за основним договором становлять 15983,67 грн. Ціна прав, що відступаються цедентом цесіонарію, складає 15983,67 грн.

Згідно п. 3.1 договору кожна зі сторін договору заявляє та підтверджує, що вона має всі права та необхідні дозволи, підтвердження та довіреності на укладення даного договору та виконання зобов’язань, що виникають згідно умов даного договору; укладаючи даний договір сторона не перевищує свої повноваження, не порушує дійсних у її відношенні правових актів, внутрішніх документів та інтересів компанії, яку вона представляє чи будь–яких інших документів, які є обов’язковими для сторони договору.

Відповідно до п. 4.1 даного договору цедент зобов’язаний передати цесіонарію шляхом підписання акту приймання–передачі протягом 3 робочих днів від дня підписання цього договору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, а також письмово повідомити боржника про відступлення прав вимоги за даним договором не пізніше 30 робочих днів з дня набрання чинності даним договором шляхом направлення цінного листа з повідомленням про вручення або шляхом вручення під розпис повноважному представнику боржника.

Пунктом 6.1 цього ж договору передбачено, що він вважається укладеним та набрав чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Договір про відступлення права вимоги підписаний представниками позивача та третьої особи та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

На виконання п. 4.1 договору про відступлення права вимоги третя особа передала, а позивач прийняв документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання акту прийому–передачі від 24.11.2009 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Також третя особа надіслала відповідачу повідомлення № 612/14 від 24.11.2009 р. про заміну кредитора у зобов’язанні, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 10.12.2009 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 25.12.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач надіслав відповідачу вимогу б/н від 12.01.2010 р. про оплату основного боргу, пені, інфляції, 3% річних та штрафу. Факт відправлення вимоги позивачем та отримання її відповідачем підтверджується описом вкладення до цінного листа від 14.01.2010 р., фіскальним чеком № 6519 від 14.01.2010 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 03.02.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 18.08.2010 р., в якій просить стягнути з відповідача основний борг на суму 15564,66 грн. (сума зменшилася), пеню в розмірі 1783,25 грн. (сума зменшилася), інфляцію в сумі 4222,93 грн. (сума збільшилася), 3% річних в розмірі 1126,40 грн. (сума збільшилася), 50% штрафу в сумі 7782,33 грн. (сума зменшилася). Загальна сума позову зменшилася та склала 30479,57 грн. До заяви додані нові розрахунки пені, інфляції, 3% річних та штрафу.

Необхідність зменшення розміру позовних вимог позивач обґрунтовує новим розрахунком суми основного боргу: всього відповідачем було отримано від третьої особи товару на суму 22341,46 грн. Відповідач частково розрахувався за товар, отриманий за видатковими накладними № И–004485 від 27.12.2007 р. та № И–000973 від 17.03.2008 р. у розмірі 5000,00 грн. та 1776,80 грн. відповідно. Таким чином, заборгованість відповідача на користь позивача склала 15564,66 грн.

Факт направлення заяви про зменшення розміру позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9305 від 20.08.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 20.08.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога на підставі договору № БА–14/09 про відступлення права вимоги від 24.11.2009 р. позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору довгострокового постачання № Д–21 від 13.07.2006 р. Дані договори є підставами для виникнення у їх сторін прав і обов’язків, визначених ними.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 512 ч. 1 п. 1 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в договорі № Д–21 від 13.07.2006 р. передбачили, що товаросупровідна документація є невід’ємною частиною даного договору. З матеріалів справи вбачається, що умови спірного договору щодо строку оплати сторони додатково погоджували під час підписання видаткових накладних, які підписані представниками постачальника та покупця. Крім того, сторони в спірному договорі погодили, що покупець здійснює оплату товару в строк, вказаний у накладній, а якщо у накладній такий строк не встановлений – протягом двох банківських днів з моменту отримання товару.

В кожній спірній видатковій накладній окремо вказаний термін оплати партії товару з відстрочкою платежу на 15 банківських днів, що передається за цією накладною, за винятком видаткової накладної № И–000973 від 17.03.2008 р., в якій відсутнє посилання на конкретний строк оплати, у зв’язку з чим відстрочення платежу становить 2 банківських дні. В першій спірній видатковій накладній вказаний термін оплати до 17.01.2008 р. В останній спірній видатковій накладній вказаний термін оплати до 14.04.2008 р. Таким чином, строк оплати по всім спірним видатковим накладним наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідач надав до суду відзив № 06/07 від 06.07.2010 р., заперечення № 06/08–01 від 06.08.2010 р. на позовну заяву, якими проти позовних вимог заперечував наступним:

Спірним договором постачання передбачено право постачальника припинити поставку товару, якщо покупець не здійснює оплату. Суперечки між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди передаються до відповідного суду за підсудністю. Відповідач, посилаючись на той факт, що постачальник не припиняв поставку товару, а також не направляв йому жодних претензій, листів, повідомлень з вимогою оплатити заборгованість, стверджує про належне виконання зобов’язань по оплаті товару, отриманого від третьої особи. При цьому зазначає, що позивач, нібито, не надав до суду жодного документу, який би підтверджував факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором постачання. Також відповідач вказує на те, що позивач нібито не надав до суду розрахунку заборгованості та штрафних санкцій окремо по кожній спірній видатковій накладній. Крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що у нього як у покупця існували зобов’язання тільки перед ПВКП „Спецторг”, а не перед ТОВ „Корпорація Спецторг”. Відповідач про правонаступництво ТОВ „Корпорація Спецторг” всіх прав та обов’язків ПВКП „Спецторг” дізнався тільки в судовому засіданні.

Також відповідач надав до суду письмові пояснення стосовно тлумачення п. 12.4 договору довгострокового постачання № Д–21 від 13.07.2006 р., а саме що сторони розуміють під словами „свої обов’язки за договором”. В поясненнях відповідач вказує, що даний пункт договору він розуміє як заборону жодної сторони за цим договором передавати права по стягненню заборгованості за вищевказаним договором іншій стороні, укладати договір про уступку права вимоги та виконувати будь–які інші дії, пов’язані з передачею прав по стягненню заборгованості та з уступкою права вимоги у разі відсутності письмової згоди на це іншої сторони. Відповідач письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги між позивачем та третьою особою не надавав.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з наступним:

По–перше, припинення поставки товару у зв’язку з неоплатою покупцем товару та вирішення суперечок шляхом переговорів в позасудовому порядку є правом постачальника, а не його обов’язком. З матеріалів справи вбачається, що третя особа таким правом не скористалася.

По–друге, позивач надав до суду детальні та обґрунтовані розрахунки суми основного боргу, пені, штрафу, інфляції та 3% річних, які містяться в матеріалах справи.

По–третє, зміст пункту 12.4 договору № Д–21 від 13.07.2006 р. полягає в тому, що жодна зі сторін не має права передавати свої обов’язки за договором третій особі без письмової на те згоди іншої сторони.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на те, що письмова згода іншої сторони згідно п. 12.4 договору постачання необхідна тільки у випадку передачі обов’язків, передача прав такої згоди не потребує. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором.

Права в суб’єктивному розумінні означають передбачені чинним законодавством вид і міра можливої поведінки суб’єкта; закріплена нормою права можливість суб’єкта поводити себе певним чином у межах, що визначені нормами права.

Під обов’язком розуміють передбачену чинним законодавством міру та вид необхідної поведінки суб’єкта.

Такі доводи позивача суд вважає обґрунтованими у зв’язку з тим, що обов’язки суб’єктів господарювання не є тотожними з їх правами, тому укладення позивачем (цесіонарієм) та третьою особою (цедентом) договору про відступлення права вимоги без отримання письмової згоди боржника є правомірним.

Ствердження відповідача про те, що він тільки в судовому засіданні дізнався про правонаступництво ТОВ „Корпорація Спецторг” всіх прав та обов’язків ПВКП „Спецторг” спростовується листом № 17 від 20.02.2008 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 26.02.2008 р. представнику відповідача, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично вступав в правовідносини вже з правонаступником постачальника за спірним договором, зокрема, отримував від ТОВ „Корпорація Спецторг” товар та здійснював на його рахунок часткову оплату товару, що підтверджується видатковими накладними, банківськими виписками.

Доводи відповідача стосовно того, що він належно виконав зобов’язання по оплаті товару, отриманого від третьої особи, за спірним договором постачання, не приймаються судом до уваги на підставі того, що відповідач не довів належними доказами виконання ним грошового зобов’язання за товар по спірним видатковим накладним. Такими доказами можуть бути платіжні доручення та/або банківські виписки з відмітками банку про проведення платежу тощо.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений видатковими накладними з урахуванням умов договору № Д–21 від 13.07.2006 р. строк в сумі 15564,66 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п.п. 10.3, 10.4 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 18.01.2008 р. по 13.10.2008 р. (період прострочення визначався не більше 6 місяців окремо по кожній спірній накладній) в розмірі 1783,25 грн., 50% штрафу в сумі 7782,33 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України інфляцію за період з травня 2008 р. по березень 2010 р. в сумі 4222,93 грн., 3% річних за період з 18.01.2008 р. по 18.08.2010 р. в розмірі 1126,40 грн. (період прострочення визначається окремо по кожній спірній накладній). Розрахунок доданий до позову.

Відповідно до п. 10.3 договору при простроченні оплати товару покупець зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що при простроченні оплати більше одного місяця постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.3 договору суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Позивач згідно п. 1.2 договору № БА–14/09 від 24.11.2009 р. про відступлення права вимоги набув право вимагати від відповідача сплати основного боргу, пені, штрафу, 3% річних, інфляції.

Перевіркою розрахунків суми пені, штрафу, 3% річних та інфляції судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1783,25 грн., інфляції в сумі 4222,93 грн., 3% річних в розмірі 1126,40 грн., 50% штрафу в сумі 7782,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” (юридична адреса: 83087, м. Донецьк, вул. Калініна, буд. 51; код ЄДРПОУ 30645586; рахунок 26009501773854 у філії ГУПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ортос Ессет Менеджмент” (юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21; код ЄДРПОУ 35847272; рахунок 26501000463389 в ПАТ „Універсал Банк”, МФО 322001) суму 30479,57 грн. (а саме: основний борг на суму 15564,66 грн., пеню в розмірі 1783,25 грн., інфляцію в сумі 4222,93 грн., 3% річних в розмірі 1126,40 грн., 50% штрафу в сумі 7782,33 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 304,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201,34 грн.

У судовому засіданні 30.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складено 01.10.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя