Рішення № 11451058, 28.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.10 р.                     Справа № 37/174пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства „Управління міського господарства”, м. Красноармійськ, ідентифікаційний код 23982460

до відповідача: Приватного підприємства „Технології зв’язку”, м. Красноармійськ, ідентифікаційний код 33654986

про: розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.12.2006р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 30.08.2010р. на 14.09.2010р., з 14.09.2010р. на 28.09.2010р.

У судовому засіданні 28.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Управління міського господарства”, м. Красноармійськ (далі – Позивач) звернулось із позовом до Господарського суду Донецької області з вимогами до Приватного підприємства „Технології зв’язку”, м. Красноармійськ (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.12.2006р., укладеного між ними.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за спірним договором, підтверджене судовим рішення про стягнення заборгованості з орендної плати.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлового приміщення від 20.12.2006р. з додатками, рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2010р. по справі №16/80, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.782 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Позивач надав пояснення № 511 від 23.09.2010р. відносно підстав позову (а.с.а.с.43,44) та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.45, 46)

Відповідач у судові засідання не з’являвся, своєї позиції до відома суду не довів, процесуальним правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.37), у тому числі – і на адресу єдиного засновника, достовірність яких (відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи документи, а також – неявка їх представників у судові засідання у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений, посвідчений нотаріально та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів (а.с.8) договір оренди нежитлового приміщення (а.с.а.с.9-11), згідно п.п.1.1., 2.1., 91. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення (будівля автобусної зупинки „Клуб”), загальною площею 13,8кв.м. (далі – об’єкт оренди), розташоване за адресою: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Правди, будинок б/н, приналежне Орендодавцю на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.11.2006р., для подальшого здійснення господарської діяльності, строком по 20.12.2016р.

Відповідно п.п. 3.1, 3.2 спірного договору Орендар за користування об’єктом оренди вносить Орендодавцю орендну плату, розраховану на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Красноармійська від 24.03.2004р. №4/13-39 з подальшими змінами, місячний розмір якої, що підлягає щомісячному інфляційному коригуванню, на дату підписання договору становить 81грн. з рахуванням ПДВ.

Пунктами 3.3. та 3.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Згідно із п. 4.2. договору своєчасне і повне внесення орендної плати віднесено до обов’язків Орендаря, а п. 9.6. передбачено, що за вимогою однієї із сторін договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань.

20.12.2006р. об’єкт оренди згідно із п. 4.1. договору був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт (а.с.12).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.07.2010р. по справі №16/80 (а.с.а.с.15, 16) задоволені позовні вимоги Комунального підприємства „Управління міського майна” до Приватного підприємства „Технології зв’язку” в частині стягнення заборгованості в розмірі 3804,7грн., пені в розмірі 106,74грн. Із змісту означеного рішення вбачається, що заборгованість утворилась за період з січня 2007р. по січень 2010р. саме за договором оренди від 20.12.2006р., відносно якого в межах справи 337/174пд заявлені вимоги про розірвання.

Згідно довідки №510 від 23.09.2010р. (а.с.44) за підписом керівника і головного бухгалтера Позивача орендна плата за спірним договором досі нараховується Відповідачу.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у та застосування наслідків невиконання грошових зобов’язань за договором оренди у вигляді його розірвання договору.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами спірного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача у вигляді (порушення) невиконання обов’язку щодо оплати орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язків із здійснення орендної плати відповідно до умов спірного договору, адже жодних доказів існування обставин для звільнення від необхідності внесення такої плати у розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як неналежне виконання або невиконання обов’язків є порушенням зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, факт порушення Відповідачем своїх зобов’язань із внесення орендних платежів був встановлений рішенням Господарського суду Донецької області від 05.07.2010р. по справі №16/80, внаслідок чого він (факт) має преюдиціальне значення для розглядуваної справи у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, умова про сплату орендної плати ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, виконання якої Відповідачем є обов’язковим у розумінні ст. 629 цього Кодексу, а порушення - зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

За таких обставин, вимога спірного договору про своєчасне і повне внесення орендної плати (п.4.2.), що формулює істотну умову, Відповідачем порушена, що зумовлює можливість суду констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України (адже саме на своєчасне і повне отримання орендних платежів розраховував Орендодавець при укладанні спірного договору), одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем підлягають компенсації за рахунок Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Управління міського господарства”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 23982460) до Приватного підприємства „Технології зв’язку”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 33654986) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.12.2006р. задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення, укладений 20.12.2006р. між Комунальним підприємством „Управління міського господарства”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 23982460) та Приватним підприємством „Технології зв’язку”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 33654986).

3. Стягнути з Приватного підприємства „Технології зв’язку”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 33654986) на користь Комунального підприємства „Управління міського господарства”, м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 23982460) компенсацію судових витрат зі сплати державного мита в сумі 85грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 28.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2010р.

Суддя