Рішення № 11450925, 13.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 вересня 2010 р.           Справа 14/114-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "АДІС" (вул. Присадибна, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 31576283; поштова адреса : вул. Чехова, 29, кв. 308, м. Вінниця)

до:Приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" (вул. Шевченка, 50-а, с. Парпурівці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34364223)

про стягнення 71042,03 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Мельник В.О., представник за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "АДІС" подано позов про стягнення з Приватного підприємства "ОСВ - Будсервіс" 71 042 грн. 03 коп., з яких : 66500 грн. - основного боргу, 3 913 грн. 47 коп. - пені, 628 грн. 56 коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 27.08.2010 р. було порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 13.09.2010 року.

На визначену дату відповідач повторно не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав. Разом з тим, під час розгляду справи, судом було з'ясовано, що ухвала суду від 27.08.2010 р. , надіслана на адресу відповідача, повернулась до господарського суду Вінницької області, з відміткою пошти : "За зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Вінницькій області, місцем знаходження Приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" є вул. Шевченка, 50 А, с. Парпурівці, Вінницький район, Вінницька область.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

В ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” визначено, що у Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Виходячи зі ст. 19 вказаного Закону, зміна місцезнаходження юридичної особи тягне за собою внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що місцезнаходженням фізичної особи є адреса, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які зміни відомостей про місце знаходження відповідача не вносились, а тому його місцем знаходження є адреса:вул. Шевченка, 50 А, с. Парпурівці, Вінницький район, Вінницька область.

З урахуванням наведеного надсилання ухвали суду про порушення провадження у справі за місцем державної реєстрації відповідача є належним повідомленням його про місце і час слухання справи і у випадку неотримання вказаних ухвал з вини відповідача, який не повідомив у встановленому порядку позивача та державного реєстратора про зміну місця проживання. Розшук судом сторони у справі, у разі відсутності її за місцем реєстрації, господарським процесуальним законодавством не передбачений.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідач знаходиться за адресою вказаною в позові, куди і було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 27.08.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, заявивши одночасно клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

05.01.2009 року між сторонами укладено договір купівлі-продажку № 05/01-09-1, відповідно до якого продавець зобов"язався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов"язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно п.5.2 строки оплати: 100% передплата та/або не пізніше 4 банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що в разі невиконання умов договору, винна сторона виплачує штрафні санкції в розмірі 10 % річних від суми (неоплаченого або не допоставленого) товару. Крім штрафних санкцій винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікоіої ставки НБУ за кожен день прострочки оплати.

Як встановлено в ході судового засідання позивачем були виконанні взяті на себе умовами вищезгаданого договору забов"язання та поставлено відповідачу, а останнім отримано товару на загальну суму 122300 грн., що стверджується видатковою накладною № 132 від 25.02.2010 р., довіреністю № 5 від 25.02.2010 р., податковою накладною № 132 від 25.02.2010 р., видатковою накладною № 227 від 22.03.2010 р., довіреністю № 8 від 22.03.2010 р., податковою накладною № 227 від 22.03.2010 р., видатковою накладною № 348 від 12.04.2010 р., довіреністю № 12 від 12.04.2010 р., податковою накладною № 348 від 12.04.2010 р.

Відповідач же, у відповідності до наданих представником позивача доказів, зобов"язання щодо оплати отриманого товару в порядку визначеному умовами Договору в повному обсязі не виконав, сплативши на рахунок позивача 55800 грн., що стверджується виписками з особового рахунку (а.с. 21-33).

Доказів же повної сплати відповідачем коштів за товар отриманий у відповідності до вищевказаних видаткових накладних матеріали справи не містять.

Таким чином, станом на день розгляду справи судом, борг відповідача перед позивачем складає 66500 грн., що стверджується і актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.10 р. - 01.05.10р.

Позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу № 87 від 13.08.2010 року, де просив розрахуватися за поставлений товар, однак відповіді не отримав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 66500 грн. основного боргу підлягають задоволенню .

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 3 913, 47 грн. - пені та 628, 56 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункотом 7.2 договору сторони передбачили, що винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікоіої ставки НБУ за кожен день прострочки оплати.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні надані докази та розрахунки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 3 913, 47 грн. - пені та 628, 56 грн. - 3% річних є обгрнутованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 71 042 грн. 03 коп., з яких : 66500 грн. - основного боргу, 3 913 грн. 47 коп. - пені, 628 грн. 56 коп. - 3% річних підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" (вул. Шевченка, 50-а, с. Парпурівці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34364223, ІПН 343642202285) на користь Приватного підприємства "АДІС" (вул. Присадибна, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, поштова адреса : вул. Чехова, 29, кв. 308, м. Вінниця, р/р 26007126123 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31576283) 66500 грн. (шістдесят шість тисяч п"ятсот грн.) - основного боргу, 3 913 грн. 47 коп. (три тисячі дев"ятсот тринадцять грн. 47 коп.) - пені, 628 грн. 56 коп. (шістсот двадцять вісім грн.56 коп.) - 3% річних, 715 грн. (сімсот п"ятнадцять грн.) - витрат на сплату державного мита; 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Шевченка, 50-а, с. Парпурівці, Вінницький район, Вінницька область)