Рішення № 11450842, 07.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 вересня 2010 р.           Справа 11/134-09

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г., при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", код ЄДРПОУ 30369454 пр-т Возз’єднання, 15, м. Київ, 02160 (поштова адреса: вул. Келецька, 53, кімн.401, м. Вінниця, 21027)

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Агромрія", код ЄДРПОУ 05525204 вул. Леніна, 1, с. Бондурівка, Немирівський район, Вінницька область, 22832)

про стягнення 31 007,24 грн.

За участю представників сторін :

позивача : Гоц Н.О. - представник за довіреністю

відповідача : Кузьменко М.В. - представник за довіреністю, Бевз І.М. - керівник

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" подано позов про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агромрія" заборгованості за товар поставлений на умовах договору поставки № Х 2-02-0064 від 13.03.2008 року в розмірі 31 007,24 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.04.2010 року справу № 11/134-09 прийнято до провадження з призначенням судового засідання на 31.05.2010 року, яка неодноразово відкладалася.

Позивач в поданій заяві № 06-09/01-П від 18.06.2009р. зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 12740,36 грн., з яких: 7272,40 –основний борг, 1090,86 грн. –штраф, 1734,05 грн. –пеня, 1084,69 грн. –15% річних та 1558,36 грн. –інфляційні нарахування. В даній заяві позивач зазначає, що відповідачем 14.10.2008р. за видатковим касовим ордером видано працівнику ПП “Хімагромаркетинг 2000”наручно 3000 грн. в рахунок покриття заборгованості за договором.

31.05.2010 року представник позивача подав до суду заяву № 01-28/010-Г від 18.06.2009 про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 12 466, 16 грн., з яких : 6 998, 20 грн. - основний борг; 1 090, 86 грн. - штраф від суми боргу; 1 734, 05 грн. - пеня; 1 084, 69 грн. - відсотки річних; 1 558, 36 грн. - інфляційні нарахування.

Відповідач у відзиві № 327 від 13.07.2009р. та в запереченнях № 342 від 15.09.2009р. зазначає, що за отриманий товар розрахунки проводились наступним чином: 93624 грн. перераховано на рахунок позивача згідно платіжних доручень. Суму в розмірі 10000 грн. сплачено готівкою, про що свідчать видаткові касові ордера № 197 від 06.08.2008р. та № 288 від 14.10.2008р. Загальна сума сплачена згідно договору становить 103624 грн. Проте позивачем не прийнято до уваги готівкові кошти в сумі 7000 грн.

У відзиві на позов, поданому до суду 25.05.2010 року відповідач зазначив, що позивач наполягає на тому аби відповідач вдруге оплатив суму боргу 7000 грн. та 3000 грн., отриману представником позивача Федоришеним В.П. готівкою, але просто вкраденими ними ж та не оприбуткованими по касі бухгалтерії позивача. Готівкові кошти видані представнику позивача за видатковими ордерами № 197 від 06.09.2008 року в сумі 7000 грн. та № 288 від 14.10.2008 року в сумі 3000 грн., разом 10000 грн. Загальна сума оплачена згідно договору за поставлені засоби захисту рослин - 103898, 20 грн.

В судовому засідання представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що сума боргу оплачена в повному обсязі, зокрема 7000 грн. були отримані працівником позивача - Федоришеним В.П.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснивши, що привласнення Федоришеним В.П. коштів отриманих від відповідача у розмірі 7000 грн. не знайшло підтвердження за результатами проведеного кримінального слідства, а тому відповідачем наразі не погашено суму боргу.

Представниками сторін заявлено клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

13 березня 2008 року між приватним підприємством “Хімагромаркетинг 2000”(позивач) та приватним сільськогосподарським підприємством “Агромрія”(відповідач) укладено договір поставки за № Х2-02-0064 за умовами якого позивач зобов‘язався поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач прийняти та оплатити їх на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього № Х2-02-0064ДС1 від 15.04.2008р., № Х2-02-0064ДС2 від 28.08.2008р. та № Х2-02-0064ДС3 від 08.09.2008р..

На виконання умов договору позивач згідно накладних № Х2-02-0038 від 17.03.2008р., № Х2-02-0217 від 15.04.2008р., № Х2-02-0228 від 16.04.2008р., № Х2-02-0796 від 01.09.2008р., № Х2-02-0822 від 09.09.2008р., № Х2-02-0846 від 15.09.2008р. поставив відповідачу товар на загальну суму 103896,40 грн., який останній отримав згідно довіреностей серії ЯНК № 889265 від 17.03.2008р., № 889276 від 15.04.2008р., № 889277 від 16.04.2008р., серії НБІ № 138729 від 01.09.2008р..

Пунктом п. 2. договору та пунктами 2 додаткових угод сторони визначили порядок розрахунків за поставлений товар, де кінцевим терміном оплати товару є 15 жовтня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, зокрема платіжні доручення № 115 від 23.04.2008р., № 43 від 28.08.2008р., № 63 від 24.09.2008р., № 70 від 08.10.2008р., № 380 від 25.11.2008р., № 51 від 03.12.2008р., № 447 від 30.12.2008р., відповідач перерахував на рахунок позивача 93 624 грн.. Крім того, відповідач в рахунок проведення оплати за договором відповідно до видаткових касових ордерів № 288 від 14.10.2008р. провів розрахунки в готівковій формі на суму 3000 грн.. 15.09.2009 року відповідач, згідно довідки банківської установи, оплатив ще 274, 20 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача за отриманий товар складає - 6 998, 20 грн.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач свої зобов'язання за договором поставки № Х2-02-0064 від 13.03.2008р. виконав належним чином та поставив ПСП“Агромрія”товар на загальну суму 103896,40 грн.

Відповідач розрахувався перед позивачем за поставлений товар частково, доказів про сплату 6 998, 20 грн. боргу суду не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 6 998, 20 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам.

Також, позивачем, крім суми основного боргу, за неналежне виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, нараховано до стягнення з відповідача 1 734, 05 грн. пені, 1 090, 86 грн. штрафу, 1 084, 69 відсотки річних та 1 558, 36 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 5.4 договору поставки, сторони визначили, що за прострочення виконання зобов‘язання щодо своєчасного розрахунку Покупець додатково сплачує Продавцю штраф в розмірі 15% від ціни договору.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (штраф, пеня).

Відповідно до п. 3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно п.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору поставки №Х2-02-0064 від 13.03.2008р. сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період нарахування за кожен день прострочення.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. договору сторони встановили 15% річних за прострочення грошового зобов’язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ст.83 ГПК Українигосподарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тому, враховуючи викладене, майнові інтереси сторін, вимога про стягнення 1734, 05 грн. пені та 1 090, 86 грн. штрафу від суми боргу підлягає задоволенню частково , а саме : 867, 025 грн. пені та 545, 43 грн. штрафу від суми боргу.

В частині стягнення 867, 03 грн. пені та 545, 43 грн. штрафу від суми боргу слід відмовити.

Вимога про стягнення 1 084, 69 грн. відсотків річних та 1 558, 36 грн. інфляційних нарахувань є обгрнутованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про оплату позивачу боргу на суму 7000 грн. згідно видаткового касового ордеру № 197 від 06.08.08 р., та отримання вказаної суми представником позивача Федоришеним В.П. готівкою, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються матеріалами справи. Так, зокрема, згідно висновку експерта № 81-П, підпис у видатковому касовому ордері № 197 від 06.08.2008 року, виконаний не Федоришеним В.П., а іншою особою .

Пунктом 2 договору сторони визначили, що датою виконання зобов"язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця. За письмоврою згодою сторін оплата за товар може здійснюватися у вексельній формі. Пунктом 4 договору сторони також передбачили, що покупець зобов"язаний при перерахуванні грошових коштів на рахунок продавця в платіжному дорученні вказати номер і дату даного договору та дату рахунку, на підставі якого проводиться таке перерахування. У випадку здійснення часткової попередньої оплати також додатково номенклатуру товару, за який була перерахована сума.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2010 року по справі № 11/134-09 скасовано рішення господарського суду Вінницької області від 01.10.2009 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 року по справі № 11/134-09 у зв"язку з тим, що судами не з"ясовано дату фактичного виконання зобов"язання відповідача по оплаті товару з урахуванням положень п.2 договору, та у зв"язку з тим, що матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов"язань відповідачем по оплаті товару за договором поставки, зокрема у розмірі 7000 грн..

В листі Немирівського РВ ГУМВС України № 5871 від 20.07.2010 року повідомлено суд про те, що під час досудового слідства не виявлено достатніх доказів та підстав підтвердження факту привласнення Федоришеним В.П. коштів в сумі 7000 грн. По результатах перевірки в порушенні кримінальної справи відносно Федоришена В.П. по факту привласнення коштів в сумі 7000 грн. відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст.191 КК України на підставі ст. 6 ч.1 п.2 КПК України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12 466, 16 грн., з яких : 6 998, 20 грн. - основний борг; 1 090, 86 грн. - штраф від суми боргу; 1 734, 05 грн. - пеня за період з 16.10.2008 р. по 14.03.2009 р.; 1 084, 69 грн. - 15 % річних за період з 16.10.2008 р. по 14.03.2009 р.; 1 558, 36 грн. - інфляційні нарахування за період з 01.10.2008 р. по 28.02.2009 р. підлягають частковому задоволенню в сумі 11053, 71 грн. , з яких : 6 998, 20 грн. - основний борг; 867, 03 грн. - пеня, 545, 43 грн. - штраф від суми боргу, 1 084, 69 грн. -15% річних та 1 558, 36 грн. - інфляційні нарахування.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агромрія" (вул. Леніна, 1, с. Бондурівка, Немирівський район, Вінницька область, 22832, код ЄДРПОУ 05525204, МФО 302010, п/р 26006065217290 у АКБ "Укрсоцбанк" м. Вінниця ) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000"( пр-т Возз"єднання, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30369454, п/р 26008233 у філії ЗАТ "ПУМБ" м. Севастополь, МФО 308092) 6 998, 20 грн. - основного боргу; 867, 03 грн. - пені, 545, 43 грн. - штрафу від суми боргу, 1 084, 69 грн. -15 % річних та 1 558, 36 грн. - інфляційних нарахувань; 351, 36 грн. - витрат на сплату державного мита; 312, 50 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 вересня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи