Рішення № 11450841, 09.09.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

Р І Ш Е Н Н Я

09 вересня 2010 р.           Справа 15/70-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР", м. Київ

до:Приватного підприємства "ЛЮКС-ТУР ТРЕВЕЛ", м. Вінниця

про стягнення 18637,61 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники:

          позивача : Шпоть А.М., довіреність № б/н від 10.09.2008 року;

          відповідача : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою суду від 04.08.2010 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР", м. Київ до Приватного підприємства "ЛЮКС-ТУР ТРЕВЕЛ", м. Вінниця про стягнення 18637,61 грн., з яких 7026,40 грн. основного боргу, 158,82 грн. пені, 25,99 грн. 3% річних та 11426,40 грн. штрафу.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Документів, які вимагались ухвалою суду від 04.08.2010 року про порушення провадження у справі, а саме: відзив на позовну заяву з відповідними письмовими доказами, свідоцтво про держану реєстрацію, Витяг (довідку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - не надав.

При цьому суд звертає увагу на п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02 червня 2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови)

залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 04.08.2010 року про порушення провадження у справі є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Окрім того в матеріалах справи міститься рекомендоване поштове повідомлення № 20158160 про вручення поштового відправлення відповідачу наручно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги в повній сумі, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

між позивачем та відповідачем укладений агентський договір про реалізацію туристичних продуктів № 2834 від 08.04.2010 року.

Відповідно до умов даного договору, а саме п. 2.1. турагент зобов'язується за винагороду надати послуги туроператору з реалізації турпродукту шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем туроператора, а також здійснювати фактичні дії, визначені договором із забезпечення надання туроператором турпродукту.

Крім того, відповідно до п. 4.3 договору турагент здійснює перерахування туроператору в повному обсязі грошових коштів, наданих туристом турагенту в оплату вартості турпродукту згідно встановленого туроператором рахунку протягом трьох банківських днів з моменту отримання турагентом рахунку.

01.06.2010 року відповідач зробив замовлення туристичних послуг № 9618022.

Позивач відповідно до умов договору після проведеного бронювання туристичних послуг 01.06.2010 року виставив відповідачу рахунок № 58737-1 на суму 11426,40 грн.

05.06.2010 року відповідачем в підтвердження своїх грошових зобов'язань було надано гарантійний лист з зазначенням граничного строку їх виконання - 07.06.2010 року.

14.06.2010 року відповідачем була здійснена часткова оплата турпродукту в сумі 4400,00 грн., що підтверджено відповідним платіжним дорученням.

Таким чином борг відповідача перед позивачем зменшився та склав 7026,40 грн.

Відповідно до п. 7.2.2. договору у випадку не перерахування коштів, наданих туристом турагенту в оплату вартості турпродукту в повному обсязі та у строки, визначені п. 4.3. договору, турагент зобов'язаний сплатити туроператору штраф в розмірі 100% від вартості турпродукту.

Відповідно до п. 7.2.3. договору у випадку прострочення зобов'язання по оплаті турпродукту, турагент зобов'язаний перерахувати туроператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 7026,40 грн. основного боргу, 158,82 грн. пені. 25,99 грн. 3% річних та 11426,40 грн. штрафу загальною сумою 18637,61 грн.

Нарахування здійснені позивачем відповідно до умов договору про реалізацію туристичних продуктів № 2834 від 08.04.2010 року та законодавства України.

Вищевикладене підтверджується зокрема: агентським договором про реалізацію туристичних продуктів № 2834 від 08.04.2010 року, рахунком-фактурою № 58737-1 від 01.06.2010 року на суму 11 426,40 грн., актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.07.2010 року між ТОВ "ТЕЗ ТУР" та "ЛЮКС-ТУР ТРЕВЕЛ", підписаним лише стороною позивача, платіжним дорученням № QS6051787 від 14.06.2010 року про сплату відповідачем 4400 грн., гарантійним листом № 6/06-10 від 05.06.2010 року про гарантування оплати заявки в повному об'ємі до 07.06.2010 року.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема свобода договору. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, на власний розсуд.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Відповідно до ч. 1 ст. 296 ГКУ агентські відносини виникають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій. Відповідно до ч. 2 та 3 ГКУ агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір

винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Згідно з ч. 1 ст. 303 ГКУ комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором. Відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 7026,40 грн. боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті турпродукту у розмірі 158,82 грн. грн. за період з 08.06.2010 по 22.07.2010 року ( (0,19/365*7026,40*30) + (0,17/365*7026,40*15) = 158,82 грн.), де 0,19 - подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010 по 07.07.2010 року; 0,17-подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010 по 22.07.2010 року; 365 - кількість днів у році; 7026,40 - сума основного боргу; 30 та 15 - кількість днів прострочки платежу на день пред'явлення позову у відповідний період дії облікової ставки НБУ та 25,99 грн. 3% річних (7026,40/365*0,03*45=25,99), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 7.2.3. договору сторони встановили, що у випадку прострочення зобов'язання по оплаті турпродукта, турагент зобов'язаний перерахувати туроператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на періодпрострочки, за кожен день прострочки.

Таким чином заявлення позивачем вимоги про стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті турпродукту та 3 % річних, судом не виявлено помилок.

При цьому суд враховує, що нарахування та заявлення до стягнення пені проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11426,40 грн. штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

При заявленні до стягнення штрафу позивач посилається на п. 7.2.2. Договору про реалізацію туристичних продуктів № 2834 від 08.04.2010 року, яким передбачено, що при не перерахуванні коштів, наданих туристом турагенту в оплату вартості турпродукту в повному обсязі та в строки, зазначені в п. 4.3. договору, турагент зобов'язаний сплатити туроператору штраф в розмірі 100% від вартості турпродукту.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення штрафу є правомірною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду

жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, штрафу та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

09.09.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛЮКС-ТУР ТРЕВЕЛ", (м. Вінниця, вул. Володарського, буд. 22; м. Київ, вул. Софіївська, 1/13, ідентифікаційний код - 36310019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЗ ТУР" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 63, оф. 2, ідентифікаційний код - 32348756) - 7026,40 грн. основного боргу, 158,82 грн. пені, 25,99 грн. 3% річних, 11426,40 грн. штрафу, 186,38 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 вересня 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "ТУЗ ТУР" - 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 63, оф. 2

3,4 - ПП "ЛЮКС-ТУР ТРЕВЕЛ" - 21000, м. Вінниця, вул. Володарського, буд. 22; 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 1/13