Рішення № 11450203, 08.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2010 р. Справа № 27/66-10-2255

За позовом: ОСОБА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКОЖ"

про зобов'язання виплатити вартість частини майна товариства

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- НОМЕР_1 від 22.10.1999р.

від відповідача: 1.Соболева Г.В. (представник за довіреністю)

2. Баранов В.М. (директор) НОМЕР_2

3. Рублевська В.Н. (представник за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ : ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСКОЖ” в яких, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд зобовязати відповідача виплатити вартість 0, 4615% частини майна, яка пропорційна частці у статутному капіталі товариства у розмірі 18013, 01грн., з яких 14500грн. вартість частини майна, 2862, 30грн. - індекс інфляції та 650 грн. - три проценти річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона є учасником ТОВ «ІСКОЖ»з моменту його створення та при вступі до товариства, у 1993 році вона, у передбаченому порядку, внесла долю на створення Уставного фонду товариства, у розмірі 268 000 карбованців. У квітні 2008 року позивачем було подано заяву про вихід з товариства та виплату вартості частини майна, пропорційної частки у статутному капіталі товариства, між тим, в порушення закону відповідачем була виплачена лише частка коштів у розмірі 2250 грн. та на момент звернення з позовом остаточний розрахунок не проведено.

Відповідачі позовні вимоги не визнає, з підстав визначених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначає, що виключення позивача із складу учасників на підставі добровільної заяви, поданої 19.05.2008р. відбулось за рішенням загальних зборів товариства лише 06.07.2009р., а державна реєстрація відповідних змін до статуту проведена 10.09.2009р., в звязку з чим, згідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” право на звернення до суду у позивача настало б 10.09.2010р., тобто після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. Крім того відповідач зазначає, що згідно до редакції статуту, діючої на момент виходу позивача, передбачено, що учасникам товариства при виході виплачується частка статутного фонду пропорційна їх долі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКОЖ»(далі ТОВ «ІСКОЖ»), згідно до рішення засновників, було створено у 1993 році при реорганізації орендного підприємства «Завод Кожзаменителей», шляхом приватизації за рахунок ваучерів та коштів внесених членами колективу підприємства.

Згідно до статуту ТОВ „ІСКОЖ”, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету ради народних депутатів м. Одеси від 10.10.1993р., позивач - ОСОБА_1 є учасником з долею статутного фонду у розмірі 268 000 карбованців.

Згідно до п.4.5 Статуту передбачено, що при виході із товариства учаснику виплачується його доля, внесена на утворення статутного фонду, яка складає 58071000 карбованців.

Доповненнями до Статуту, зареєстрованими Ленінською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому 08.10.1999р., було внесено зміни щодо місцезнаходження, назви, повноважень директора, а також до п.5.4 статуту, за яким в звязку з індексацією балансової вартості основних фондів було визначено статутний фонд у розмірі 500000грн., між тим долі та внески учасників залишились без змін.

22 квітня 2008 року нотаріусом Восьмої Одеської державної нотаріальної контори засвідчено заяву ОСОБА_1 з проханням вивести її із складу засновників ТОВ «ІСКОЖ»та здійснити остаточні розрахунки, в межах і обсязі передбачених чинним законодавством та статутом. Оригінал зазначеної заяви був прийнятий ТОВ „ІСКОЖ” 23.04.2008р., про що свідчить відмітка та печатка товариства.

19.05.2008р. позивачем було подано до ТОВ „ІСКОЖ” заяву про часткову виплату коштів на підставі виходу із складу учасників.

Згідно до видаткового касового ордеру у травні 2008р. позивачу було частково виплачено долю у статутному фонді у розмірі 2250грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №2/476 від 24.12.2009р. ТОВ „ІСКОЖ” повідомило позивачу, що його доля у статутному фонді товариства складає 0,46% та розрахунок з ним було проведено 28.05.2008р.

Відмова ТОВ «ІСКОЖ»провести остаточний розрахунок та виплатити вартість частини майна в статутному фонді товариства стала підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом та направлена на зобовязання відповідача виплатити решту вартості частини майна у статутному фонді товариства відповідно до долі, визначеної позивачем, у розмірі 0,4615% статутного фонду.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

При цьому, подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Пунктом 4.1 статуту ТОВ „ІСКОЖ” (1993р.) передбачено право кожного учасника товариства вийти із товариства у встановленому Статутом порядку. Згідно до пункту 4.4 Статуту передбачено, що учасник може вийти із товариства, попередив про це інших учасників, але не пізніше 2 місяців до дня виходу.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 подала до товариства нотаріально засвідчену заяву про вихід із учасників товариства 23 квітня 2008 року, що не заперечується позивачем.

Рішення щодо виключення ОСОБА_1 на підставі добровільної заяви було прийнято на Загальних зборах товариства 06.07.2009р. та оформлене протоколом Загальних зборів №27.

Згідно до п.4.5 Статуту передбачено, що при виході із товариства учаснику виплачується його доля, внесена на утворення статутного фонду, яка складає 58071000 карбованців.

Згідно Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України”, який набрав чинності 20.06.2007р., до Закону України "Про господарські товариства", зокрема до ст. 54, було внесено зміни, згідно яких визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі .

Відповідно до Прикінцевих положень зазначеного закону визначено, що юридичні особи, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом юридичні особи керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, при вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, слід мати на увазі, що норми статті 54 Закону України "Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм статті 148 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

Як встановлено під час розгляду справи, Статут ТОВ „ІСКОЖ” в редакції від 1993р., а саме його п.4.5, не був приведений товариством у відповідність із вказаним Законом у визначений період. Так нова редакція Статуту ТОВ „ІСКОЖ”, у відповідності до вимог чинного законодавства була прийнята та затверджена на Загальних зборах учасників лише 06.07.2009р.

Враховуючи встановлені обставини, керуючись Прикінцевими положеннями Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України”, суд вважає що пункт 4.5 Статуту ТОВ „ІСКОЖ”, в редакції 1993р., яка діяла на момент виходу позивача із учасників товариства, суперечить нормам чинного законодавства та не може бути застосований до даних правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати при виході ОСОБА_1 із учасників ТОВ „ІСКОЖ” норми статті 54 Закону України "Про господарські товариства", в редакції що діяла на момент волевиявлення позивача.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що при виході ОСОБА_1О з ТОВ „ІСКОЖ” їй повинна бути виплачена вартість частини майна товариства, пропорційна її частці у статутному (складеному) капіталі, а не у статутному фонді, як визначено товариством.

Згідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

З урахуванням того, що згідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Згідно до наданого відповідачем балансу, складеного станом на 01.01.2009р., тобто за 2008 звітний рік, за кодом 380 на кінець звітного періоду рахується сума 3635000 грн.

Відповідно до наданих позивачем пояснень та розрахунку саме цю суму позивач рахує при визначені своєї частки у статутному капіталі.

Щодо розрахунку ОСОБА_1 відсотків частки, яка їй належить у розмірі 0,4615%, а не 0,46%, як визначило товариство, суд вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню, оскільки сума внеску у розмірі 268000 карбованців із загальної долі статутного фонду 58071000 карбованців складає саме 0,4615% (268000:58071000 х 100 = 0,4615%), а округлення здійснене відповідачем порушує корпоративні права позивача.

Враховуючи викладене, згідно до проведеного судом розрахунку сума, що підлягає сплаті позивачу при виході із ТОВ „ІСКОЖ”, з урахуванням сплачених частково 2250грн., складає 14525, 52 грн. (3635000грн. х 0,4615% х 100 = 16775, 52грн.; 16775, 52грн. 2250грн. = 14525, 52грн.). Між тим, згідно до заявлених позивачем позовних вимог, сума яку він просить виплатити у від вартості 0,4615% частини майна статутного капіталу товариства, визначена у розмірі 14500грн., у судовому засіданні 08.09.2010р. позивачем підтверджена саме ця сума, в звязку з чим суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо зобовязання ТОВ „ІСКОЖ” виплатити вартість 0, 4615% частини майна, яка пропорційна частці у статутному капіталі товариства у розмірі 14500грн.

Відносно стягнення з відповідача нарахованих на зазначену суму індексу інфляції у розмірі 2862, 30грн. та 650 грн. трьох процентів річних, суд зазначає наступне:

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей, згідно до виниклих між сторонами оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), або можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином.

Враховуючи викладене, оскільки між сторонами у справі не існувало договірних зобовязань, норми ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до даних правовідносин, в звязку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 2862, 30грн. та трьох процентів річних у сумі 650 грн. слід відмовити.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 180грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на відповідача та позивача, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСКОЖ” ( 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 52А, ід. код. юридичної особи 00300392) виплатити ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22.10.1999р., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) вартість 0, 4615% частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСКОЖ” у розмірі 14500 (чотирнадцять тисяч пятсот) грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСКОЖ” ( 65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 52А, ід. код. юридичної особи 00300392) на користь ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 22.10.1999р., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 145 (сто сорок пять)грн. державного мита та 189 (сто вісімдесят девять)грн. 98коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 13.09.2010р.