Рішення № 11450142, 10.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2010 р. Справа № 20/62-10-2230

За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 11958, 74 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Семенюк Ю.В., діюча за дов. №01-13/11408 від 22.12.2009року.

Від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень позовних вимог в редакції заяви від 10.08.2010року №01-13/5137 (вх. суду №20832 від 11.08.2010року), просить розірвати договір оренди №22/83 від 22.11.2002р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1, виселити Приватного підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 103,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передати вказане приміщення Представництву по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, а також стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі в сумі 10498, 25 грн. та пеню в сумі 1460, 49 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

У судовому засіданні 10.09.2010року представник позивача надав суду розрахунок заборгованості по орендній платі, з якого вбачається, що станом на 10.09.2010 року заборгованість по орендній платі складає 12043, 33 грн., але позовні вимоги в цій частині не уточнив, у звязку з чим суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви від 10.08.2010року №01-13/5137 (вх. суду №20832 від 11.08.2010року).

У судовому засіданні 10.09.2010року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - Приватний підприємець ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру, а також на адресу, зазначену у додаткових погодженнях до договору оренди нежитлового приміщення від 22.11.2002року №22/83, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ухвали про відкладення розгляду справи були повернуті поштою із відміткою „за закінченням терміну зберігання” та „за зазначеною адресою не проживає”.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, суд зазначає, що ухвалами господарського суду Одеської області від 27.07.2010року та 18.08.2010року було продовжено строк розгляду справи.

При цьому, у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

22.11.2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення №22/83, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 103,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на підставі розпорядження міського голови №2000-01р від 22.11.2002року, під розміщення майстерні з ремонту меблів.

Строк дії договору відповідно до п. 1.2 зазначеного договору був встановлений до 01.01.2003 року.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди від 22.11.2002року №22/83, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000 року № 1665-ХХIІ „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”.

Відповідно до умов укладеного договору №22/83 від 22.11.2002року, а саме п.п. 2.2., 2.4., за орендоване приміщення орендар зобовязується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший місяць після підписання договору оренди місяць 158, 36грн., без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15-го числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно до умов п. 4.1 договору №22/83 від 22.11.2002року, вказане у п. 1.1. приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під розміщення майстерні з ремонту меблів.

Згідно з п. 4.7 договору №22/83 від 22.11.2002року, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) обєкта оренди.

Відповідно до п. 4.10 зазначеного договору, у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання передачі приміщення.

У відповідності до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору оренди №22/83 від 22.11.2002року за невиконання або неналежне виконання обовязків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору. За несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

П. 7.9 вищезазначеного договору передбачено, що дія договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду).

Додатковими погодженнями від 02.01.2003року, 03.03.2003року та 06.08.2003року до договору оренди нежитлового приміщення від 22.11.2002року №22/83, укладеними між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1, було продовжено строк дії договору оренди від 22.11.2002року №22/83, а також на підставі методики розрахунку, граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради №1054-ХХІV від 26.03.2003року „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”, орендна плата за договором №22/83 від 22.11.2001року, починаючи з 01.07.2003року складає всього за перший місяць, з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції 202, 86 грн.

Крім того, додатковими погодженнями від 28.12.2006року, 26.06.2007року, 29.01.2008року та 15.08.2008року до договору оренди нежитлового приміщення від 22.11.2002року №22/83, укладеними між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1, також було продовжено строк дії договору оренди від 22.11.2002року №22/83, а також на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006року №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, орендна плата за договором №22/83 від 22.11.2001року, починаючи з 01.01.2007року складає всього за перший місяць, з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції, 1090, 50грн.

Так, останніми додатковими погодженням від 30.12.2008року та 27.04.2010року до договору оренди нежитлового приміщення від 22.11.2001року №22/83, строк дії договору оренди було продовжено до 30.12.2009року , а також на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006року №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, орендна плата за договором №22/83 від 22.11.2002року, починаючи з 30.12.2008року складає всього за перший місяць, з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції, 1838, 44грн., а з 22.04.2010року орендна плата за договором №22/83 від 22.11.2001року, складає всього за перший місяць, з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції, 2797, 74 грн.

Приймаючи до уваги, що жодна із сторін після закінчення строку дії договору не вчинила передбачені законом дії щодо припинення договору, а, навпаки, сторонами було підписано додаткове погодження від 27.04.2010р., строк договору був автоматично пролонгований, у відповідності до ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2009року по справі №24/129-09-4147 позов Прокурора Суворовського району м. Одеси поданий в інтересах держави в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 642, 53грн. задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 7 018, 53грн. та пеню у сумі 624,66 грн., а також на користь Державного бюджету України стягнуто державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу.

Враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 29.04.2010року звернулось на адресу Орендаря з пропозицією №01-15/405 про розірвання договору, в якій Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради запропонувало у строк до 17.05.2010року оплатити заборгованість з орендної плати у сумі 17815, 93 грн. та пеню у сумі 1976,69 грн., в добровільному порядку розірвати договір оренди №22/83 від 22.11.2002року, а також здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 103,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, співробітникам Представництва по управлінню комунальною власність Одеської міської ради, та підписати акт приймання передачі.

Приймаючи до уваги, що зазначена пропозиція не була отримана орендарем та не була погашена заборгованість з орендної плати, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №22/83 від 22.11.2002року, виселення та стягнення заборгованості по орендній платі та пені у судовому порядку.

На виконання вимог суду 16.06.2010року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 103,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з якого вбачається, що приміщення використовується під майстерню з ремонту верхнього одягу та з ремонту меблів, приміщення не застраховано, на момент обстеження приміщення відкрито, використовується згідно профілю.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобовязань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобовязань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

У відповідності до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, та не спростовано відповідачем, Приватним підприємцем ОСОБА_1, в порушення вищезазначених приписів закону та договору, починаючи з липня 2009р., орендна плата сплачувалася несвоєчасно та не у повному обсязі, а з жовтня 2009р. по січень 2010р. та з березня 2010року по травень 2010року включно не сплачувалася взагалі, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За таких обставин, позовні вимоги щодо розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 ГК України господарське зобовязання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Приватним підприємцем ОСОБА_1 нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 103, 5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, позовні вимоги в частині виселення також підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі у сумі 10498, 25 грн. та пені у сумі 1460, 49 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Крім того, п.4.7 та п.4.10 договору передбачений обовязок орендаря після закінчення договору повернути приміщення у 15-денний термін за актом прийому-передачі, а також сплачувати орендну плату по день підписання відповідного акту.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що у судовому засіданні 10.09.2010року представник позивача надав суду розрахунок заборгованості по орендній платі, з якого вбачається, що станом на 10.09.2010 року заборгованість по орендній платі складає 12043, 33 грн., але позовні вимоги в цій частині не уточнив, суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви від 10.08.2010р. №01-13/5137 (вх. суду №20832 від 11.08.2010р.).

Згідно із вказаними уточненнями до позовної заяви, позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просить стягнути з відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати станом на 06.08.2010 року у розмірі 10498, 25 грн.

Разом з тим, із наданого у судовому засіданні 10.09.2010року розрахунку вбачається, що відповідачем - Приватним підприємцем ОСОБА_1 16.08.2010року було сплачено оренду плату у сумі 4 000 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про стягнення орендної плати за серпень вересень 2010року, а також те, що сплачена сума перебільшує нараховану місячну орендну плату, суд розглядає сплачені 4 000 грн. в якості часткового погашення заявленої заборгованості, у звязку з чим, судом здійснюється власний розрахунок заборгованості: 10498,25 грн. (нарахована орендна плата станом на 06.08.2010року) 4 000 грн. (перерахована орендна плата 16.08.2010року), яка дорівнює 6498, 25 грн.

Таким чином, заборгованість з орендної плати станом на 06.08.2010року складає 6498, 25 грн. Доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 10498, 25 грн. підлягають задоволенню частково, в сумі 4 000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою 27.05.2010року (уточнення позовних вимог від 11.08.2010року), а відповідачем - Приватним підприємцем ОСОБА_1 було сплачено заборгованість з орендної плати у сумі 4000 грн. 16.08.2010року, тобто вже після подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що Приватний підприємець ОСОБА_1 вже після подання позовної заяви сплатила заборгованість з орендної плати у розмірі 4 000 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати у розмірі 4 000грн., у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення", у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема з питання про припинення провадження у справі щодо частини позовних вимог. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

З урахуванням викладеного, стосовно вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати у розмірі 4 000грн., судом одночасно із рішенням постановляється відповідна ухвала.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди №22/83 від 22.11.2002року за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1460, 49 грн. станом на 06.08.2010року, заявлені на підставі розрахунку, який перевірено судом, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача відповідно з розміром уточнених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди №22/83 від 22.11.2002року, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (65005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

3.Виселити Приватного підприємця ОСОБА_1 (65005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 103, 5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на користь Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595).

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (65005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) 6498 /шість тисяч чотириста девяносто вісім/ грн. 25 коп. заборгованості по орендній платі, 1 460 /одна тисяча чотириста шістдесят/ грн. 49 коп. пені, 204 /двісті чотири/ грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення складено 14.09.2010року.