Рішення № 11450141, 10.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2010 р.Справа № 3/43-10-2836 За позовом: Військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах держави, в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, в особі Військової частини 2197

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса"

про розірвання договору, витребування майна та стягнення 1354,4грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від прокуратури: Уразовський С.І. (представник за посвідченням)

Від позивача: Копач С.І. (представник Адміністрації Державної прикордонної служби України, діючий за довіреністю)

Від відповідача: Чорний Г.Г. (представник, діючий за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Болградського гарнізону в інтересах держави, в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, в особі Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України - Військової частини 2197 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив суд розірвати договір від 01.01.2003 року № 4, укладений між військовою частиною 2197 та ТОВ „Тіса”, стягнути з відповідача –ТОВ „Тіса” на користь Військової частини 2197 грошові кошти в сумі 1354,40 гривень, а також зобов’язати відповідача повернути Військовій частині 2197 будівлю № 612 за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с.м.т Березине, вул. Леніна, 85, передану за договором оренди від 01.01.2003 року № 4.

30.08.2010р. помічник Військового прокурора Болградського гарнізону уточнив назву позивача у справі –Військова частина 2197, оскільки згідно довідки з ЄДРПОУ №55/04 назва відповідача - Військова частина 2197, без абревіатури „Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України”.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіса" позовні вимоги не визнає з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.01.2003 року між Військовою частиною 2197 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіса" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомості Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіса" № 4 (надалі –договір), згідно умов якого Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято у тимчасове володіння приміщення площею 213, кв. м, що розташоване у смт. Березине, Тарутинський район, Одеська область, вул.Леніна, 85, військове містечко №2, будівля № 612.

Умовами п. 5.1 Договору передбачена орендна плата у розмірі 2014 грн. 80 коп. на рік та сплачується Орендарем не пізніше 20 числа кожного місяця.

Згідно умов п. 4.1 Договору строк його дії поширювався на 25 років. Відповідно до п. 2.1 Договору приміщення передано Орендарю для здійснення торгівлі товарами підакцизної групи.

Згідно акту обстеження будівлі № 612 військового містечка № 2 за адресою Одеська область, Тарутинський район смт. Березине, вул. Леніна, 85 від 17.02.2010р. орендоване приміщення використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіса" частково під бар „Мрія” з кухнею бару, частково під шиномонтаж та підсобне приміщення шиномонтажу.

Як вбачається з даних інвентарної картки № 1237 обліку основних засобів у бюджетних установах та даних індивідуальної облікової картки на виробничі, складські та комунальні будівлі без силового обладнання (а.с. 8-11), передане на підставі договору оренди приміщення перебуває на балансі Військової частини 2197.

За даними позивача, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіса" на момент подачі позову до суду рахувалась заборгованість з орендної плати у сумі 1354,40 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 12.07.2010р. № 3293930 наявна заборгованість була повністю сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіса".

Позовні вимоги Військового прокурора Болградського гарнізону, залишені ним у первісній редакції, ґрунтуються на порушенні відповідачем умов діючого договору оренди в частині своєчасного внесення орендної плати та щодо цільового використання переданого в оренду приміщення, у зв’язку з чим направлені на розірвання договору від 01.01.2003 року № 4, укладеного між військовою частиною 2197 та ТОВ „Тіса”, стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1354,40 гривень, а також на зобов’язання відповідача повернути військовій частині 2197 орендоване майно.

У письмових поясненнях, наданих прокуратурою до суду 25.08.2010р. зазначається на недотриманні сторонами договору оренди передбаченої законодавством процедури щодо передачі об’єктів нерухомості, що перебувають у державній власності у орендне користування та наявності законних підстав для визнання договору оренди недійсним.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст.1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Положеннями п.п. 4,5,6 ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” врегульовано особливості передачі в оренду нерухомого майна у Збройних Силах України, згідно яких передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.

Як встановлено судом, при укладенні договору оренди об’єкта нерухомості, що перебуває у державній власності та закріплений за військовою частиною 2197, сторонами договору не дотримано вимог п.п. 4,5,6 ст. 7 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, відповідно матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами положень спеціального закону, яким передбачено порядок передачі нерухомого майна даної категорії у орендне користування.

Згідно статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами положень спеціального закону „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, суд приходить до висновку, що договір від 01.01.2003 року № 4, укладений між військовою частиною 2197 та ТОВ „Тіса”, підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить законодавству.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України у разі якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

В положеннях п. 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається реальне виконання сторонами договору оренди № 4 від 01.01.2003 року своїх обов’язків орендаря та орендодавця протягом строку фактичної дії договору, з урахуванням чого вказаний договір визнається судом недійсним на майбутнє.

З огляду на те, що договір оренди № 4 від 01.01.2003 року є недійсним правочином, орендоване майно підлягає поверненню Орендодавцю, з урахуванням чого позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача повернути військовій частині 2197 орендоване майно підлягають задоволенню судом.

В частині позовних вимог про розірвання договору від 01.01.2003 року № 4, укладеного між військовою частиною 2197 та ТОВ „Тіса” суд відмовляє, з урахуванням того, що вказаний договір визнано судом недійсним, відповідно такий договір не може породжувати будь-яких наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

В частині позовних вимог про стягнення 1354,40 гривень заборгованості провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з погашенням заборгованості відповідачем та відсутністю предмету спору в даній частині позовних вимог.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 144,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157,33грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір від 01.01.2003 року № 4, укладений між військовою частиною 2197 та ТОВ „Тіса”.

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіса" (68515, Одеська область, Тарутинський район, с. Євгенівка; код 31277957) повернути військовій частині 2197 (Одеська область, м. Білгород-Дністровський; вул. Енгельса,14; код 14321831) будівлю № 612 за адресою: Одеська область, Тарутинський район, смт Березине, вул. Леніна, 85, передану за договором оренди від 01.01.2003 року № 4.

4. В частині стягнення 1354,40 гривень –провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

5. В решті позовних вимог –відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса" (68515, Одеська область, Тарутинський район, с. Євгенівка; код 31277957):

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 144 /сорок чотири/ грн. 50 коп.

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31213264700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460 –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 157 /сто п’ятдесят сім/ грн. 33 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя