Рішення № 11450116, 10.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2010 р. Справа № 16/114-10-3074

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шоін П.Н. /директор/, паспорт НОМЕР_1 виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09.10.2008р.

Від відповідача: не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компак Он” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 47 625 грн.., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компак Он” (далі по тексту ТОВ „Компак Он”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 25013,00 грн. основного боргу по договору поставки № 123/4 від 25.09.2006р., 22612,00 грн. штрафних санкцій, а всього 47625 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 договірних зобовязань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ТОВ „Компак Он” товару.

При цьому, у позовній заяві ТОВ „Компак Он” було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок, забороною на зміну / переоформлення державної реєстрації відповідача, забороною виїзду останнього за межі України.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Слід зазначити, що позивачем не доведено суду наявності обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. З огляду на викладене, судом вказане клопотання позивача було відхилено у звязку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у звязку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Компак Он” (Постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки № 123/4 від 25.09.2006р., відповідно до умов п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобовязався на протязі дії цього договору виготовляти та поставити (передати у власність) Покупцю гофрокартонну продукцію, а Покупець зобовязався прийняти продукцію та своєчасно здійснити її оплату в порядку та на умовах, визначених даним договором. Асортимент, обсяги (кількість) та конкретні строки поставки кожної окремої партії, замовленої Покупцем, узгоджуються сторонами додатково у додатках до даної угоди на підставі замовлень. При цьому, згідно зі специфікацією № 2 до вказаної угоди предметом поставки за даним договором є ящики, марки Т-22а за ціною 1,65 грн. з ПДВ, марки С-31а за ціною 2,43 грн. з ПДВ. Відповідно до п.п. 14.1, 14.5 договору сторони домовилися, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2006р., а в частині невиконаних зобовязань до повного їх виконання.

Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Таким чином, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України, а положення статей ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

У відповідності до п. 3.1 договору поставка здійснюється на умовах франко-склад Покупця з доставкою транспортом та за рахунок Постачальника. При цьому, сторони не виключають можливість отримання товару самовивозом. Згідно з п. 3.2 договору право власності на поставлений товар переходить від Постачальника до Покупця у момент передачі товару на складі Покупця. За змістом п. 7.1 договору при передачі товарів Постачальник надає Покупцю акт приймання-передачі товару.

На виконання умов договору поставки № 123/4 від 25.09.2006р., вимог ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України згідно з видатковими накладними № РН-0000015 від 15.11.2006р., № РН-00018 від 22.12.2006р. позивачем було поставлено, а фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 одержано обумовлену сторонами гофрокартонну продукцію, загальною вартістю 58413 грн.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу , а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом п. 5.2 вищезазначеного договору Покупець зобовязався здійснити оплату продукції на умовах 100% попередньої оплати або за домовленістю сторін. Враховуючи, що жодних інших домовленостей щодо строків оплати продукції між сторонами по справі досягнуто не було, суд доходить висновку, що в даному випадку оплата продукції мала бути здійснена на умовах 100% передоплати.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але, як вбачається з пояснень позивача, акту звірки взаємних розрахунків, в порушення наведених умов п.п. 1.1, 5.2 договору поставки № 123/4 від 25.09.2006р., вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 693 ЦК України фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було здійснено передоплату лише в сумі 15000 грн., а також після поставки обумовлених договором товарів сплачено ще 18400 грн. в якості оплати вартості продукції, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 25013 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена. Претензія позивача за вих. № 19 від 11.03.2008р. фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 була залишена без розгляду та задоволення, у звязку з чим позивач був змушений звернутися до суду з вимогами про стягнення зазначеної грошової суми.

На думку суду, позовні вимоги ТОВ „Компак Он” про стягнення з відповідача 25013 грн. основного боргу по договору поставки № 123/4 від 25.09.2006р., базуються на умовах договору, положеннях діючого законодавства та підтверджуються копіями накладних на передачу обумовлених договором товарів, а також копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2007р., підписаним між сторонами по справі. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем під час розгляду справи до господарського суду представлено не було.

Приймаючи до уваги невиконання Покупцем договірних зобовязань по своєчасній оплаті вартості придбаних ним за договором поставки № 123/4 від 25.09.2006р. товарів, ТОВ „Компак Он” висуваються також вимоги про стягнення з відповідача 22612 грн. штрафних санкцій.

Розглянувши вказані позовні вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Згідно з частинами 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому, статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.2 договору у випадку недотримання строків платежів, Покупець зобовязався сплатити Постачальнику штраф в розмірі 0,1% від розміру належного до перерахування платежу за кожний день прострочення.

Слід зауважити, що незважаючи на домовленість учасників договором поставки № 123/4 від 25.09.2006р. про нарахування даної штрафної санкції за кожний день прострочення , даний вид неустойки слід вважати саме штрафом, а не пенею, оскільки саме такий різновид штрафних санкцій визначено сторонами на власний розсуд в умовах договору.

Таким чином, керуючись наведеними умовами договору поставки № 123/4 від 25.09.2006р. позивачем було нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 22612 грн. Проте, як вбачається з розрахунку штрафу, викладеного у позовній заяві, позивачем нарахування штрафу було здійснено за 904 днів, що перевищує встановлений ч.6 ст. 232 ГК України термін .

Таким чином, застосовуючи при нарахуванні період, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, сума штрафу повинна становити: 4552,37 грн. (25013 грн. х 0,1%/100х 182 дні (за період з 26.09.2007р. /наступний після останнього платежу день/ по 25.03.2008р.)).

З огляду на викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549 ЦК України, ст. 230, 231, 232 ГК України, суд вважає за правомірне позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 22612 грн. задовольнити частково в сумі 4552,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого ТОВ „Компак Он” позову в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 25013 грн. та штрафних санкцій в сумі 4552,37 грн., а всього 29565,37 грн. загальної заборгованості по договору поставки № 123/4 від 25.09.2006р. В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232, 264 271 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Компак Он” /65005, м. Одеса, вул.. Дальницька, 23, поштова адреса: 65043, м. Одеса, вул.. Комарова, 10, оф. 317, код ЄДРПОУ 34381732 / основний борг в розмірі 25013 грн. 00 коп. /двадцять пять тисяч тринадцять грн.. 00 коп./, штраф в розмірі 4552 грн. 37 коп. /чотири тисячі пятсот пятдесят дві грн.. 37 коп./, державне мито в розмірі 295 грн. 65 коп. /двісті девяносто пять грн.. 65 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 146 грн. 51 коп. /сто сорок шість грн.. 51 коп. / Наказ видати.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 13.09.2010р.

Суддя