Рішення № 11449843, 08.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2010 р. Справа № 22/217-09-6056

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

до відповідача Закритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД";

про стягнення 44107грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Закритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД" про стягнення 44107грн.

ЗАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД" звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.12.209р. про відмову у прийнятті скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.01.2010р. відмовлено ЗАТ "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД" повернуто апеляційну скаргу на ухвалу від 24.12.209р.

Закрите акціонерне товариство "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД" звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від "24" грудня 2009 р. по справі №22/217-09-6056 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД" про стягнення 44107 грн.

23 березня 2010 р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД" на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.12.09р. по справі № 22/217-09-6056 залишено без розгляду.

12.07.2010р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ЗАТ "Ізмаїльський винзавод" залишено без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. залишено без змін.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи без його участі та надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 5900,72 грн. збитків.

Представник відповідача в судові засідання не зявлявся, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

01.06.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №01/06м, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обовязок надавати транспортні послуги по перевезенню вантажу.

Позивач відповідно до умов договору, належним чином надавав послуги перевезення, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно з п. 3.1. договору, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом двох днів з моменту виконання робіт чи в порядку передбаченому у заявці на перевезення.

Станом на момент звернення до суду, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 41806 грн.

Згідно п. 6.8 договору, за порушення строків оплати відповідач повинен сплатити пеню із рахунку подвійної ученої ставки НБУ за весь час затримки оплати від суми недоплачених грошових коштів.

Таким чином, позивачем нарахована пеня у розмірі 2301 грн.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати зроблені стороною, а також не одержані нею доходи, які сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання здійснення господарської діяльності другою стороною.

У п.1 статті 225 цього Кодексу визначається склад збитків, а саме: до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Пункт 7 цієї статті до цього додає, склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Відшкодування збитків у сфері господарювання визначається у п. 1 статті 224 зазначеного Кодексу, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, згідно ч. 2 зазначеної статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Ст. 22 Цивільного кодексу України передбачає право особи на відшкодування збитків, якій їй завдано у результаті порушення цивільного права. Як збитки чинне законодавство визначає витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сума понесених позивачем збитків складає 5900,72 грн., які підтверджено документально.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ВИНЗАВОД” (62600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44, код ОКПО 00412033) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) основний борг 41806грн.; пеня 2301грн.; матеріальні збитки 900,72 грн.; витрати на правову допомогу 5000грн.; держмито 501,07грн. та 236 гривень витрат за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя