Рішення № 11449787, 10.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2010 р.Справа № 9/173-10-3398 За позовом: комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго";

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Домовласник";

про стягнення 7120,15 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Чугунников І.В. (директор);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 03.08.2010р. за вх. №6661 Комунальне підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Домовласник" (далі –Відповідач) 7120,15 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судові засідання призначені по справі не з’явився, письмовий відзив на позов не надав. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Комунальне підприємство теплових мереж "Южтеплокомуненерго" створене на підставі рішення Южненської міської ради №492-XXIII від 14.01.2002р. для забезпечення населення, підприємств, установ та організацій (споживачів) м. Южного послугами з централізованого опалення та гарячої води.

Надання відповідних послуг споживачам здійснюється на підставі Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. за № 630. Згідно з цим договором, Позивач (КП "Южтеплокомуненерго") –виконавець за договором, надає споживачеві відповідні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а споживач –Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Домовласник") зобов’язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Загальні положення Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. за № 630 регулюють відносини між суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг виконавця, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Оплата послуг здійснюється на підставі тарифів, затверджених Южненською міською радою. Таким чином, плата за надані послуги, за наявністю засобів обліку води та теплової енергії, рахується за їх показниками, згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

Між Комунальним підприємством теплових мереж "Южтеплокомуненерго" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Домовласник" укладено договір № 3/17 від 03.09.2009р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого Позивач надає послуги Відповідачу з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Відповідач повинен вчасно, на умовах і в строки, обумовлені договором.

На даний час заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 6481,54 грн.

На адресу Відповідача була надіслана претензія № 01-10-532 від 14.06.2010р. та акт звірки з виставленим рахунком до сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Домовласник", від 27.05.2010р. Відповіді на претензію відповідач не надав.

Згідно п. 13 договору № 3/17 за несвоєчасне внесення плати із споживача сплачується пеня у розмірі 120% ставки НБУ –від суми боргу за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до існуючої заборгованості, Позивач розрахував індекс інфляції, що складає: 171,99 грн.; три відсотки річних у сумі: 90,88 грн.; сума пені: 375,74 грн.          

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.          

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

          Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

          Зважаючи на те, що Позивачем не обгрунтовано, що незабезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, клопотання про накладення арешту на рахунки Відповідача судом не задовольняється.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Домовласник" (65481, Одеська область, м. Южне, проспект Григорівського Десанту, буд. 30/16, кв. 39, код ЄДРПОУ 20945487, р/р 26007219011 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (65481, Одеська область, м. Южне, Старомиколаївське шосе, 8, р/р 26007202857501 філія Одеське РУ „ВАТ” Фінанси та Кредит, МФО 328823 код ОКПО 26134519) основну заборгованість в сумі 6481,54 грн., суму збитків від інфляції в сумі 171,99 грн., 3% річних в сумі –90,88 грн., суму пені 375,74 грн., 102 грн. витрати по державному миту в сумі грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя