Рішення № 11449735, 08.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2010 р.Справа № 9/159-10-3189 За позовом: малого підприємства "Одиссос" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

До відповідача: комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ";

про стягнення 43245,76 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Чорноморченко А.Б. (за довіреністю);

Від відповідача: Байрачна А.К. (за довіреністю) ;

СУТЬ СПОРУ: 20.07.2010 р. за вх. №6355 Мале підприємство "Одиссос" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ" (далі –Відповідач) 43245,76 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог не заперечував, з підстав викладених у відзиві від 03.09.2010 р. за вх. № 22849.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.03.2009 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір №33 про поставку продовольчих товарів.

За умовами даного договору, Мале підприємство "Одиссос" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю зобов’язується своєчасно поставити та передати у власність товар –консервація плодоовочева, відповідно до попередньої заявки в усній або письмовій формі, а Комунальне підприємство "ХАРЧУВАННЯ" зобов’язується належним чином прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п.п. 2.8, 2.9 договору, датою поставки товару є дата підписання накладної. Позивач, вважається таким що виконав свої обов’язки, якщо товар та документація передані Відповідачу.

Виконуючи свої договірні обов’язки, Позивач поставив Відповідачу товар та передав відповідні документи до нього. Підтвердженням цього є відповідні накладні №260 від 28.10.2009р., №278 від 12.11.2009р., №292 від 20.11.2009р., №298 від 25.11.2009р. Отже, датою виконання Позивачем своїх зобов’язань є 25.11.2009р.

Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору, якість та кількість товару перевіряється у момент приймання товару, та оформлюється податковою накладною, що додається до матеріалів справи. Претензії щодо поставки (недостача, бій, втрата товарного вигляду тощо) відмічаються в момент приймання товару, та оформлюється актом за участю Позивача та Відповідача.

Враховуючи відсутність будь-яких претензій з боку Відповідача щодо неналежного виконання своїх обов’язків Позивачем, свідчить про додержання положень договору Позивачем.

Відповідно до п. 4.1 договору, Відповідач зобов’язаний сплатити вартість товару впродовж 21 банківського дня з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

21.12.2009р. закінчився строк для сплати вартості товару. 21.04.2010р., в межах заходів досудового врегулювання господарських спорів, Позивач звернувся до Відповідача з претензією за вх. №41, на суму 50000,58 грн.

відповіді на зазначену претензію Позивачем отримано не було. Однак, 22.04.2010р., 07.05.2010р., 26.05.2010р. Відповідач частково погасив заборгованість, а саме сплатив Позивачу 5000 грн., 3000 грн., та 2000 грн. відповідно (аркуш справи 20-22).

Станом на 20.07.2010р. за Відповідачем існує заборгованість, яка виникла у наслідок несплати вартості поставленого товару –40000,58 грн. Таким чином, Відповідач прострочив оплату на 210 календарних днів.

З урахуванням зазначеного, сума відшкодування, з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 2445,19 грн. Сума трьох відсотків річних від суми боргу за прострочений період, становить 799,99 грн.

03.09.2010р. до суду надійшов відзив Відповідача за вх. №22849, відповідно до якого Комунальне підприємство "ХАРЧУВАННЯ" позовні вимоги визнає частково: так, дійсно, 03.03.2009 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір №33 про поставку продовольчих товарів. КП "ХАРЧУВАННЯ" були порушені строки оплати поставленого товару, але не з вини Відповідача, оскільки КП "ХАРЧУВАННЯ" не мало можливості здійснювати розрахунки в строки вказані в договорі.

Підприємство Відповідача є комунальним, засновником якого є Одеська міська рада, також воно засновано на власності територіальної громади. Основною метою створення підприємства є якісне, повне і своєчасне задоволення потреб дитячих, шкільних та лікувально-оздоровчих закладів м. Одеси у забезпеченні продуктами харчування.

Предметом діяльності підприємства є здійснення харчування для дітей в загальноосвітніх школах м. Одеси пільгового контингенту та учнів 1-4 класів, а також поставка продуктів харчування у дитячі садки та лікувально-оздоровчі заклади м. Одеси за рахунок бюджетних асигнувань, згідно акцепту відкритих торгів Управління освіти та науки Одеської міської ради та Управління охорони здоров’я Одеської міської ради. Іншими видами діяльності КП "ХАРЧУВАННЯ" не займається.

Для організації своєї діяльності КП "ХАРЧУВАННЯ" приймає участь у процедурі державних закупівель (тендер) і вже протягом довгого часу перемагає в тендерних торгах.

В результаті перемоги, з КП "ХАРЧУВАННЯ" були укладені договори на організацію харчування з Управління освіти та науки Одеської міської ради та Управління охорони здоров’я Одеської міської ради, які зобов’язались оплачувати послуги Відповідача.

Однак, через відсутність коштів у бюджеті міста, платежі здійснювались не ритмічно, постійно затримувались, що призвело до виникнення заборгованості перед постачальниками.

Управління освіти та науки Одеської міської ради та Управління охорони здоров’я Одеської міської ради станом на 30.08.2010р. заборгувало КП "ХАРЧУВАННЯ" 1млн. 122443,49 грн. На даний час робота Відповідача є збитковою, оскільки вказана діяльність не приносить прибутку, про що свідчить звіт про фінансові результати за перше півріччя 2010р. де збитки складають 1млн. 597тис. грн.

КП "ХАРЧУВАННЯ" намагалося вжити всі необхідні заходи для належного виконання зобов’язань перед Позивачем, про що свідчить часткове погашення заборгованості у розмірі 5000 грн., 3000 грн., та 2000 грн. відповідно.

03.09.2010р. до суду надійшло клопотання Відповідача за вх. №22850, відповідно до якого Комунальне підприємство "ХАРЧУВАННЯ" просить суд при прийнятті рішення розглянути можливість розстрочки виконання рішення у термін на три місяці рівними частинами. У судовому засіданні від 08.09.2010р. суд клопотання задовольнив.

06.09.2010р. Позивач надав суду уточнення позовних вимог за вх. №23112, відповідно до якого змінив суму стягнення у зв’язку із перерахуванням Відповідачем 3000 грн., що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, на даний час основна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 37000,58 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що щтрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

           Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996р. із змінами та доповненнями, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

          Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторін у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення відповідач посилається на фінансову кризу, скрутне фінансове становище та негативні наслідки у фінісовій діяльності КП "ХАРЧУВАННЯ".

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення строком на три місяці шляхом помісячного погашення заборгованості рівними частинами.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути зі Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ" (65005, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, р/р 26006311529501, АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 05480364) на користь Малого підприємства "Одиссос" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 65009, м. Одеса, вул. Зоопаркові, буд. 8; поштова адреса: 65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 28, офіс 225, ПАД „КБ „ІНВЕСТБАНК”, МФО 328210, код ЄДРПОУ 03598144, р/р 2600130309980) 37000,58 грн. основного боргу, 799,99 грн. 3% річних, 2445,19 грн. індексу інфляції, 402,46 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення строком на три місяці з дати набрання їм законної сили в порядку ст. 85 ГПК України шляхом погашення стягнутої заборгованості в сумі 13 415 (тринадцять тисяч чотириста п’ятнадцять) грн.25 коп. щомісячно.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             Меденцев П.А.