Рішення № 11449707, 08.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2010 р. Справа № 22/81-10-3088

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМОС-ПРИНТ";

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

про стягнення 3770,81грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМОС-ПРИНТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 3770,81грн.

Представник позивача в судове засідання не зявився, просив суд у зв'язку з нестабільним фінансовим становищем підприємства, провести розгляд справи без участі позивача, на підставі існуючих в матеріалах справи письмових доказів, крім того, у позовній заяві просить суд стягнути з ФО-П ОСОБА_4 суму основного боргу за договором № 03-03-09 від 27.03.2009 року в розмірі 3114 грн., пеню в розмірі 387,25 грн., інфляційні збитки в розмірі 209,82 грн., три річні відсотки у розмірі 59,74 грн., що загалом складає 3 770,81 грн.

Позивач у позовній заяві звернувся із клопотанням про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити цю позовну заяву шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідач у засідання суду не зявився, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

27.03.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 03-03-09, згідно умов якого виконавець-позивач виготовляє, а замовник-відповідач купує готову продукцію самоклеючу етикетку.

Згідно п. 4.1. договору, ціна товару узгоджується в момент здійснення кожного замовлення та фіксується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, завіреної обома сторонами», п. 4.2. договору, ціна товару та його кількість зазначаються у видатковій накладній.

18.09.2009 року за видатковою накладною № 168 від 18.09.2009 року позивачем було поставлено, а відповідачем на підставі довіреності № 74 від 18.09.2009 року було прийнято товар загальною вартістю 8121,3 грн.

13.11.2009 року за видатковою накладною № 218 та специфікацією замовлення № 218 від 13.11.2009 року замовником було поставлено, а відповідачем на підставі довіреності № 92 від 11.11.2009р. було прийнято товар загальною вартістю 6144 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом вересня - листопада 2009 року виконавцем було поставлено, а замовником прийнято товар на загальну суму 14265,30грн. Згідно п. 4.3. договору, сплата вартості товару провадиться в національній валюті України в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця на протязі 15 днів з моменту поставки готової продукції. Передоплата - 30 % вартості замовлення.

Як зазначає позивач, станом на 18.09.2009 року відповідач не мав заборгованості по передоплаті за в/н № 168 та повинен був провести остаточний розрахунок не пізніше 03.10.2009 року, а саме сплатити 4091,30 грн. 03.11.2009 року відповідачем за договором було сплачено 2000 грн. (платіжне доручення № 3708), 03.11.2009 року відповідачем за договором було сплачено 4121,30 грн. (платіжне доручення № 3705), 10.11.2009 року відповідачем за договором було сплачено 1000 грн. (платіжне доручення № 3718).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 3114 грн.

01.12.2009 року між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків таким чином відповідач визнав те, що має заборгованість перед позивачем 3114 грн.

Пунктом 5.1. договору, за порушення умов оплати, передбачених п. 4.2. договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від вартості отриманого товару. Зобов'язання відповідача по сплаті за видатковою накладною № 168 від 18.09.2009 року повинні були бути виконані - передоплата до 18.09.2009 року, остаточний розрахунок не пізніше 03.10.2009 року та зобов'язання відповідача по сплаті за видатковою накладною № 218 від 13.11.2009 року повинні були бути виконані - передоплата до 13.11.2009 року, остаточний розрахунок не пізніше 28.11.2009 року.

З огляду на вищевказане, замовник повинен сплатити виконавцю пеню в розмірі 387,25 грн. (згідно наданого розрахунку)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням наявності боргу замовника перед виконавцем та кількості прострочених днів, відповідач повинен сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 269,56 грн. (згідно з наданим розрахунком).

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юр. адреса: АДРЕСА_1 Факт, адреса: АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_1; п/р: НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМОС-ПРИНТ" (юр. адреса: вул. Плеханівська, 41/43, кв. 45, м. Харків, 61001, факт. адреса: вул. Естакадна, 1, м. Харків, 61080, ЄДРПОУ: 34468032; ІПН: 344680320325, п/р:26000822378331) суму основного боргу за договором № 03-03-09 від 27.03.2009 року в розмірі 3114,00 грн., пеню в розмірі 387,25 грн., інфляційні збитки в розмірі 209,82 грн., три річні відсотки у розмірі 59,74 грн., що загалом складає 3770,81 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 102 грн., витрати по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість грн./

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя