Ухвала суду № 11449089, 06.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"06" вересня 2010 р. № 26/977-10

Суддя господарського суду Одеської області Никифорчук М.І., розглянувши матеріали позовної заяви Приватного підприємства "ТАВРІЯ ПЛЮС" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення 25973,16грн., -

у с т а н о в и в :

Приватне підприємство "ТАВРІЯ ПЛЮС" звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення 25973,16грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд вважає, що подана заява підлягає поверненню без розгляду по суті з таких підстав.

З проханої частини позовної заяви випливає, що позивачем у позові заявлені дві вимоги про стягнення заборгованості із урахуванням штрафних санкцій у розмірі 25973,16грн., тобто вимоги майнового характеру та про розірвання договору суборенди нежилого приміщення №178 від 09.11.2009р., тобто вимоги немайнового характеру.

Відповідно до п.4.5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України”, - „У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 3) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Позивачем до позову додана квитанція № 34201/з18 від 01 вересня 2010 р. про сплату державного мита у розмірі 259,73 грн. за вимогу про стягнення заборгованості із урахуванням штрафних санкцій у вказаному вище розмірі, тобто за вимогу майнового характеру. Доказів сплати за вимогу про розірвання договору суборенди нежилого приміщення №178 від 09.11.2009р. позивачем не надано.

Згідно підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв, що подаються до господарських судів: б) із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно Указу Президента України від 25.08.96 р. № 762/96 розмір неоподаткованого мінімуму доході громадян з 02.09.96 р. складає 17 грн. Таким чином розмір державного мита за вимоги немайнового характеру складає 85 грн.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву та додаток до неї без розгляду, якщо не надані докази сплати держмита у встановленому порядку та розмірі.

Крім того, позивачем до позову додана квитанція №34201/з19 від 01 вересня 2010 р. про сплату витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу на рахунок № 31217259700008.

Розглянувши вказану квитанцію суд вважає, що вона не може бути належним доказом вказаної сплати за таких підстав.

Згідно листа-повідомлення Головного управління державного казначейства України в Одеській області від 18.06.2010 р. № 06.2-13/97-3662, для зарахування коштів на витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справ по коду бюджетної класифікації 22050003 ”Надходження від оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справ у судах, ( місцеві господарські та апеляційні господарські суди) ” символ звітності 264, з 21.06.2010 р. відкрито рахунок № 31213264700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області , код ЄДРПОУ 23213460.

З наведеного випливає, що позивачем сплачено витрати з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу на рахунок який не є рахунком для сплати вказаних витрат. Відтак, позивачем не надано доказів сплати вказаних витрат.

Відповідно до п. 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву та додаток до неї без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Аналізуючи вищевикладене суд вважає, що вказані обставини перешкоджають прийняттю позовної заяви до розгляду господарськими судом, тому позов підлягає поверненню позивачеві

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.4, п. 10 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву повернути Приватному підприємству "ТАВРІЯ ПЛЮС" без розгляду.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. N 7-93, п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007р. N 627, видати Приватному підприємству "ТАВРІЯ ПЛЮС" довідку про повернення витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу сплачених квитанцією №34201/з19 від 01 вересня 2010 р. в сумі 236,00 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.1993 р. N 7-93, видати Приватному підприємству "ТАВРІЯ ПЛЮС" довідку про повернення державного мита сплаченого квитанцією № 34201/з18 від 01 вересня 2010 р. в сумі 259,73 грн.

Додаток : позовна заява на 2 арк. з додатком згідно додатку до позову;

- довідка про повернення державного мита на 1 арк.;

- довідка про повернення витрат з інформаційно - технічного забезпечення

судового процесу на 1 арк.

Суддя