Рішення № 11449086, 01.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2010 р.Справа № 9/107-10-2160 За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2;

про стягнення 306706,33 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю);

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 17.05.2010 р. за вх. №3853 Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі Відповідач) 306706,33 грн.

Відповідач у судові засідання 04.06.2010 р., 14.06.2010 р., 28.07.2010 р., 16.08.2010 р., 01.09.2010 р. не зявився, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.09.2008 р. у справі №5/031-08 за позовом ЗАТ «Майбел»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_2 про стягнення 302057,47 грн. у позові відмовлено.

15.06.2009 р. у вищевказаній справі Київським міжобласним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою, зокрема: рішення господарського суду Київської області від 04.09.2008 р. скасовано, задоволено позовні вимоги ЗАТ «Майбел», стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 на користь позивача 297757,47 грн. збитків, 1800 грн. штрафу, 2500 грн. вартість експертизи, 3020,57 грн. повернення державного мита та 118 грн. повернення витрат на ІТЗ судового процесу за розгляд справи у першій інстанції, 1510,29 грн. повернення державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України у справі №5/031-08 від 14.10.2009 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. залишено без змін.

У постановах Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2009 р. та Вищого господарського суду України від 14.10.2009 р. у справі №5/031-08 встановлено наступне.

01.05.2006 р. між ЗАТ «Майбел»(замовник) та СПД ОСОБА_4 (перевізник) укладений договір №1/05 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобовязався за домовленістю з замовником подавати під завантаження справний транспорт для перевезення вантажу за маршрутом і в строки, погоджені із замовником.

Відповідно до заявки від 14.11.2007 р. для перевезення придбаного ЗАТ «Майбел»у ТОВ «Тетра Пак»товару пакувального матеріалу в палетах вагою 10 т. обємом 40 куб.м. на умовах Франко-перевізник (Інкотермс 2000) СПД ОСОБА_1 надав автомобіль марки «Сканія», д.н. НОМЕР_1, державний номерний знак причепа НОМЕР_2, водій ОСОБА_5 Згідно з заявкою даний рейс виконував ПП ОСОБА_2 через експедиторську фірму ПП ОСОБА_6.

Під час перевезення вантажу о 6 год. 35 хв. сталася пожежа в кабіні автомобіля марки «Сканія», д.н. НОМЕР_1, державний номерний знак причепа НОМЕР_2 (водій ОСОБА_5), та ліквідована о 7 год. 14 хв., про цей факт складено акт від 15.11.2007 р.

В результаті вантаж з ознаками пошкодження та втрат був доставлений в пункт призначення лише 23.11.2007 р. автомобілем «Краз»№078-040В, причіп №10-664ОА, водієм ОСОБА_7

Як встановлено господарськими судами під час розгляду справи №5/031-08 доставлений товар згідно з висновком експерта №О-1244 від 29.11.2007 р. пошкоджений пожежею настільки, що не може використовуватись за призначенням.

Постановами міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 10.07.2009 р. №№ВП13643295, ВП13643481 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказів у справі №5/031, виданих 07.07.2009 р. На виконання зазначених наказів державним виконавцем включено до акту опису та арешту майна від 16.10.2009 р. автомобіль, який належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.

Згідно наявної в матеріалах справи №9/107-10-2160 довідки Відділу організації реєстраційно-екзаменаційної роботи №7/0-6932 від 16.08.2010 р. держномерний знак НОМЕР_2 закріплено за бортовим напівпричепом FRUEHAUF, 1989 р.в., синього кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_3 від 06.10.2008 р. належить громадянину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, як вбачається з наявних у справі матеріалів, фізична особа підприємець ОСОБА_2 є перевізником вантажу, за пошкодження якого із фізичної особи підприємця ОСОБА_1 стягнуто його вартість та заподіяні цим збитки, а також є власником транспортного засобу, на якому здійснювалось перевезення, отже у Відповідача у цій справі виник обовязок відшкодувати Позивачу стягнуте за рішенням суду у справі №5/031-08.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, НОМЕР_4) 306706,33 грн. витрат з відшкодування шкоди, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р 31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460) 3067,06 грн. державного мита.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя