Рішення № 11448805, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.Справа № 28/79-10-2719 За позовом Електромонтажне дочірнє підприємство "ГЕМ-Південь-Схід" Відкритого акціонерного товариства "ГЕМ";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморспецпроект"

про зобов'язання повернути майно та стягнення 50000грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Чалаплюк П.В. –за дорученням;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач, електромонтажне дочірнє підприємство „ГЕМ-Південь-Схід” відкритого акціонерного товариства „Чорноморспецпроект” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідача повернути автовишку марки АП -17 (ГАЗ 53, 3АР 60-23 ВА, техпаспорт АРС 040837), отримане в оренду згідно акту прийому - передачі від 10 серпня 2009 року до договору оренди автовишки №143/8 від 10.08.2009 року, стягнути з ТОВ „Чорноморспецпроект” оплату за користування автовишкою до 22.05.2010 року у розмірі 50000 гривень та судові витрати.

10 серпня 2010 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог та згідно якої просить суд зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект» (ЄДРПОУ 32184104) повернути автомобіль ГАЗ 53АП 17 (Автовишка АП 17), номер свідоцтва про реєстрацію АРС №040837, реєстраційний номер АР 6023 ВА, 1989 року випуску, вантажопідйомність Q=250 кг разом з документами - Електромонтажному ДП «ГЕМ-Південь-Схід»ВАТ «ГЕМ»(ЄДПРОУ 25219099), стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект»на користь Електромонтажного ДП «ГЕМ-Південь-Схід»ВАТ «ГЕМ»оплату за користування автомобілем ГАЗ 53АП 17 (Автовишка АП 17), номер свідоцтва про реєстрацію АРС №040837, реєстраційний номер АР 6023 В А, 1989 року випуску, вантажопідйомність Q=250 кг за період з 01.01.2010р. до 24.05.2010р. у розмірі 50000 гривень та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект»на користь Електромонтажного ДП «ГЕМ-Південь-Схід»ВАТ «ГЕМ»суму державного мита у розмірі 500 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236 грн., витрати, пов’язані з розглядом справи у розмірі 1611,63грн.(в т.ч. витрати на відрядження 611,63грн., представницькі витрати за договором - 1000,00грн.).

18 серпня 2010 року представник відповідача звернувся до суду з заявою в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, крім того представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

Судом клопотання відповідача відхилено, оскільки відповідно до ст..69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява надійшла до господарського суду Одеської області 29 червня 2010 року та зареєстрована за вх.№5801.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

10.08.2009р. між Електромонтажним дочірнім підприємством «ГЕМ-Південь-Схід»відкритого акціонерного товариства «ГЕМ»(надалі позивач) та ТОВ «Чорноморспецпроект»(надалі відповідач) був укладений договір №143/8 на оренду автовишки АП-17. За умовами вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування належну орендодавцю на праві власності автовишку марки АП-17 (ГАЗ 53, №АР 60-23 В А, техпаспорт АРС 040837), що підтверджується актом прийому-передачі від 10.08.2009 року, підписаний обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Договору №143/8 строк оренди узгоджено сторонами до 31 грудня 2009 року. За користування автовишкою договором передбачено оплату у розмірі 50 000 грн.

Пунктом 2.2.1 ст.2 Договору передбачено обов'язок відповідача після закінчення строку дії договору повернути автовишку у стані не гірше ніж передбачено актом приймання-передачі.

Відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 04.03.2010 р. по справі №26/61/10 Електромонтажне дочірнє підприємство «ГЕМ-Південь-Схід»відкритого акціонерного товариства «ГЕМ»визнано банкрутом, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чалаплюка С.В.

Згідно довідки ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 03.06.2010р. вих. № 10/13-63, в якій зазначено, що спірний автомобіль на праві власності зареєстровано за ЕДП «ГЕМ-Південь-Схід»ВАТ «ГЕМ».

Як стверджує позивач у своїх уточненнях, договір оренди було продовжено та доказом продовження користування орендованим майном є довідка ліквідатора ЕДП «ГЕМ-Південь-Схід».

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача оплату за користування автовишкою в сумі 50000 гривень судові витрати: державне мито в сумі 500 гривень, ІТЗ судового процесу в сумі 236 гривень, витрати повязанніз розглядом справи у розмірі 1611,63 гривень, з яких витрати на відрядження 611,63 гривень, представницькі витрати.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю, оскільки Договором оренди №143/8 не закріплено яка з сторін зобов'язана перевезти автовишку та як саме має передаватись об'єкт оренди, проте, оскільки місцезнаходження орендодавця невідоме у реквізитах договору зазначається лише абонентська скринька, то самостійно перевезти автовишку ТОВ «Чорноморспецпроект»не має змоги. Також відповідач у своїх запереченнях вказує на те, що 16 грудня 2009 р., тобто за два тижні до закінчення строку дії договору, було надіслало листа №228а/12/09, в якому повідомило про готовність повернути орендне майно після закінчення строку дії договору та підписати акт прийома-передачі зазначеного майна у власність орендодавця. Також було зазначено адресу, де знаходиться авто вишка, а саме місто Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 11.

30 січня 2010 року на адресу позивача було направлено другий лист №10/01/10, в якому повідомлялось, що охорона та зберігання автовишки завдає фінансових витрат з боку колишнього орендаря, оскільки на той час будівництво будинку було припинене, і використання автовишки не здійснювалось, проте зазначений лист залишився без відповіді.

Крім того відповідач звертає увагу суду на той факт, що Електромонтажне дочірнє підприємство «ГЕМ-Південь-Схід»Відкритого акціонерного товариства «ГЕМ»навмисно ухиляється від приймання автовишки від орендаря з метою отримання додаткових грошових коштів у сумі - 50 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Крім того, відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача повернути автомобіль ГАЗ 53АП 17 (Автовишка АП 17), номер свідоцтва про реєстрацію АРС №040837, реєстраційний номер АР 6023 В А, 1989 року випуску, грузопідйомністю Q=250 кг разом з документами – Електромонтажному ДП «ГЕМ-Південь-Схід»ВАТ «ГЕМ»(ЄДПРОУ 25219099) цілком обґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення оплати за користування майном з 01.01.2010 року до 24.05.2010 року в розмірі 50000 гривень, на думку суду, вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем на адресу позивача були направлені листи, в яких повідомляє позивача про закінчення строку дії договору та просить повідомити адресу для повернення об’єкту оренди та підписання акту прийому-передачі. Жодної відповіді не надійшло. Доказів узгодження адреси та дати підписання акту прийому-передачі позивачем не надано. Крім того умовами договору не передбачено яка із сторін зобов'язана перевезти автовишку та як саме має передаватись об'єкт оренди.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд вважає вимогу позивача безпідставною та непідтвердженою письмовими доказами, заперечення відповідача в частині стягнення 50000 гривень є переконливими.

Вимога позивача стосовно стягнення з відповідача витрат пов’язаних з розглядом справи в розмірі 1611,63 гривень підлягає стягненню лише в частині наданих позивачем доказів, а саме копії квитків залізничного транспорту на суму 431,63 гривни, в решті вимог суд відмовляє, оскільки в позовній заяві відсутній розрахунок та докази в підтвердження понесених витрат.

Також суд відмовляє у стягненні 1000 гривень, заявленої як представницькі витрати, оскільки відповідно до ст..44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На думку суду наданий позивачем договір №08/10 від 01.06.2010 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №29 від 07.07.2010 року на суму 1000 гривень, до розгляду даної справи не мають жодного відношення. Оскільки договір укладено між позивачем та ТОВ ІПЦ „Статус” 1 червня 2010 року, кошти сплачені 7 липня 2010 року, хоча умовами договору передбачено перерахування винагороди на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору тобто до 6 червня 2010 року. Також умовами договору а саме ст..2 встановлено, що виконавець ТОВ ІПЦ „Статус” вивчає документи щодо досудового врегулювання спору з повернення орендованого майна та стягнення орендної плати, також готує документи до суду та здійснює представництво інтересів замовника –позивача в суді першої інстанції. Доказів виконання вказаного договору позивачем не надано, а саме акту виконаних робіт, звіт та представництво інтересів у суді. Представник позивача Чалаплюк П.В., згідно копії відрядження була направлена з підприємства позивача та з вказаною посадою юрист для представництва інтересів позивача.

          Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 85 гривень, ІТЗ судового процесу на суму 118 гривень та транспортні витрати в сумі 431,63 гривни.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект» (65091 місто Одеса вул..Південна, 26, код ЄДРПОУ 32184104, р/р 26003001323086 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528) повернути автомобіль ГАЗ 53АП 17 (Автовишка АП 17), номер свідоцтва про реєстрацію АРС №040837, реєстраційний номер АР 6023 ВА, 1989 року випуску, вантажопідйомністю Q=250 кг разом з документами - Електромонтажному ДП «ГЕМ-Південь-Схід»ВАТ «ГЕМ»(69006 місто Запоріжжя, а/с 107, поштова адреса: 69005 місто Запоріжжя, вул..Правди,63/28, код ЄДПРОУ 25219099, р/р 2600836702 в ЗФАБ „Енергобанк” МФО 313850). 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморспецпроект» (65091 місто Одеса вул..Південна, 26, код ЄДРПОУ 32184104, р/р 26003001323086 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528) на користь Електромонтажного дочірнього підприємства «ГЕМ-Південь-Схід»ВАТ «ГЕМ»(69006 місто Запоріжжя, а/с 107, поштова адреса: 69005 місто Запоріжжя, вул..Правди,63/28, код ЄДПРОУ 25219099, р/р 2600836702 в ЗФАБ „Енергобанк” МФО 313850) витрат на оплату державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) гривен; 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на ІТЗ судового процесу та інші витрати –транспортні в сумі 431 (чотириста тридцять одна) гривна 63 копійки. Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 31 серпня 2010 року.

Суддя