Ухвала суду № 114485292, 23.10.2023, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Справа № 553/2711/23

Провадження № 1-в/553/393/2023

У Х В А Л А

Іменем України

23.10.2023м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» - ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Сергіївка, Прилуцького району, Чернігівської області, освіта базова загальна середня, не одружений, неповнолітніх дітей не має, встановлена інвалідність 3 групи (безстроково), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до засудження офіційно не працевлаштований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 17.12.2018 Гребінківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, ст. 75 КК України іспитовий строк 3 роки,

- засудженого 09.01.2020 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна,

? про умовно-дострокове звільнення,

в с т а н о в и в:

До Ленінського районного суду міста Полтави надійшла заява засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання згідно ст. 81 КК України.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Державної установи «Полтавська виправна колонія (№64)» засуджений ОСОБА_5 підтримав заяву про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та просив його задовольнити.

Зазначає, що переглянув свою поведінку, зробив висновки, отримав спеціальність «Швея» в Полтавському навчальному центрі (№64) при установі, працевлаштований на виробництві установи, працює в бригаді по обробці металу, конфліктів не має. Вину в вчиненому визнає, судові витрати за вироком суду сплачені, має намір після звільнення працювати, проживати разом із матір`ю. Мав стягнення 24.08.2022, яке на даний час погашене, більше порушень не допускав, має заохочення в період 2021-2023. Зазначив, що поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Прокурор заперечував проти задоволення подання про застосування умовно-дострокового звільнення на підставі ст. 81 КК України, так як на даний час підстави стверджувати, що ОСОБА_5 довів своє виправлення відсутні.

Представник ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» - ОСОБА_4 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)», зазначив, що засуджений ОСОБА_5 працевлаштований на виробництві установи, виконує роботи з благоустрою. Щодо питання застосування умовно-дострокового звільнення залишив на розсуд суду.

Суд, заслухавши засудженого, представника колонії, прокурора, перевіривши доводи подання, надані матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 537, 539 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Нормами ч.2ст.81та п.2ч.3ст.81КК Українивизначено,що умовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняможе бутизастосоване,якщо засудженийсумлінною поведінкоюі ставленнямдо працідовів своєвиправлення тафактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» передбачено, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст. ст. 81, 82 КК України є:

- ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;

- участь у суспільно-корисній праці;

- участь у виховних заходах;

- участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;

- участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;

- участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,

- поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;

- прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);

- визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;

- підтриманні соціально-корисних зв`язків та позитивних намірів на життя після звільнення.

Тобто, при вирішенні питання про те, чи довів засуджений своєю добросовісною поведінкою і відношенням до праці своє виправлення, суд виходить з аналізу усього процесу виправлення засудженого упродовж усього терміну відбування ним покарання, а не за короткий період часу.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Отже, становлення особи на шлях виправлення розцінюється як сукупність даних щодо прагнення засудженого до такого виправлення, тобто позитивні зрушення в його поведінці, так й його ставленні до праці, які, в свою чергу, свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може бути ефективно продовжуватись й в умовах відбування менш суворого покарання.

При цьому, висновок про становлення особи на шлях виправлення ґрунтуватись не лише на характеристиці особи за період, що безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе застосування зміни невідбутої частини покарання більш м`яким, а на даних за весь час відбування покарання або принаймні протягом значної частини цього строку.

Разом з цим під сумлінною поведінкою необхідно розуміти дотримання режиму відбування покарання, виконання покладених на засудженого законних обов`язків, виконання законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання, поведінкою в побуті, стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку.

Слід ретельно з`ясувати той факт, що засуджений став на шлях виправлення, що вбачається із сукупності даних, а саме: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльності, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці тощо.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.01.2020 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до остаточного покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Вирок набрав законної сили 11.02.2020. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 28.09.2020 вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.01.2020 приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018. Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання до двох років обмеження волі. Остаточно міра покарання залишено без змін.

Початок строку відбуття покарання 09.01.2020, кінець строку 09.07.2025.

Згідно характеристик на засудженого, які надійшли на офіційну електронну пошту суду 20.10.2023 та 23.10.2023 та матеріалів особової справи, ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 17.06.2017. З 26.02.2020 по теперішній час відбуває покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)». За час відбування покарання заохочувався вісім разів (17.05.2021, 17.09.2021, 15.12.2021, 15.03.2022, 15.06.2022, 15.03.2023, 15.06.2023, 15.09.2023) оголошенням подяки за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правил внутрішнього розпорядку, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. З 02.12.2021 засуджений ОСОБА_5 був переведений з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації. 24.08.2022 до засудженого було застосовано стягнення ДІЗО на 10 діб, за зберігання заборонених предметів, яке було погашене. 03.09.2022 засуджений ОСОБА_5 був переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації.

За допущені порушення установленого порядку відбування покарання 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності - один раз поміщався до ДІЗО (24.08.2022 ДІЗО 10 днів (зберігання заборонених предметів), стягнення погашено у встановленому законом порядку.

На виробництві працевлаштований в бригаді по обробці алюмінієвих деталей, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи, спальне місце утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд, до праці та до виконання покладених обов`язків ставиться добре, не допускає порушення вимог пожежної та безпеки та безпеки праці. За час відбування покарання реалізував програму диференційного виховного впливу «Професія», на даний час приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу «Правова просвіта».

Отримав спеціальність «Швея» в Полтавському навчальному центрі (№64) при установі. Згідно ст. 118 КВК України залучається до виконання робіт з благоустрою установи та відділення, до виконання робіт відноситься добре. Утримує у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Роботи із самообслуговування виконує самостійно. Підтримує стосунки з матір`ю, братом.

Рішення комісії виправної колонії від 16.11.2021 задоволено в зміні умови тримання (ст. 101 КВК України) як особі, яка стає на шлях виправлення. Постановою начальника ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» від 02.12.2021 засуджений ОСОБА_5 переведений з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації. Постановою начальника ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» від 03.09.2022 засуджений ОСОБА_5 був переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації, у зв`язку із скоєнням грубого порушення.

Рішенням комісії виправної колонії від 17.10.2022 відмовлено в зміні невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. 82 КК України), оскільки адміністрація установи не впевнена в правослухняній поведінці засудженого в умовах неповної ізоляції та нагляду, за засудженим.

Термін застосування умовно-дострокового звільнення від покарання згідно ст. 81 КК України за відбуттям 2/3 призначеного строку покарання, а саме, не раніше 09.09.2023. Рішенням комісії виправної колонії від 16.09.2023 в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання відмовлено, як такому, що не досяг необхідного ступеня виправлення.

Згідно з вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 09.01.2020 провину у скоєному злочині визнав.

Дана оцінка ступеня виправлення не довів своє виправлення.

Згідно довідки від 23.10.2023, заробітна плата засудженому ОСОБА_5 за період з січня 2021 року по вересень 2023 року, і становить 41468,82 грн. Засуджений мав виконавче провадження на користь держави в сумі 7868,28 грн, утримано 7868,28 грн., в тому числі по заяві 939,6 грн. Згідно заяви від 05.10.2023, утримані та перераховані кошти в сумі 10 000,00 грн, платіжне доручення № 1543 від 20.10.2023 за послуги адвоката. Станом на 23.10.2023 на особовому рахунку у засудженого ОСОБА_5 залишок коштів становить 19833,70 грн.

Згідно до оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення має середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства.

Так, висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправній установі.

У даному випадку, хоча відбутий засудженим строк покарання і узгоджується з вимогами частини 3 статті 81 КК України, проте наразі застосування положень статті 81 КК України є передчасним та невиправданим, оскільки необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.

Наявність заохочень, сама по собі, не доводить виправлення засудженого в розумінні положень частини другої ст. 81 КК України, так як для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього періоду відбування покарання довів своє виправлення.

Додержання правил поведінки, дотримання правил внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці, що зазначено як підстави заохочень, є обов`язками засуджених, встановленими КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року № 2823/5.

При цьому, утримання від порушень правил внутрішнього розпорядку є прямим обов`язком засудженого, передбаченим ст.107 КВК України, та не є підтвердженням того, що він повністю став на шлях виправлення.

Сплата судових витрат за вироком суду не є безумовною підставою для умовно-дострокового звільнення останнього, оскільки має враховуватись у сукупності з іншими обставинами.

Із встановлених судом обставин вбачається, що у поведінці ОСОБА_5 спостерігаються позитивні тенденції та останній стає на шлях виправлення, отримав спеціальність, працевлаштований на виробництві установи, однак за весь час відбування покарання поведінка засудженого не була стабільною та послідовною.

На даний час неможливо переконливо стверджувати, що засуджений досяг необхідного ступеню виправлення, а лише можливо констатувати, що відбулися позитивні зміни в поведінці засудженого.

Суддя звертаєувагу нанестабільну поведінкузасудженого підчас відбуванняпокарання, до якого 16.11.2021 було застосовано пільгу передбачену ст. 101 КВК України та з 02.12.2021 засуджений ОСОБА_5 переведений до дільниці соціальної реабілітації, однак у зв`язку із вчиненням грубого порушення (зберігання заборонених предметів) переведений 03.09.2022 до дільниці ресоціалізації.

Рішенням комісії виправної колонії від 16.09.2022 в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженому відмовлено, як такому, що не досяг необхідного ступеня виправлення. Повторно вказане питання на розгляд комісії не виносилося.

Наявність заохочення, зокрема 15.09.2023, хоча і вказує на позитивні зміни у поведінці засудженого та може свідчити лише про те, що він стає на шлях виправлення, однак є недостатнім для висновку про його остаточне виправлення та не можуть слугувати доказом того, що засуджений став на шлях виправлення та заслуговує на застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Враховуючи наведені обставини, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_5 умовно-дострокового звільнення, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 537, 539 КПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів через Ленінський районний суд м. Полтави, а засудженим в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 26.10.2023.

Головуючий: суддя ОСОБА_1