Ухвала суду № 114482119, 24.10.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/64/23

ун. № 759/10915/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Бабич Н.Д.

секретаря судового засідання Стеблецького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем в порядку виконання рішення суду та визнання дій державного виконавця Дунаєвського відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-подільському районі Хмельницької області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 р. до суду надійшла вказана скарга, в якій представник скаржника просив визнати неправомірним повідомлення державного виконавця Дунаєвського відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-подільському районі Хмельницької області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого листа у справі без прийняття до виконання, та зобов`язати вказаний відділ прийняти виконавчий лист до виконання.

Скарга мотивована тим, що додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2022 р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати 5000,00 грн., на виконання якого судом видано виконавчий лист 16.05.2023 р. Вказаний виконавчий лист разом із заявою стягувача подано до Дунаєвського відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-подільському районі Хмельницької області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , Повідомленням від 08.06.2023 р. державний виконавець повернув виконавчий лист до суду без прийняття його виконання, з посиланням на те, що останній не відповідає вимогам ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження". На переконання скаржника вказане повідомлення є протиправним та не грунтується на вимогах Закону, оскільки останній відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження". На підставі наведеного просив вказане повідомлення визнати неправомірним та зобов`язати вказаний відділ прийняти виконавчий лист до виконання.

Ухвалою суду від 05.07.2023 року скаргу прийнято до розгляду та призначено судовий розгляд.

17.07.2023 р, до суду від ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на скаргу, в якому остання проти скарги заперечувала, просила в її задоволенні відмовити.

23.08.2023 р. до суду надійшов відзив на скаргу від суб`єкта оскарження, в якому останній проти скарги заперечував, просив в задоволенні відмовити.

Справа тривалий час не була розглянута судом, оскільки перебувала в апеляційній інстанції зі скаргою на додаткове рішення суду.

21.09.2023 р. справу було повернуто до суду першої інстанції та судом призначено судовий розгляд скарги на 24.10.2023 р.

В судове засіданні стягувач (скаржник) та /або представник не з`явились, причини неявки суду не повідомили. 19.10.2023 р. до суду від представника стягувача (скаржника) Олійника О.С. В. надійшла заява про розгляд скарги в режимі відеоконференції.

В судове засіданні боржник, державний виконавець чи представник виконавчої служби не з`явились, причини неявки не відомі, клопотань про відкладення не надходило.

Суд вважає за необхідне заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції відхили, розглянути справу в дану судовому засіданні, зважаючи на строки розгляду даної скарги та тривалого часу її не розгляду.

Суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутністю стягувача, його представника, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, оскільки їх неявка не перешкоджають її розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України.

Суд, розглянувши скаргу, дослідивши матеріали скаргу та матеріали справи, зважаючи на строки розгляду, дійшов висновку про часткове задоволення скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 цього Кодексу скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже, право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України.

Судом встановлено, що додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2022р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати 5000,00 грн. (а.с. 172-177, том №2).

16.05.2023 р. у справі видано виконавчий лист, на підставі якого було прийнято оскаржувальне повідомлення. Виконавчий лист відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" в ньому зазначено зміст судового рішенян та дані, як боржника так і стягувача.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2023 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2022р. залишено без задоволення, рішення суду без змін та вирішено питпння судових витрат на професійну правничу допомогу (ас. 41-43, том №3).

08.06.2023 р. державним виконавцем Дунаєвського відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-подільському районі Хмельницької області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Стаття 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає виконання рішень іншими органами та установами.

Вимоги до виконавчого листа передбачені ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження"

Виконавчий лист виданий Святошинським районним судом м. Києва від 16.05.2023 р., відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", в ньому зазначено, всі необхідні дані, зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень та повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Повідомлення про повернення ви5конавчого листа без виконання винесено з посиланням на ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", хоча виконавчий документ пред`явлено до виконання саме до виконавчої служби, а не до іншого органу чи установи, а тому виконавець безпідставно послався на дану статтю Закону.

Окрім того, як вбачається з даного повідомлдення виконавчий лист повернуто боржнику ОСОБА_2 а не стягувачу ОСОБА_1 .

Таким чином судом встановлено, порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження".

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, звертає увагу, що відповідно до Закону державний виконавець має вчиняти дії на виконання судового рішення, а не навпаки.

Відповідно до положень Основного Закону - Конституції, судові рішення, які набрали законної сили є обов`язковими для виконання.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

За таких обставин, оскаржуване повідомленян державного виконавця порушує права стягувача, отже, прийняте без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів стягувача та не відповідає нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оскільки у ході розгляду справи встановлено, що державний виконавець протиправно виніс повідомлення від 08.06.2023 р., суд вважає, що відновлення порушеного права стягувача можливе не інакше, як шляхом скасування даного повідомлення.

Крім цього, відповідно до положень п.п. 3 п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Таким чином, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, постановити ухвалу про зобов`язання державного виконавця прийняти судовий наказ до виконання або зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, оскільки вказаним Законом передбачено і інші підстави для повернення судового наказу та відмови у відкритті виконавчого провадження, які підлягають самостійній перевірці державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій.

Враховуючи викладене вище, а також виходячи зі змісту прав та обов`язків виконавця при проведенні виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для зобов`язання державного виконавця усунути порушення та прийняти до примусового виконання вказаний судовий наказ.

Суд вважає, що належним способом захисту заявника є зобов`язання державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню. Повідомлення державного виконавця від 08.06.2023р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання слід скасувати та зобов`язати державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст.ст. 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 10, 18, 126, 127, 431, 447-453 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргуу ОСОБА_1 подану адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем в порядку виконання рішення суду та визнання дій державного виконавця Дунаєвського відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-подільському районі Хмельницької області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірними, - задовольнити частково.

Скасувати повідомлення головного державного виконавцяДунаєвського відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-подільському районі Хмельницької області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мазуркевич К.М. від 08.06.2023 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа №759/10915/19 від 16.05.2023.

Зобов`язати головного державного виконавцяДунаєвського відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-подільському районі Хмельницької області Міністерства юстиції України Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мазуркевич К.М. вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа №759/10915/19 від 16.05.2023 виданого Святошинського районного суду м. Києва.

У іншій частині вимог скарги відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Бабич Н.Д.