Рішення № 11448153, 28.09.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 р. Справа № 2/65

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглової О.М.

при секретарі судового засідання Григорійчук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Колективного підприємства "Протон Ко" вул.Хоткевича, 85/1, кв.8, м.Івано-Франківськ, 76006

до відповідача Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Кутської лісової компанії" юридична адреса: вул. Д.Галицького, 169, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77200

фактична адреса:м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225

про стягнення 7887,72 грн. заборгованості.

за участю представників сторін:

Від позивача: Ковальчук Надія Михайлівна, юрисконсульт (довіреність №07/09 від 07.09.10р.)

Від відповідача: не з'явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№3259 від 13.07.10 про стягнення з відповідача 7887,72 грн. боргу, в тому числі 6691 грн. основного боргу, 704,43 грн. пені за період прострочки з 25.11.09 по 01.06.10, 388,9 грн. інфляційних та 103,39 грн. - 3% річних за період з листопада 2009 по 01.06.10.

В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримав та просив стягнути заявлену суму.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, витребуваних документів не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 16.07.10 та 07.09.10, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення (а.с.2,30).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 6691 грн. основного боргу, 388,9 грн. інфляційних та 103,39 грн. - 3% річних, враховуючи наступне:

З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору сторін на виконання електромонтажних робіт №15/06 від 15.06.09 позивач зобов"язався провести модернізацію установки компенсації реактивної електроенергії, а саме виконати монтажні роботи по заміні схеми управління установки, провести під"єднання установки до діючої електромережі та провести її пусконаладку, а відповідач в свою чергу зобов"язується оплатити та прийняти виконані роботи у відповідності до двостороннього акту виконаних робіт (п.1.1 Договору). Згідно додатку №1 до вказаного договору (а.с.14) кошторис електромонтажних робіт становив 8943 грн.

Факт виконання робіт на 8943 грн. підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт від 03.08.09 (а.с.15), який підписаний і скріплений круглими печатками обох сторін, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань.

Крім того, позивач виконав додаткові роботи, які не передбачені договором (ремонт обладнання) на суму 248 грн., що підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт від 03.08.09 (а.с.16).

Відповідно до умов п.4.1 Договору Замовник (відповідач) оплачує кошти рівними частинами напротязі 3 календарних місяців включаючи місяць виконання електромонтажних робіт у відповідності до специфікації на роботи, тобто, зобов"язання по оплаті 8943 грн. виникло у відповідача 01.11.09.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Виконані роботи на суму 248 грн. були позадоговірними, тому зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія №07/10 від 07.10.09 (а.с.18-19), яка вручена відповідачу 23.11.09.

Враховуючи, що відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт в сумі 2500 грн., заборгованість станом на день зверення до суду становила 6691 грн., оплати якої на час розгляду справи відповідачем не подано, а тому суд вважає її обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 388,9 грн. інфляційних та 103,39 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ст.625 ЦК України встановлено, що в разі порушення терміну виконання грошового зобов"язання сторона повинна сплатити суму боргу з врахуванням інфляційних та 3% річних.

Щодо стягнення 704,43 грн. пені за період прострочки з 25.11.09 по 01.06.10 слід зазначити наступне:

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що пеня нараховується за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано.

Так як зобов"язання по оплаті виникло у відповідача перед позивачем 01.11.09, то з цього дня по 30.04.10 (а не з 25.11.09 по 01.06.10) позивач мав право нараховувати пеню (ч.6 ст.232 ГК України) .

З врахуванням вищенаведеного обгрунтований розмір пені з 25.11.09 по 31.04.10 становитиме 586,24 грн. В решті стягнення пені слід відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 6691 грн. основного боргу, 586,24 грн. пені, 388,9 грн. інфляційних та 103,39 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 100,47 грн. державного мита та 232,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов Колективного підприємства "Протон Ко" до Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Кутської лісової компанії" про стягнення 7887,72 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Кутської лісової компанії" юридична адреса: вул. Д.Галицького, 169, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77200 фактична адреса:м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225 (код 31711523) на користь Колективного підприємства "Протон Ко" вул.Хоткевича, 85/1, кв.8, м.Івано-Франківськ, 76006 (код 22166468) –6691 (шість тисяч шістсот дев"яносто одну) гривню 00 коп. основного боргу, 586 (п"ятсот вісімдесять шість) гривень 24 коп. пені, 388 (триста вісімдесять вісім) гривень 90 коп. - інфляційних, 103 (сто три) гривні 39 коп. - 3% річних, 100 (сто ) гривень 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) гривні 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 118,19 грн. пені відмовити за безпідставністю вимог.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                            Круглова О.М.

Повне рішення складено 01.10.10