Рішення № 11448049, 28.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.10 р.                     Справа № 15/190                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (код ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці “Димитровтепломережа” (код ЄДРПОУ 25952931)

до відповідача державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров (код ЄДРПОУ 32087941)

про стягнення основного боргу в сумі 62820,56 грн., 3% річних у розмірі 1525,71 грн., інфляції в сумі 4542,75 грн., пені в сумі 4829,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Базелюк Т.В. за довіреністю № юр/4751 від 31.12.2009 р.

від відповідача: Поливанов Л.М. за довіреністю № 45 від 13.07.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Димитровтепломережа” до державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров про стягнення основного боргу в сумі 62820,56 грн., 3% річних у розмірі 1525,71 грн., інфляції в сумі 4542,75 грн., пені в сумі 4829,50 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/190, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2004 р. сторони уклали договір № 97 на постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно якого енергопостачальна організація (позивач) зобов’язався постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов’язався приймати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 6.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до нього) передбачено, що споживач здійснює оплату до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактично надані послуги згідно рахункам енергопостачальної організації. Можлива часткова передоплата за згодою сторін.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2005 р. Якщо від сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не поступило заяв про розірвання даного договору, він вважається укладеним на наступний термін.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

До спірного договору сторони підписали додатки, додаткові угоди, розрахунки вартості опалення, які є невід’ємною частиною договору № 97 від 01.11.2004 р. та в завірених копіях додані до позову.

Згідно додаткової угоди від 01.10.2008 р., від 01.04.2009 р., від 23.12.2009 р. до договору були введені наступні тарифи: з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. – 13,70 грн. за 1 кв.м (з ПДВ), 465,67 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); з 01.01.2009 р. – 15,88 грн. за 1 кв.м (з ПДВ), 539,28 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. – 18,05 грн. за 1 кв.м (з ПДВ), 600,00 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); з 01.01.2010 р. – 23,46 грн. за 1 кв.м (з ПДВ), 780,00 грн. за 1Гкал (з ПДВ). Відповідно до цього в розрахунках вартості опалення до спірного договору було визначено загальну вартість теплової енергії, що поставляється споживачу, по тарифам з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. на суму 37128,24 грн., по тарифам з 01.01.2009 р. на суму 43012,85 грн., по тарифам з 01.04.2009 р. на суму 58683,44 грн., по тарифам з 01.01.2010 р. на суму 63560,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 97 від 01.11.2004 р. ним за період з грудня 2008 р. по березень 2010 р. відповідачу була поставлена теплова енергія на суму 384919,34 грн., що підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію: № 710 від 31.12.2008 р., № 57 від 31.01.2009 р., № 139 від 10.02.2009 р., № 258 від 31.03.2009 р., № 489 від 09.11.2009 р., № 1209_97 від 09.12.2009 р., № 4 від 13.01.2010 р., № 100 від 09.02.2010 р., № 245 від 31.03.2010 р., а також актами на включення опалення 22.12.2008 р. та відключення опалення 26.12.2008 р., актами на включення опалення 02.11.2009 р. та відключення опалення 10.03.2009 р., 09.03.2010 р., актами на включення опалення 11.03.2010 р. та відключення опалення 24.03.2010 р., а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію оплатив частково на загальну суму 322098,78 грн., в результаті чого за період з 22.12.2008 р. по 24.03.2010 р. склалася заборгованість відповідача на користь позивача, яка станом на день подачі позову до суду склала 62820,56 грн.

В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами від 01.09.2010 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 62820,56 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Оригінал акту міститься в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 97 від 01.11.2004 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно ст. 3 закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 97 від 01.11.2004 р. передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем на умовах оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Виходячи з того, що останнім місяцем у спірному періоді є березень 2010 р., строк оплати теплової енергії, отриманої в цьому місяці, для споживача наступив у період до 10.04.2010 р., а вже з 11.04.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання в цьому місяці. По іншим місяцям в спірному періоді строк оплати наступив раніше. Таким чином, строк оплати спожитої теплової енергії по всім місяцям в спірному періоді для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

У матеріалах справи є належні письмові докази фактичного отримання представниками споживча під підпис рахунків для оплати за спірний період.

15.09.2010 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким визнає борг за надану теплову енергію в спірний період згідно договору № 97 від 01.11.2004 р. в сумі 62820,56 грн. та просить зменшити суму пені у зв’язку із складним фінансовим становищем.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити у встановлений договором строк вартість отриманої від позивача теплової енергії на суму 62820,56 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 7.2.3 договору нарахував відповідачу пеню за період з 11.03.2010 р. по 25.07.2010 р. в сумі 4829,50 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 7.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені у зв’язку з тяжким фінансовим становищем. Відповідач як підприємство паливно–енергетичного комплексу внесений до реєстру учасників процедури погашення заборгованості згідно Закону України „Про заходи, спрямовані на стале функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу”.

З балансу на 30.06.2010 р. вбачається, що дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду склала 30826 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду – 3795 тис. грн.; загальна сума поточних зобов’язань на кінець звітного періоду склала 683034 тис. грн., в тому числі: короткострокові кредити банків – 33602 тис. грн., поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом – 13635 тис. грн., зі страхування – 248839 тис. грн., з оплати праці – 19763 тис. грн., інші поточні зобов’язання – 76608 тис. грн.

Згідно звіту про фінансові результати за 2009 рік чистий збиток за звітний період склав 97046 тис. грн.

Відповідно до звіту про фінансові результати за І півріччя 2010 р. чистий збиток за звітний період склав 48835 тис. грн.

Також в матеріалах справи міститься довідка ВДВС Димитровського МУЮ № 874/04–15 від 17.09.2010 р., з якої вбачається, що станом на 01.08.2010 р. у ВДВС у зведеному виконавчому провадженні № 1/1 від 16.02.2000 р. про стягнення боргів з ДП “Красноармійськвугілля” знаходиться на виконанні 203 виконавчих провадження на загальну суму 138326156,00 грн.

Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач надав до суду заяву № 07/03–3 від 28.09.2010 р., в якій вказує на те, що не заперечує проти клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, а обставини, викладені у відзиві, вважає винятковими в розумінні ст. 83 ГПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ч.1, ч. 2 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, наведені у відзиві відповідача обставини суд вважає винятковими у розумінні ст. 83 ГПК України, та у зв’язку з цим зменшує розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача. Позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4829,50 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 48,30 грн. (1% від заявленої до стягнення суми пені). В частині стягнення пені в сумі 4781,20 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач за період з 11.03.2009 р. по 10.07.2010 р. нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1525,71 грн., інфляцію в сумі 4542,75 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних та інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1525,71 грн., інфляції в сумі 4542,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Красноармійськвугілля” (юридична адреса: 85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, буд. 1; код ЄДРПОУ 32087941; рахунок 26007301600953 в Промінвестбанк України м. Димитрова, МФО 334806) на користь обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Димитровтепломережа” (юридична адреса: 85327, Донецька область, м. Димитров, мкр–н Молодіжний, буд. 16–А; код ЄДРПОУ 25952931; рахунок 26001301767169 у Філії Головного управління Промінвестбанку м. Донецька, МФО 334635) суму 68937,32 грн. (а саме: основний борг на суму 62820,56 грн., пеню в розмірі 48,30 грн., 3% річних у розмірі 1525,71 грн., інфляцію в сумі 4542,75 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 689,37 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 220,69 грн.

Відмовити у задоволенні позову про стягнення пені на суму 4781,20 грн.

У судовому засіданні 28.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя