Рішення № 11447816, 23.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2010Справа №2-7/4069-2010

23.09.2010 р. м. Сімферополь Справа №5002-7/4069-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача: Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98300, м. Керч. Вул. Леніна, буд. 8, ідентифікаційний код 08673537)

Про стягнення 103350,36 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Мартинюк Ю. А., предст., дов. №406-Д від 19.07.2010 р.

Від відповідача - Лепетухіна С. Ю., предст., дов. №51-5/5749 від 07.07.2010 р.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим 103350,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов’язків за договором №194 від 27.11.2007 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості електроенергії, у зв’язку з чим заборгованість Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим перед ВАТ «Крименерго» за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2009 року по липень 2010 року складає 82126,32 грн., за компенсацію реактивної електроенергії за період з січня 2010 року по липень 2010 року грн. – 11263,90 грн., та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача у зв’язку з несплатою активної електроенергії: пеню в сумі 6140,93 грн., 3% річних у розмірі 1197,17 грн. та 1851,02 грн. інфляційних втрат; у зв’язку з несплатою реактивної електроенергії: пеню в сумі 592,60 грн.; 78,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 100,42 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу за спожиту активну та реактивну електричну енергію, а в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат просить суд відмовити в позові з посиланням на те, що Керченське міське управління ГУ МВС України в АР Крим є бюджетною установою, фінансується з державного бюджету та не теперішній час не має можливості повністю погасити заборгованість.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

27.11.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Керченським міським управлінням ГУ МВС України в АР Крим (Споживач) був укладений договір про поставку електричної енергії №194, згідно з розділом 1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, вказаною в додатку (додатках) №6 «Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» до договору, а Споживач сплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 2.3.3 Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно умовам додатку №4 «Порядок розрахунків»

Відповідно до п. 2 Додатку №4 «Порядок розрахунків для споживачів, які здійснюють розрахунки за фактично спожиту електроенергію» розрахункова дата встановлюється 5 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 5 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Показання розрахункових засобів обліку згідно з Переліком об’єктів та точок комерційного обліку фіксуються 4 числа кожен місяць та оформлюються „Актом про об’єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії” в 2-х екземплярах, по одному для кожної із сторін.

Згідно з пунктом 7 Додатку рахунки на оплату перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або потужності, рахунки на оплату перетоків реактивної електричної енергії, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань виписуються Постачальником та надаються Споживачу окремо. Вказані рахунки повинні бути оплачені Споживачем протягом 5 робочих днів з дня отримання.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Крім того, між сторонами також був підписаний Додаток №5, яким був встановлений порядок розрахунків за перетоки реактивної електричної енергії, пунктом 18 якого закріплено, що за підсумками розрахункового періоду 5 числа Постачальник виписує Споживачу документи на оплату за перетоки реактивної електроенергії. Кошти на оплату за перетоки реактивної електроенергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника протягом 10 днів з моменту отримання розрахункових документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися умови договору та поставлялася відповідачеві електрична енергія. Однак, вартість спожитої активної електричної енергії та плата за перетоки реактивної електроенергії відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим перед ВАТ «Крименерго» за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2009 року по липень 2010 року складає 82126,32 грн., за компенсацію реактивної електроенергії за період з січня 2010 року по липень 2010 року грн. – 11263,90 грн.

Наявність боргу у вказаному розмірі безпосередньої визнається відповідачем та підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 02.08.2010 р. (а. с. 44).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Керченське міське управління ГУ МВС України в АР Крим не представило суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за спожиту активну електричну енергію в сумі 82126,32 грн. та за реактивну електроенергію у сумі 11263,90 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору №194 від 27.11.2007 р. а частині здійснення повних та своєчасних оплат, а тому вимоги ВАТ «Крименерго» про примусове стягнення вищевказаних сум підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, с порушенням строків, встановлених Додатком №4 «Порядок розрахунків», Споживач зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Судом перевірено, що заявлена позивачем до відшкодування пеня за порушення строків оплати активної електроенергії в сумі 1851,02 грн. та за реактивну електроенергію в розмірі 592,60 грн. обчислена позивачем правомірно, а тому підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування: 3% річних у розмірі 1197,17 грн. та 1851,02 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати вартості спожитої активної електричної енергії та 78,00 грн. інфляційних втрат і 3% річних в розмірі 100,42 грн. за порушення строків оплати реактивної електроенергії.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що суми розрахованих позивачем річних та інфляційних втрат також обчислені правомірно, не перевищують граничних розмірів, а тому підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що він є бюджетною установою та фінансується виключно з Державного бюджету України, оскільки згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, відсутність в кошторисі на утримання Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим коштів на сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним умов договору №194 від 27.11.2007 р.

З урахуванням цього, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Керченського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (98300, м. Керч. Вул. Леніна, буд. 8, ідентифікаційний код 08673537) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 82126,32 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 11263,90 грн., пеню за несвоєчасну сплату реактивної електричної енергії в розмірі 592,60 грн., інфляційні втрати за несвоєчасну сплату реактивної електричної енергії в сумі 78,00 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату реактивної електричної енергії в розмірі 100,42 грн., пеню за порушення строків оплати вартості активної електроенергії в сумі 6140,93 грн., 1851,02 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату активної електричної енергії, 3% річних за порушення строків оплати активної електроенергії в розмірі 1197,17 грн., 1033,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) Дворний І. І.

Рішення підписано 28.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.