Рішення № 11446845, 02.08.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-2986-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2010 року Солом”янський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Кізюн Л.І.

при секретарі Рівному Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” про визнання права власності та спонукання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” про визнання права власності за ОСОБА_1 на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 313,7 кв.м. та зобовязання Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва видати ОСОБА_1 сертифікат відповідності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 313,7 кв.м. та зобовязання Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 313,7 кв.м.

ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що він згідно Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 13.12.2003 року є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 258,0 кв.м. (зареєстровано КП БТІ м. Києва 22.12.2003 року).

Нежиле приміщення потребувало ремонту, певної реконструкції з метою поліпшення технічного стану та належних умов користування ним.

Тому на початку 2009 року ним було зроблено реконструкцію нежилого приміщення магазину, розташованого на першому поверсі жилого будинку АДРЕСА_1 в м. Києві у відповідності до Архітектурно-планувального завдання № 04-0497, затвердженого з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища м. Києва та погодження Соломянської РДА в м. Києві.

Після проведених робіт площа нежилого приміщення АДРЕСА_1 в м. Києві дорівнює 313,7 кв.м.

Враховуючи вищезазначене та з метою належного володіння нежилим приміщенням АДРЕСА_1 він звернувся до Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва з проханням прийняти в експлуатацію та видати сертифікат відповідності , без чого належне володіння нежитловими приміщеннями неможливе. Позивач отримав відмову в цьому, чим саме було порушено права Позивача на повноцінне володіння користування майном.

Одночасно з цим ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” з заявою про реєстрацію права власності на нежиле приміщення АДРЕСА_1, але отримав відмову в цьому.

Зазначені обставини змусили Позивача звернутись до суду для захисту своїх прав та інтересів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідачів Інспекції Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва та Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” у судове засідання не зявились, але надали письмові пояснення, згідно яких проти позовних вимоги заперечували у повному обсязі та просили розглядати справу без участі їх представників.

Суд вважає, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржене або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 р. № 428 «Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції» утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

Пунктом 4. підпункту 6) Постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р. № 1434 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію» визначено, що державна архітектурно-будівельна інспекція бере участь в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 225 «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль» визначено, що д ержавний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи та приймають участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів» затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів.

Згідно п. 2 зазначеної постанови визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів здійснюється на підставі сертифіката про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Сертифікат документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом обєкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 923 (зі змінами) визначено, що:

- пункт 12- за результатами розгляду заяви з документами, що додаються до неї, та підсумкової перевірки інспекція протягом двох робочих днів приймає рішення про видачу свідоцтва або відмову.

- пунктом 14 - у разі прийняття рішення про відмову у видачі свідоцтва інспекція видає протягом двох робочих днів замовникові або уповноваженій ним особі письмову відмову, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації виданих свідоцтв та відмов у їх видачі. Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до суду.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Статтею 4 цього ж Закону визначено, що право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 7, 8 Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, від 20 червня 2002 року № 74/74 підлягає державній реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в місті Києві, будівництво або реконструкція яких закінчені, незалежно від форм власності та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку при наявності актів прийняття об'єктів в експлуатацію та матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в місті Києві є обов'язковою для суб'єктів цих прав - фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, держави Україна в особі відповідних органів влади, а також територіальної громади міста Києва, територіальних громад районів у місті Києві в особі органів місцевого самоврядування з одного боку та Бюро з іншого боку.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України на підставі ст.ст. 321, 331, 376 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна” про визнання права власності та спонукання вчинити дії задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 313,7 кв.м.

Зобовязати Інспекцію Державного архітектурно будівельного контролю м. Києва (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЕДРПОУ 35647677) видати ОСОБА_1 сертифікат відповідності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 313,7 кв.м.

Зобовязати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на обєкти нерухомого майна ” (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, код ЕДРПОУ 03359836) зареєструвати право власності за ОСОБА_1 на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 313,7 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн