Рішення № 114393094, 28.04.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1605/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», про стягнення страхового відшкодування, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі за текстом - відповідач), про стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 05 березня 2019 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу та транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва, ДТП відбулася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , якого було визнано винним у порушенні ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

На момент вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем, згідно договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8157394 (надалі за текстом - договір № АМ/8157394). 06 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП та надав усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. Окрім того, позивачем було надано на огляд пошкоджений транспортний засіб. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 склала 13 461,11 грн. Відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що згідно полісу страхування № АМ/8157394 страхувальником є ОСОБА_3 , а згідно інформації Волинської митниця ДФС України, автомобіль «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезений на митну територію України громадянином KRYSKIEW1CZ LUKASZ. Таким чином, ОСОБА_2 під час ДТП володів вказаним транспортним засобом неправомірно.

Позивач зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, згідно витягу з Централізованої бази даних МТСБУ вказаний поліс станом на 06.03.2019 та станом на 08.08.2019 є діючим.

Оскільки заява про страхове відшкодування була подана 06.03.2019, то граничний термін виплати страхового відшкодування на користь позивача закінчився 07.06.2019.

Відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, тому, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 13 461,11 копійок, пеню за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 2 084,06 грн, 3 % річних у розмірі 182,55 грн, а загалом 15 727 ,72 грн та судові витрати.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, призначено судове засідання.

12.08.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що договір страхування № АМ/8157394 було укладено між відповідачем та ОСОБА_3 , а згідно інформації Волинської митниця ДФС України, автомобіль «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезений на митну територію України громадянином KRYSKIEW1CZ LUKASZ. Водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не є особою, відповідальність якої застрахована за договором № АМ/8157394, оскільки на момент ДТП неправомірно експлуатував транспортний засіб на митній території України. Відповідно, зазначений транспортний засіб не може вважатися забезпеченим, оскільки експлуатувався особою, відповідальність якої не застрахована, у зв`язку з чим, відповідач не визнав заявлену подію страховим випадком.

Також, представник позивача запропонував альтернативний розрахунок, відповідно до якого розмір страхового відшкодування (за умови настання страхового випадку) міг би становити 8 942,14 грн. Пояснив, що відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Оскільки позивачем не надано доказів фактичного здійснення ремонту транспортного засобу, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Крім того, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої за умовами договору № АМ/8157394 становить 2 000 грн.

28.08.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначила, що страховик, укладаючи поліс страхування та маючи відповідні реєстраційні документи на транспортний засіб, зобов`язаний був з`ясувати всі обставини, які мали значення для оцінки страхового ризику. За наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується, тобто, в даному випадку ОСОБА_2 правомірно володів та керував транспортним засобом «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що не спростовано відповідачем. Більше того, договір № АМ/8157394 не було визнано недійсним у встановленому законом порядку. При цьому, страховий платіж не було повернуто, а відтак, страховик зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

05 березня 2019 року відбулася ДТП за участю транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу, та транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 . Згідно Постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 17.05.2019 року по справі № 752/5791/19, ДТП відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 ПДР України, якого було визнано винним у порушенні ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 34).

У відповідності з ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем згідно договору № АМ/8157394 (а.с. 35).

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до складеної відповідачем ремонтної калькуляції № 1585_А від 13.03.2019 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 13 461,11 грн з урахуванням ПДВ (а.с. 49-51).

Згідно додатку № 1 до акту від 13.03.2019, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 складає 0,4142 (а.с. 53).

06 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП, долучивши до повідомлення документи для виплати страхового відшкодування (а.с. 36-38).

Відповідач листом вих. № 1711/18 від 10.05.2019 повідомив, що у страховика відсутні підстави вважати заявлену подію страховим випадком та здійснити виплату страхового відшкодування (а.с. 39-40).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на користь позивача посилаючись на те, що водій ОСОБА_2 на час настання ДТП не був правомірним користувачем транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з чим, не є особою, відповідальність якої застрахована. Відмову обґрунтовано відповідно до наданої Волинською митницею Державної фіскальної служби України інформації про те, що автомобіль «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезений на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення до 1 року громадянином KRYSKIEW1CZ LUKASZ. При цьому, відповідно до п.5 ст 380 Митного кодексу України, тимчасово ввезені транспортні засоби можуть використовуватися виключно громадянами, які ввезли їх на територію України для особистих потреб.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Крім того, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. З ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст. 17.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Визначення законності ввезення чи вивезення транспортного засобу, правомірності експлуатації транспортного засобу є предметом адміністративної відповідальності і належить до повноважень митних органів та органів поліції, а не страховика.

Суду не надано належних доказів, які доводили б неправомірність володіння ОСОБА_2 транспортним засобом на час настання ДТП, а відтак, відповідачем незаконно відмовлено у виплаті на користь позивача страхового відшкодування.

В той же час, суд зазначає, що за приписами ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року № 1074/8395 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнта фізичного зносу.

Згідно ремонтної калькуляції № 1585_А від 13.03.2019 р., яку складено на основі результатів технічного огляду транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з ПДВ без урахування фізичного зносу складає 13 461,11 грн.. Згідно Розрахунку коефіцієнту фізичного зносу КТЗ значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) складових транспортного засобу «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 дорівнює 0,4142.

Крім того, вартість ремонту автомобіля з врахуванням податку на додану вартість виплачується страховиком після надання документів про такі витрати. Відповідно до абз. 2 п. 36.2 cm. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Оскільки позивачем не надано доказів фактичного здійснення ремонту транспортного засобу, відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту здійснюється без урахування ПДВ.

Також, згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза є частиною збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону.

Згідно договору № АМ/8157394, розмір франшизи складає 2 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного, сума страхового відшкодування складає: 13 185,66 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) - 2 243,52 грн. (ПДВ) - 2 000,00 грн. (франшиза) = 8 942,14 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві також просив стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 2 084,06 грн, 3 % річних у розмірі 182,55 грн.

З урахуванням того, що відшкодуванню підлягає інша сума, ніж заявлена позивачем у позовній заяві, судом проведено перерахунок пені та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Пеня складає 1 353,33 грн та розрахована за формулою: С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

3% річних складають 121,27 грн, розраховані за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України.

Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зокрема стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 8 942,14 грн, а також пеню у розмірі 1 353,33 грн та 3 % річних у розмірі 121,27 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 59, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково;

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 10416 (десять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 74 копійки;

У задоволенні решти вимог - відмовити;

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 13809430);

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК