Рішення № 114341681, 20.10.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/4144/23

Провадження № 2-а/711/39/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 26.06.2023р. з позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Сидорчука О.Д. серії 1КІ №0000570825 від 27.08.2021р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивач є власником транспортного засобу Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 . Окрім позивача правом керування таким транспортним засобом володіють ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач є особою з інвалідністю і на дату вчинення правопорушення не керував своїм транспортним засобом і не знаходився за адресою: вул. Зоологічна, 3, м. Київ, - а відтак і не вчиняв дій, за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Також у позові вказується, що складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, передбачена відповідальність за неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, що передбачає паркування транспортного засобу на відповідному майданчику тривалістю понад 10хв., але в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази того, що автомобіль позивача знаходився на платному паркувальному майданчику понад 10хв. Оскільки позивач не вчиняв дій, які містять ознаки складу адміністративного правопорушення, не порушував правил паркування, не був повідомленим про винесення постанови про накладення на нього адміністративного штрафу, то вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Від відповідача на адресу суду не надходило письмового відзиву чи заперечень проти позовних вимог.

22.09.2023р. судом постановлено ухвалу, якою поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причин неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що за станом здоров`я не управляє своїм автомобілем і 27.08.2021р. не був у м. Києві, а тому не є суб`єктом правопорушення. Зауважив, що автомобіль перебуває у користування його дітей, які зазначені у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Про оскаржувану постанову йому стало відомо 15.06.2023р., коли він отримав повідомлення з органів державної виконавчої служби. Просив скасувати оскаржувану постанову, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачеві з 07.12.2015р. за станом здоров`я встановлено 3 групу інвалідності безтерміново, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_2 , внаслідок чого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Транспортний засіб марки Chevrolet Aveo SF69Y, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності позивачу. Правом керування таким транспортним засобом наділені також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Зазначені обставини підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки серії 1КІ №0000570825 від 27.08.2021р. позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в сумі 500 грн.

Відповідно до даної постанови, позивач 27.08.2021р. о 10 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Зоологічна, 3, транспортний засіб марки Chevrolet Aveo SF69Y, державний номерний знак НОМЕР_1 , залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, що зафіксовано у режимі фотозйомки терміналом ParkUp.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача відбувся без участі останнього, а оскаржувана постанова винесена інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Сидорчуком О.Д.

Копія оскаржуваної постанови не вручалась позивачеві і суду не надано доказів належного направлення оскаржуваної постанови відповідачеві засобами поштового зв`язку.

14.01.2022р. оскаржувана постанова направлена до органів державної виконавчої служби для примусового виконання із поміткою, що вона набрала законної сили 15.10.2021р.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.

Приміткою до ст. 152-1 КУпАП передбачено, що:

- положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів;

- під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика);

- суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).

Частиною третьою статті 14-2 КУпАП передбачено, що відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: 1) ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; 2) особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить, що законом визначено особливості відповідальності власників транспортних засобів за порушення правил оплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. При цьому законом передбачається можливість звільнення від відповідальності власника транспортного засобу за наявності підстав, передбачених ст. 279-3 КУпАП.

За матеріалами справи про адміністративне правопорушення, в рамках якої було винесено оскаржувану позивачем постанову, судом встановлено, що в мережі Інтернет за посиланням https://kyiv.digital/penalty/check наявні матеріали фотофіксації обставин події адміністративного правопорушення. З наявних фотознімків судом встановлено, що транспортний засіб ChevroletAveoSF69Y,д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксований 27.08.2021р. о 10:20:20, 10:30:54, 10:31:02, тобто з моменту першої і до останньої фіксації транспортного засобу пройшло 11 хвилин, автомобіль на вказаному місці знаходився понад 10 хвилин. Наявна навколо автомобілю дорожня розмітка синього кольору свідчить про те, що автомобіль запаркований на ділянці дороги, що є майданчиком для платного паркування.

Отже доводи позивача про відсутність доказів на підтвердження факту користування майданчиком для платного паркування є необґрунтованими.

Необґрунтованими є і доводи позивача щодо того, що він не є суб`єктом адміністративної відповідальності за оскаржуваної постановою, оскільки всупереч вимог ст. 279-3 КУпАП позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності обставин, які є підставою для звільнення позивача, як власника транспортного засобу, від відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП в контексті положень ст. 14-2 КУпАП.

В той же час, судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Пунктом 17.11 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051 в редакції, що діяла станом на 27.08.2021р., передбачалися пільги при користуванні місцями для платного паркування. Відповідно до п. 17.11.1 таких Правил правом безкоштовного паркування користуються:

- спеціальний автотранспорт із службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов`язків у зоні місць для платного паркування (прокуратури, МВС, СБУ, пожежної охорони, швидкої допомоги, аварійний спецавтотранспорт міських комунальних служб тощо);

- інваліди війни, інваліди дитинства та інваліди внаслідок загального захворювання;

- ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн.

Пунктом 17.11.3 Правилблагоустрою міста Києва передбачено, що оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил.

Аналіз змісту положень п. 17.11 Правил благоустрою міста Києва свідчить, що інваліди війни, інваліди дитинства та інваліди внаслідок загального захворювання (ч. 2 п. 17.11.1 Правил) мають право безкоштовного паркування своїх транспортних засобів на місцях для платного паркування.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У ст. 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому, КУпАП встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, та вжити заходів для з`ясування всіх обставин, що мають значення для об`єктивного та правильного вирішення справи.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено,що позивачє особоюз інвалідністю3групи іна моментподії правопорушеннямав правобезкоштовного паркуваннясвоїх транспортнихзасобів намісцях дляплатного паркуванняв м.Києві,а відтакв силузакону бувзвільнений відобов`язку здійснитиоплату вартостіпослуг зкористування майданчикомдля платногопаркування натериторії містаКиєва.Натомість,обставини наявностіу позивача3 групи інвалідності відповідачем не були враховані при винесенні оскаржуваної постанови, а відтак відповідач протиправно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1КУпАП.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож, надаючи оцінку фактичному існуванню події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1КУпАП, по обставинам спірних правовідносин суд звертає увагу, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм змістом подібне кримінальному провадженню і в аспекті застосування принципу верховенства права має ґрунтуватись на тих самих засадах, що і кримінальне переслідування. Статтею 62 Конституції України закріплено дію в Україні презумпції невинуватості, яка складається з наступних елементів: 1) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; 2) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; 3) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; 4) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зважаючи на наявність законодавчих особливостей та пільг для певних категорій громадян щодо оплати вартості послуг за користування платними паркувальними майданчиками в м. Києві, а також те, що питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача розглядалось без участі останнього, внаслідок чого той був позбавлений можливості повідомити відповідача про наявність обставин, що мають істотне значення для розгляду справи, то саме інспектор мав вжити належних і достатніх заходів для з`ясування обставин інвалідності позивача та значення такої обставини для результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення, але цього не зробив, чим порушив вимоги ст. 280 КУпАП.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що при розгляді даної справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1КУпАП. За таких обставин позов належить задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Що стосується інших доводів позивача, то фактично вони зводяться до незгоди позивача із способом правового регулювання питань процедури притягнення до відповідальності власника транспортного засобу за порушення правил користування майданчиками для платного паркування. Натомість, в контексті обставин спірних правовідносин, які мають значення для правильного вирішення справи за даним позовом, відповідні доводи позивача не мають значення, оскільки не впливають на правильність висновків суду.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Таким чином, з`ясувавши характер спірних правовідносин, обставини, які мають істотне значення для правильної правової оцінки полії, що стала підставою для ухвалення оспорюваного рішення відповідача, норми права, якими регулюються спірні правовідносини, надавши належну правову оцінку долученим доказам у їх сукупності, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог та необхідність постановлення рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем були понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 грн., які на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України йому слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради.

Керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 252, 283-285, 293, п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії 1КІ №0000570825 від 27.08.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 грн., винесену інспектором з паркування відділу з паркування Дарницького району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сидорчук Олександром Дмитровичем скасувати.

Провадження по адміністративній справі закрити.

Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 37405284, юридична адреса: вул. Леонтовича, 6, м. Київ, 01030) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію з оплати судових витрат: судовий збір в розмірі 536,80 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 20 жовтня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко