Ухвала суду № 114314487, 19.10.2023, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18035/22

Номер провадження:1-кп/521/1003/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року м.Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання прокурора про продовженя дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження, у якому ухвалою суду призначено судовий розгляд.

Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на тяжкість висунутого йому обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки строк тримання під вартою останнього спливає. Підстави для визначення розміру застави відсутні.

Обвинвачений ОСОБА_4 в судовому засідання заперечував проти клопотання прокурора, просив обрати стосовно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки має на утриманні хвору матір на дваох неповнолітнх дітей, яким необхідна його допомога, під вартою перебуває вже тривалий час. Розуміє, що раніше ним було порушено умови перебування під домашнім арештом, визнає свою неправільну поведінку. Також зазначив, що якщо до нього неможливо застосувати домашній арешт, то визначити йому розмір застави. Матеріальний стан його сім`ї спроможний йому допомогти для внесення застави, також мсам має намір працювати та допомогати родині.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що ризики є лише припущенням, просив врахувати особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вже тривалий час перебуває під вартою та не має наміру переховуватися від суду, має стійкі соціальні зв`зки, постійне місце проживання, тому просив обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У випадку, якщо суд не знайде підстав для застосування домашнього арешту, просив визначити розмір застави для обвинуваченого у помірному розмірі, оскільки останній дійсно має на утриманні двох неповнолітніх дітей та хвору матір, які потребувують його допомоги.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Під час розгляду клопотання оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинувачених.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 судом враховується , що він обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна. Щодо особи обвинуваченого, то останній раніше не судимий відповідно до обвинувального акту, офіційно не працював, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей. На думку суду соціальне становище обвинуваченого не зменшує ризиків того, що для нього настання вказаних наслідків є небажаним, тому може вдатися до спроб переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних, може вчинити інші злочини.

Під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який раніше був застосований до обвинуваченого, останній залишив своє місце проживання, ухилявся від явки до суду та був оголошений у розшук. З наведених підстав суд приходить до висновку, що підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років згідно вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України.

Тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, можна дійти висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов`язків та відсутні підстави для обрання стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного зходу.

Оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження тримання під вартою обвинуваченого, що буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинувачених та тяжкості висунутого їм обвинувачення і зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті згідно приписів ч.3 ст.183 КПК України.

Відповідно п.1 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Висунуте обвинувачення пов`язане із застосуванням насильства стосовно потерпілого.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України.

При вирішенні цього питання, суд враховує тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, його соціальне становище, наявність неповнолітніх дітей на утриманні, його майновий стан.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою.

Відтак, з однієї сторони розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги законодавства та особу обвинуваченого, конкретні обставини кримінального провадження, суд приходить дло висновку про необхідність визначити розмір застави обвинваченому ОСОБА_4 виходячи з тяжкості злочину та обставин його вчинення, тяжкості можливого покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, тому суд вважає, що розмір заставияк запобіжногозаходу,достатнього длязабезпечення виконанняобвинваченим своїх обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 214720(двістічотирнадцять тисячсімсот двадцять)гривень є достатньою.

Керуючись ст.ст. 331, 176,177, 183, 193,194, 196,198 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб до 17 грудня 2023 року включно.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що складає 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Обвинувачений ОСОБА_4 з дня обрання запобіжного заходу може внести заставу на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області або забезпечити її внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду.

За умови внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно дост.194 КПК Українибудуть покладені обов`язки: не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання. Наслідком невиконання зазначених обов`язків є звернення застави в дохід держави і обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1