Рішення № 114290075, 18.10.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023Справа № 910/18964/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3) до проПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25) стягнення 2 717 961 грн. 92 коп.Представники:

від Позивача: Дігтярь М.М. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача: Щербина В.М. (представник на підставі довіреності);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (надалі також - «Відповідач») про стягнення 2 717 961 грн. 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 № 0063-04012/21-150-08-20-00069 у частині строку оплати балансуючої електричної енергії, у зв`язку із чим позивач просив стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 21.11.2020 по 06.10.2021 пеню в сумі 1 178 407,83 грн, 3 % річних у сумі 373 886,94 грн та інфляційні втрати в сумі 1 165 667,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" пеню в сумі 605 791,79 грн, 3 % річних у сумі 373 886,94 грн, інфляційні втрати в сумі 1 165 667,15 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 32 180,19 грн. У частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 572 616,04 грн відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/18964/21 у частині стягнення 605 791,79 грн пені скасовано, а справу № 910/18964/21 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/18964/21 залишено без змін.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/18964/21 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року постановлено справу №910/18964/21 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/18964/21 призначено на 20.09.2023 року.

14.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення.

18.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли додаткові пояснення.

20.09.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення.

У підготовче судове засідання 20.09.2023 року з`явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023 року.

В судовому засіданні 18 жовтня 2023 року представник Позивача заперечив проти зменшення неустойки, просив суд відмовити в задоволенні клопотання Відповідача. Представник Відповідача просив суд зменшити розмір неустойки на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 жовтня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Заявою-приєднанням до Договору про участь у балансуючому ринку та включення до реєстру постачальників послуг з балансування від 28.02.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надав письмову згоду на приєднання до вказаного Договору. (т.1 а.с.54)

У повідомленні від 02.03.2020 за вих. №01/8496 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є ПрАТ "НЕК "Укренерго", повідомило Позивача про приєднання останнього до умов Договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору №0063-04012, дата акцептування 02.03.2020) (т.1 а.с.55) Також у вказаному повідомленні зазначено, що договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 86 та від 22.12.2020 № 720) за цим Договором ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку. Надання ППБ ОСП заяви-приєднання в цілому до цього Договору (далі - заява-приєднання), що є додатком 1 до цього Договору, є погодженням пропозиції на приєднання до цього Договору, а також зобов`язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ППБ ОСП. (т.1 а.с.57-61)

За змістом п. 2.1 Договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 86, від 22.12.2020 № 720) загальна вартість цього Договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього Договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього Договору. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.

Пунктом 2.2 Договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 86, від 22.12.2020 № 720) передбачено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається у відповідності до Правил ринку.

Згідно з п. 4.1 Договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 86, від 22.12.2020 № 720) виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 Договору (в редакції наказу від 06.03.2020 № 86) за підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони Акта приймання-передачі наданих послуг з балансування (далі - Акт), який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ППБ або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 10 робочих днів після підписання Сторонами Акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення Акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

За змістом п. 4.2, 4.3 Договору (в редакції наказу від 22.12.2020 № 720) за підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих послуг з балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п`ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.

Відповідно до п. 5.3, 5.4 договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 86, від 22.12.2020 № 720) ППБ має право: отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію. ОСП зобов`язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

Згідно з п. 9.1, 9.2 Договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 86, від 22.12.2020 № 720) цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про участь у балансуючому ринку Позивач у період з листопада по грудень 2020 року поставив, а Відповідач в свою чергу отримав балансуючу енергію, що підтверджується Актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії №БР/20/11-№0063 від 30.11.2020 на суму 2780193,37 грн, №БР/20/12-№0063 від 31.12.2020 на суму 25244770,68 грн. (т.1 а.с.62-63)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору здійснив оплату з простроченням платежу. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на його користь пеню у розмірі 1 178 407 грн. 83 коп. (з урахуванням постанови Верховного Суду від 02.08.2023 року, якою справу № 910/18964/21 в частині стягнення 605 791,79 грн пені передано на новий розгляд до суду першої інстанції)

Заперечуючи проти позову, Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України на 90%.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про участь у балансуючому ринку на підставі Заяви-приєднання від 28.02.2020 № 21-150-08-20-00069/0063-04012 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про участь у балансуючому ринку Позивач у період з листопада по грудень 2020 року поставив, а Відповідач в свою чергу отримав балансуючу енергію, що підтверджується Актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії №БР/20/11-№0063 від 30.11.2020 на суму 2780193,37 грн, №БР/20/12-№0063 від 31.12.2020 на суму 25244770,68 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, (т.1 а.с.62-63) та здійснив часткову оплату за отриманий товар з простроченням платежу, що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (т.1 а.с.105-187)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом" пеню в сумі 605 791,79 грн, 3 % річних у сумі 373 886,94 грн, інфляційні втрати в сумі 1 165 667,15 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 32 180,19 грн. У частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 572 616,04 грн відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/18964/21 у частині стягнення 605 791,79 грн пені скасовано, а справу № 910/18964/21 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/18964/21 залишено без змін.

Таким чином, Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі під час нового розгляду є вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" пені у розмірі 605 791,79 грн.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.11.2020 р. по 10.06.2021 р. у розмірі 1 178 407 грн. 83 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 4.4 Договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 86, від 22.12.2020 № 720) у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

В наступній редакції договору п. 4.4 вже не містив положення про нарахування пені.

Наказом НЕК "Укренерго" від 22.12.2020 № 720 затверджено нові умови договору про участь у балансуючому ринку та визнано таким, що втратив чинність, наказ від 06.03.2020 №86.

У договорі про участь у балансуючому ринку в редакції, затвердженій наказом НЕК "Укренерго" від 22.12.2020 № 720, міститься пункт 7.1, згідно з яким у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 21.11.2020 р. по 10.06.2021 р. у розмірі 1 178 407 грн. 83 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині застосування розміру пені згідно з наказами НЕК "Укренерго", а саме за ставкою в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.11.2020 по 24.02.2021 та за ставкою 0,01 % від суми простроченого платежу за період з 25.02.2021 по 30.06.2021, а також в частині незастосування приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, у Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 90%.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20 та від 10.11.202 у справі № 910/15705/21).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені Відповідач посилався на те, що він є підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг та є організацією відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також для забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Відповідно до положень ст. 52 Закону №2019-VIII Відповідач виконує функції адміністратора розрахунків та адміністратора комерційного обліку.

Заперечуючи проти зменшення розміру штрафних санкцій Позивач посилається на те, що ДП "НАЕК "Енергоатом" є стратегічно важливим підприємством в галузі енергетики, безпеки та оборони, адже є оператором чотирьох атомних електростанцій України. Позивач вказує, що загальновідомим фактом є те, що залишається окупованою російською федерацією Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) - найбільша у Європі та третя за сукупною потужністю працююча атомна станція у світі. До повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році станція щорічно генерувала близько 40 млрд кВт*год електроенергії, що становило п`яту частину загальнорічного виробництва електроенергії в державі й половину її виробництва на українських атомних станціях. Воєнна агресія російської федерації спричинила виникнення на ринку електричної енергії проблем, які потребують системного та термінового вирішення. В умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії рф проти України внаслідок зменшення споживання електричної енергії, окупації Запорізької АЕС, систематичного пошкодження російською федерацією мережевої енергетичної інфраструктури значно скоротились обсяги реалізації електроенергії. Згідно із Конвенцією про ядерну безпеку від 20 вересня 1994 року, яка ратифікована Законом України від 17.12.1997 № 736/97- та Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", які є основоположними у ядерному законодавстві України, найважливішою метою діяльності для ДП "НАЕК "Енергоатом" є безпека ядерних установок, збереження життя і здоров`я людини та навколишнього природного середовища. ДП "НАЕК "Енергоатом" є ліцензіатом у розумінні Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та має відповідні ліцензії. Відповідно до статті 32 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ліцензіат повинен мати фінансові, матеріальні та інші ресурси, відповідну організаційну структуру і персонал для підтримання рівня безпеки, передбаченого нормами, правилами і стандартами з безпеки, а також вимогами виданого дозволу.

Судом розглянуті та відхилені доводи Відповідача щодо можливості здійснювати оплату вартості балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, оскільки наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії. Наведені висновки відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, прийшов до висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, враховуючи фінансовий стан Відповідача, що підтверджується звітом незалежного аудитора за 2021 рік (т.2 а.с.49-63), а також беручи до уваги інтереси Позивача, відсутність доказів понесення Позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання Відповідачем, незначності прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на військову агресію російської федерації на території України та суспільну необхідність господарської діяльності ПрАТ "НАК "Укренерго" і її соціальну спрямованість, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого Відповідача, яким вживалися заходи щодо погашення заборгованості, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, Суд вважає за можливе зменшити розмір пені на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України на 50%, а тому клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги специфіку відносин, які склались між сторонами та існують на ринку електричної енергії в Україні, а також статуси учасників Договору, Суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 302 895 грн. 90 коп. Таке зменшення розміру неустойки Суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

За таких підстав, з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає стягненню пеня у розмірі 302 895 грн. 90 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, Ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) пеню у розмірі 302 895 (триста дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин