Ухвала суду № 114281749, 17.10.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5156/23

Провадження №: 2/755/3378/23

У Х В А Л А

"17" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Яхно П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, клопотання представника відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор» - Кушнірук Л.О. та Денисенко І.І., про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні, стягнення збитків, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, розгляд якої по суті було розпочато.

У судовому засіданні представник відповідача ЖБК «Механізатор» - Денисенко І.І. підтримала заяву про закриття провадження у справі, подану до суду 12.10.2023, а також заяву про закриття провадження у справі подану 12.10.2023 представником Кушнірук Л.О. , у якій представники відповідача просять суд: закрити провадження у справі, оскільки відсутній спір про право.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення заяви про закриття провадження заперечив та просив відмовити у її задоволенні.

Інші учасники у справі в судове засідання не з`явились, про день та час проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши заяву про закриття провадження у справі, вивчивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття провадження сторона відповідача посилається на те, що 14.09.2023 Департаментом територіального контролю міста Києва було проведено демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою. З листа Департаменту територіального контролю міста Києва вбачається про те, що металеві конструкції є невідомими та встановлено самовільно ОСОБА_1 . Отже, Департамент територіального контролю міста Києва не надавав позивачу дозвіл на встановлення окремої вхідної групи. Вимоги позовної заяви ґрунтуються на ствердженні позивачки, що вчиняються перешкоди для неї в користуванні її майном, але як виявилось окрема вхідна група до приміщення 3 у будинку АДРЕСА_1 нею встановлена без дозвільних документів, що стало підставою його демонтажу органом виконавчої влади. Жодних перешкод в користуванні нею своїм майном ніхто з мешканців кооперативу та суміжних житлових приміщень багатоквартирного будинку не вчиняє, тим паче ЖБК «Механізатор», відтак відсутній спір взагалі.

Як убачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд: зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Механізатор» усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 ) нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 , а саме: зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Механізатор» надати вільний доступ до єдиного входу у нежитлове приміщення АДРЕСА_1 шляхом ліквідації дерев та демонтажу металевого паркану, що перешкоджають входу у приміщення та не чинити перешкод у будівництві та облаштуванні доріжки для входу у приміщення, її подальшому використанні; зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Механізатор» укласти договір на надання житлового-комунальних послуг із ОСОБА_1 , а саме послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Житлово-будівельний кооператив «Механізатор» не чинити перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном багатоквартирного будинку адресою: АДРЕСА_1 щодо ненадання технічної можливості та безперешкодного доступу до технічних приміщень будинку операторам телекомунікаційних мереж для прокладання мережі Інтернет; стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор» суму завданих збитків у розмірі 113 307 (сто тринадцять тисяч триста сім гривень); стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 відступив від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Разом і тим, за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 456/647/18, від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц, від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя.

Зважаючи на те, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, у зв`язку із чим, позивач звернулась до суду із даним позовом, у якому відкрито провадження та остання не заявила про те, що спірні правовідносини врегульовані та спір відсутній, тому суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого стороною відповідача клопотання у частині закриття провадження у даній справі через відсутність предмета спору.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача ЖБК «Механізатор» - Кушнірук Л.О. та Денисенко І.І. про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор» - Кушнірук Л.О. та Денисенко І.І. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Механізатор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні, стягнення збитків - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 19.10.2023.

Суддя: