Рішення № 114276315, 19.10.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7974/23 2/335/2902/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Безштанківської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Позов обґрунтований тим, що позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. У період з 01.10.2015 по 31.10.2021 позивач надав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають відповідачі, які оплату за надані послуги здійснювали у не повному обсязі, у зв`язку з чим, виникла заборгованість на загальну суму 42871,30 грн.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Концерну «МТМ» вказану заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору, які були ним понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду.

Ухвалою суду від 25 серпня 2023 року позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

14.09.2023 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності, у яких він просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позовних вимог за період з 01.10.2015 по 31.07.2020 в наслідок спливу строку позовної давності.

15.09.2023 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності, у яких вона просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позовних вимог за період з 01.10.2015 по 31.07.2020 в наслідок спливу строку позовної давності.

21.09.2023 до суду від представника відповідача Концерну «МТМ» надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності у яких зазначено про те, що у період з 01.10.2015 по 31.10.2021 відповідачами здійснювалася оплата за надані послуги, що свідчить про переривання строків позовної давності. Крім того, у зв`язку з запровадженням в країні карантину, строки позовної давності, визначені статтею 257 ЦК України, були продовжені на строк дії такого карантину.

04.10.2023 до суду від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заперечення на заперечення Концерну «МТМ» на заяву про застосування строків позовної давності у яких останні зазначають про те, що часткова плата за комунальні послуги не є підставою для переривання строку позовної давності виходячи з наступного. Так, коли особа вносить плату за комунальні послуги, вона вказує відповідний місяць, і виконавець зобов`язаний зарахувати кошти саме за місяць, указаний у платіжному документі. Якщо особа не вказує місяць оплати або вносить суму більшу, ніж нараховано, виконавець на власний розсуд може віднести надлишок та непозначену суму до сплати заборгованості за попередні періоди. Таким чином, на думку відповідачів, при судовому розгляді спору потрібно встановлювати намір особи: чи хотіла вона сплатити попередню заборгованість або це помилка робітника банку, який не вказав місяць, або особа не знала, що оплачує попередній період, із чим не згодна. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності. У випадку помилки чи незнання ця ж дія є підставою для застосування позовної давності. Підстави для переривання строку позовної давності в цьому випадку відсутні. Крім того, у позовній заяві та у запереченнях вказані різні суми оплати, зокрема у позовній заяві вказано за листопад 2019 року сплачено відповідачами 1 000,00 грн., а у запереченнях 100000 грн.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення, або про розгляд справи у їх відсутність не подали.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статутом концерну «МТМ», основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну. Концерн «МТМ» є власником виробленої теплової енергії.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.08.1990 по теперішній час, що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 24.08.2023 та інформацією, наданою на запит суду Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради №04-46/5769 від 28.08.2023.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 30.06.1996 по теперішній час, що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 24.08.2023 та інформацією, наданою на запит суду Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради №04-46/5771 від 28.08.2023.

Позивачем у період з 01.10.2015 року по 31.10.2021 були надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 66073,44 грн.

Договір купівлі-продажу теплової енергії між сторонами не укладався. На ім`я відповідача по справі ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Оплату за надані послуги відповідачі здійснювали у не повному обсязі. Так, згідно довідки концерну «Міські теплові мережі» та розрахунку заборгованості, за період з 01.10.2015 року по 31.10.2021 відповідачі мають заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води загальним розміром 42871,30 грн.

Відповідно до ст.162 Житлового кодексу України, власник квартири приватного житлового фонду зобов`язаний оплачувати комунальні послуги.

Статтею 7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено право споживача одержувати своєчаснота належноїякості житлово-комунальніпослуги згідноіз законодавствомі умовамиукладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другоїстатті 7цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 12Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено,що наданняжитлово-комунальнихпослуг здійснюєтьсявиключно надоговірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно доч.4.ст.13Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Так, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим, у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх здоров`я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, стягувач здійснював та продовжує надавати відповідачу послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Відповідно до ст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженихПостановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положеньст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо доводів відповідачів про те, що у позовній заяві та у запереченнях вказані різні суми оплати, зокрема у позовній заяві вказано за листопад 2019 року сплачено відповідачами 1 000,00 грн., а у запереченнях 100000 грн. суд зазначає про те, що до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що у листопаді 2019 року відповідачами було сплачено 1000,00 грн. Доказів того, що відповідачами було сплачено у листопаді 2019 року більшу суму, ніж 1000,00 грн. суду надано не було. Також, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачами не оспорюється. Контр розрахунку відповідачами суду не надано. Також не надано доказів або заперечень з приводу надання позивачем послуг. А невірне зазначення у запереченнях суми оплати суд розцінює, як описку.

Щодо заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 32 Закону України №1875-IV та ст.ст. 7, 9 Закону України №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженихПостановою КМУ від 21.07.2005 р. за №630зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг спеціальної позовної давності (скороченої або більш тривалої порівняно із загальною позовною давністю) чинним законодавством не встановлено. Доказів вчинення сторонами справи правочину щодо збільшення позовної давності суду не надано.

Так, позивач звернувся до суду 24.08.2023. Заборгованість просить стягнути з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2023 року.

Разом з тим, відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що у січні 2016 року, квітні 2016 року, листопаді 2016 року, листопаді 2017 року, грудні 2017 року, березні 2018 року, листопаді 2018 року, березні 2019 року, квітні 2019 року, листопаді 2019 року, січні 2020 року, липні 2020 року, жовтні 2020 року, квітні 2021 року, липні 2021 року відповідачами вносилися кошти на погашення заборгованості, що свідчить про переривання строків позовної давності.

Щодо доводів відповідачів про те, що при судовому розгляді спору потрібно встановлювати намір особи: чи хотіла вона сплатити попередню заборгованість або це помилка робітника банку, який не вказав місяць, або особа не знала, що оплачує попередній період, із чим не згодна. Усвідомлена оплата за попередній період є підставою для переривання строку позовної давності. У випадку помилки чи незнання ця ж дія є підставою для застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, дана обставина підлягає доказуванню та повинна бути доведена саме відповідачами, оскільки останні заявляють про не згоду з оплатою, проте доказів на підтвердження зазначеного суду не надали.

Навпаки, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачам у січні 2016 року було нараховано 1283,88 грн. за опалення, а сплачено 840,26 грн., у квітні 2016року булонараховано 234,19грн.за опалення,а сплачено819,72грн.,улистопаді 2016 року було нараховано 1327,20 грн. за опалення, а сплачено 380,00 грн., у листопаді 2017року було нараховано 1694,54 грн. за опалення, а сплачено 785,82 грн., а за гаряче водопостачання нараховано 35,98 грн., а сплачено 35,98 грн., у грудні 2017 року було нараховано 1595,71 грн. за опалення, а сплачено 788,61 грн., у березні 2018 року було нараховано 2289,84 грн. за опалення, а сплачено 3268,75 грн., у листопаді 2018 року було нараховано 1498,07 грн. за опалення, а сплачено 3180,00 грн., у березні 2019 року було нараховано1822,88грн.за опалення,а сплачено2000,00грн.,у квітні 2019 року було нараховано637,73грн.за опалення,а сплачено2000,00грн.,листопаді 2019 року було нараховано 1688,85 грн. за опалення, а сплачено 1000,00 грн.,у січні2020року булонараховано 1747,24грн.за опалення,а сплачено2000,00грн.,улипні2020року булонараховано 0грн.,сплачено заопалення 1100,00грн.,ужовтні 2020року булонараховано 0грн.,а сплаченоза опалення2000,00грн.,уквітні 2021року булонараховано 1502,28грн.за опалення,а сплачено1000,00грн.,улипні 2021 року нараховано 0 грн., а сплачено за опалення 2000,00 грн.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Таким чином, на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно ЗУ № 2120-IX від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначеністаттями 257-259,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи сплату споживачами заборгованості за надані послуги, що свідчить про переривання строків позовної давності, враховуючи зміни внесені до ЦК України у зв`язки з введенням в Україні карантину та військового стану, щодо продовження строків позовної давності, суд доходить висновку про відмову від застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.10.2015 по 31.10.2021 у розмірі 42871,30 грн.

Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2684,00 грн., на підставі ст.540 ЦК України, у рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7, 12,13, 81,89, 141,247, 259, 263-265,268, 273, 354,ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіза послугиз централізованогоопалення тапостачання гарячоїводи задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2015 по 31.10.2021 у розмірі 42871 (сорок дві тисячі вісімсот сімдесят одна) гривня 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2023 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд.137).

Відповідач 1 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 2 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко