Рішення № 114218912, 09.10.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/505/23 Справа №447/2322/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

09.10.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Друзюк М.М. ,

секретар судового засідання Іськів О.І.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про захист прав споживачів, -

встановив:

Позивачка подала до Миколаївського районного суду Львівської області позов до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про захист прав споживачів, у якому просить суд застосувати наслідки виконання нікчемного правочину та зобов`язати банк здійснити перерахунок сплачених позичальником платежів по рахунку за кредитною карткою.

В обґрунтування вимог щодо предмета спору покликається на те, що ОСОБА_1 підписала з Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» оферту на укладення угоди про надання кредиту №501262326 від 01.09.2020. Відповідно до положень такої оферти позивач отримав від відповідача кредит на суму 50097, 81 грн. для власних потреб, на строк 5 років. Вважає, що положення кредитного договору в частині стягнення комісійної винагороди зі обслуговування кредиту в розмірі 3, 5% нікчемними оскільки: 1) окрема додаткова плата за розрахунково-касове обслуговування кредиту ( основної картки) є нікчемною умовою і не являється послугою за яку банк на постійній основі може отримувати плату; 2) встановлена на постійній основі банком по кредитуванню рахунку окрема комісійна винагорода за розрахунково касове обслуговування кредиту по основній картці є нікчемним та надуманим платежем та умовою кредитування його рахунку, оскільки банк вже окремо (щомісячно) встановив на постійній основі основну плату у вигляді процентів за користування кредитними коштами; додаткова комісійна винагорода за обслуговування кредиту (основної картки) є фактичним подвійним стягненням плати за користуванням кредитом; 4) у період дії кредитного договору кошти по кредиту сплачувались виключно у безготівковому порядку шляхом переказ відповідних сум через електронні платіжні системи з картки на картку, за що з нього окремо знімались комісії за переказ таких платежів, а відтак в період дії кредитного договору; 5) банк завжди, в автоматичному порядку здійснює позивачу нарахування та стягує з нього плату за розрахунково-касове обслуговування по кредиту, коли він взагалі не здійснює жодного платежу, позивач ніколи не платив кредит через касу банку, а отже банк навіть теоретично не міг йому надати послуги з розрахунково - касового обслуговування, а тому просить позов задоволити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 27.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.

Відповідач надіслав 11.09.2023 суду відзив на позовну заяву у якій зазначає, що із заявленими вимогами не погоджується, вважає їх незаконними та необгрунтованими. Зазначає, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок виконання письмового договору, що складається з оферти та акцепту. Тому, даний кредитний договір не є аналогічний кредитним договорам інших банків України щодо яких сформована судова практика. Вказує, що в даному спорі правочин укладається у порядку ст. 641, 642, 643 ЦК України та з дотриманням ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування». Представник відповідача не погоджується з твердженнями про несправедливі умови кредитування, оскільки з пропозицією укласти кредитний договір на таких умовах до банку звернувся позивач, а банк у свою чергу при його пропозицію. Зазначає, що пунктом «б» п. 1 Акцепту та додатком № 1 укладеного між сторонами договору передбачено комісію за обслуговування кредиту, тобто комісія за розрахунково касове обслуговування.

Ухвалою суду від 12.09.2023 судовий розгляд відкладено на 28.09.2023.

Представник позивача 19.09.2023 надіслав до суду відповідь на відзив у якій зазначив, що банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом. Тому банк неповноважений стягувати з позичальника плату за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони , оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник, а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Позов підтримує в повному обсязі та просить такий задовільнити.

На електронну адресу суду 28.09.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.09.2023 відкладено розгляд справи на 03.10.2023.

Ухвалою суду від 03.10.2023 відкладено розгляд справи на 09.10.2023.

На електронну адресу суду 02.10.2023 надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

На адресу суду 09.10.2023надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Враховуючи, що представник відповідача доказів зайнятості в іншому судовому засіданні не надав, розгляд справи, судом неодноразо відкладався, зокрема на клопотанням представника відповідача., суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України розглядає справу за відсутності представника відповідача..

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала з Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» оферту на укладення угоди про надання кредиту №501262326 від 01.09.2023, до якої додається графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту підписаний сторонами, яким у тому числі передбачені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Зокрема, розділом 4 передбачено, що платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору відображені у Тарифах на видачу та обслуговування картки «Максимум», «Максимум-готівка» для фізичних осіб.

Позивачем та відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, яким у тому числі передбачені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитом № 501262326 вбачається, що позивач сплачувала комісію за обслуговування кредиту в сумі 1 127, 20 грн. в часовий проміжок з 01.10.2020 по 01.03.2022 , загальна сума якої становить 19 162, 4 грн.

Відповідно до виписки Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» по особовому рахунку ОСОБА_1 за період 01.09.2020 по 22.01.2023, вбачається, що позивачка сплачувала комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 1127 грн.

Відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що є Додатком №1 до угоди про надання кредиту №501262326 зазначено, що позивач повинен окрім внесення плати за тілом кредитку, процентів, повинна сплачувати за розрахунково-касове обслуговування кредиту з 01.10.2020 по 01.09.2025 у сумі 1127 грн.

Норми права, які застосував суд.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність (далі - Закон № 2121-III) банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша стаття 229 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування .

За змістом статті 1 Закону України Про споживче кредитування , договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України Про споживче кредитування ).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України Про споживче кредитування у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Статтями 2, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність , передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затвердженні Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України Про банки і банківську діяльність Про національний банк України , Про споживче кредитування , встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з пунктом 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком Усього у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (п. 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх не вчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості. Тому боржник може вимагати належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов`язок (п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України) задля задоволення інтересу боржника у юридичній визначеності (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (п. 57).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь якою заінтересованою особою. (абз. 1 ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Враховуючи те, що позивачу встановлено обов`язкову щомісячну плату (розрахунково-касове обслуговування) за послуги банку, які за законом він має один раз на місяць надавати безоплатно, положення Оферти на укладення угоди про надання кредиту щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за розрахунково-касове обслуговування щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Якщо сторона правочину (позичальник) вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимогу нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона (банк) звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання за правочином у натурі (про стягнення заборгованості), то відповідач (позичальник) може заперечувати проти позову (повністю чи у відповідній частині), стверджуючи про нікчемність правочину.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Надані позивачем докази у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок платежів, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, логічно пов`язані з обставинами справи, які підтверджують наявність підстав для задоволення позову.

Отже з огляду на це та враховуючи висновок про нікчемність умови договору щодо сплати за розрахуново-касове обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне позовну заяву задоволити.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. Розподіл судових витрат суд здійснює керуючись ст. 141 ЦПК України.

Так, з огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1073,60 грн., від сплати якого позивач був звільнений слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК України ст.ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 1,8,12 Закону України Про споживче кредитування , ст. ст. 2, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність , ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" про захист прав споживачів задоволити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Сенс Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 по поточному рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий згідно кредитного договору №501262326 від 01.09.2020 року шляхом зарахування вже сплачених ОСОБА_1 коштів, що були спрямовані Акціонерним товариством «Сенс Банк» на погашення плати за розрахунково-касове обслуговування основної картки - у рахунок погашення основного боргу (кредитного ліміту) по поточному рахунку № № НОМЕР_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» в користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повні найменування та ім`я сторін

Позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: АТ "Сенс банк", ЄДРПОУ:23494714, місцезнаходження: вул.Велика Василівська, 100, м.Київ, 03150

Повний рішення текст складено 16.10.2023

Суддя Друзюк М. М.