Рішення № 114216980, 04.10.2023, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1952/22 Провадження № 2-а/304/3/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання Галас А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/1952/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 304338 від 08 жовтня 2022 року,

У С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаною позовною заявою, яку мотивує тим, що 08 жовтня 2022 року інспектором СРПП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Олександром Кирликом винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі сері БАВ №304338 від 08 жовтня 2022 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Крім того, у постанові зазначено ще й інші статті КУпАП, але у фабула діяння склад таких адміністративних правопорушень не відображений. Відповідно до змісту постанови він, керуючи належним йому транспортним засобом Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 08 жовтня 2022 року о 07.30 год в м. Перечин по вул. Ужанська не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п. 2.3 в Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн. Постанову серії БАВ № 304338 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає до скасування у зв`язку із порушенням норм процесуального та матеріального права. Правопорушення, за яке його визнано винним згідно оскаржуваної постанови, він не вчиняв, у його діях відсутній склад вищевказаного адміністративного правопорушення, що передбачене інкримінованою статтею, а також будь-якого іншого правопорушення. Окрім того, відповідачем порушено процедуру розгляду справи та притягнення його до відповідальності. Так, незаконність вказаної постанови полягає у тому, що він жодного правопорушення не вчиняв, правил дорожнього руху не порушував. З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно нього вбачається, що у порушення ст. 7, 251, 283 КУпАП та п. 1, 2, 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, до неї не додано жодного доказу вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Таким чином, відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР. Тому він приходить до висновку, що посадова особа, яка притягла його до адміністративної відповідальності, не виконала вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами адміністративне правопорушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення в цій частині. Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню. Більше того у постанові повинні бути чітко зазначені обставини вчинення правопорушення, однак у такій інспектором вказано про вчинення правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 121, ч. 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП, при цьому описано тільки те, що водій не був пристебнутий паском безпеки, що є грубим порушенням вимог законодавства. Таким чином, на час розгляду поліцейським адміністративної справи відносно нього були відсутні будь-які фактичні дані, які встановлюють наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, вважає, що поліцейським не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, така складена з порушенням вимог законодавства, тому просить позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2022 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у Перечинському районному суді Закарпатської області у судовій справі № 304/1952/22 (провадження №2-а/304/3/2023) визначено суддю Ганька І.І.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 04 листопада 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 304338 від 08 жовтня 2022 року залишено без руху і надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді цього ж суду від 22 листопада 2022 року прийнято подану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Дев`ятого грудня 2022 року до суду надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чубелки О.Ю. на позовну заяву, у якому остання просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити в повному обсязі. Покликається на те, що з матеріалів справи вбачається, що 08 жовтня 2022 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не користувався паском безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 в ПДР. Постановою серії БАВ № 304338 від 08 жовтня 2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю. Експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до цього Закону встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. За приписами пункту 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктом «в» пункту 2.3 ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, згідно з ч. 2 даної статті протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції (стаття 222 КУпАП). Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07 листопада 2015 року у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якої віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 5 ст. 121 КУпАП. Вказує на те, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необгрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Одночасно представником Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чубелка О.Ю. подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови серії БАВ №304338 в справі про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2022 року без розгляду, оскільки оскаржувана постанова була винесена 08 жовтня 2022 року, тоді як позовні заява надійшла до суду 03 листопада 2022 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задовольнити. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.

Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд встановив, що 08 жовтня 2022 року інспектором СРПП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області О.Кирликом винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 304338, згідно якої цього ж дня о 07.30 год ОСОБА_1 в м. Перечин по вул. Ужанська, керуючи транспортним засобом «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3. в ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4, 5 ст. 121, ст. 125 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Так, відповідно до п. 2.3. «в» Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) водій зобов`язаний користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частина 5 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, стверджував, що адміністративне правопорушення, у вчиненні якого його визнано винним, не вчиняв, а відтак у його діях відсутній склад такого.

Водночас ОСОБА_1 не зазначив, що він був пристебнутий ременями безпеки.

До того ж, з відеозапису з назвою «VID221008-075256F-8888888-000000-0069», що був наданий відповідачем, чітко видно, що позивач ОСОБА_1 під час зупинки працівниками поліції транспортного засобу під його керуванням не був пристебнутий ременем безпеки.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Слід також зазначити, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України), який зобов`язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду їх правомірність.

У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у своєму рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проаналізувавши наявні у даному провадженні фактичні дані, які як докази були надані позивачем та відповідачем на підтвердження своєї позиції, суд установив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», а доводи останнього щодо відсутності у його діях складу вказаного проступку є неспроможними.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Таким чином, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем вина особи у вчиненні правопорушення доведена належним чином, твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення повністю спростовані, тому суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

З приводу заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать обставини справи та не заперечується сторонами, одразу після прийняття спірної постанови від 08 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримав її копію.

Отже, десятиденний строк починає свій відлік з 08 жовтня 2022, а тому останнім днем подання позову є 18 жовтня 2022 року .

Як свідчить поштовий конверт, наявний в матеріалах справи (а. с. 14), ОСОБА_1 направив позовну заяву поштовим відправленням 17 жовтня 2022 року, тобто в десятиденний термін, передбачений частиною 2 статті 286 КАС України.

Враховуючи строк доставки поштового відправлення позовна заява була зареєстрована судом 03 листопада 2022 року.

Частина 9 статті 120 КАС України передбачає, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не врахував направлення позивачем позовної заяви поштою та дійшов помилкового висновку про пропуск ним строку звернення до суду з даним позовом.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 1, 2, 5, 19, 20, 73-74, 77-78, 90, 194, 229, 241-246, 268, 286 КАС України, ст. 121, 222, 251, 258, 283, 288 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 304338 від 08 жовтня 2022 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 286 КАС України, подається у письмовій формі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:Ганько І. І.