Рішення № 114195128, 08.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2023 року Справа № 160/15722/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач-2), в якій останній просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» наступних періодів: з 01.07.2015 по 31.12.2015; з 13.06.2015 по 22.06.2016 не врахована кратність; проходження військової служби за призивом під час мобілізації з 27.02.2022 по 15.04.2023 не врахована кратність;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046350012130 від 21.04.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу роботи наступні періоди: з 01.07.2015 по 31.12.2015; з 13.06.2015 по 22.06.2016 з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці); з 27.02.2022 по 15.04.2023 проходження військової служби за призивом під час мобілізації з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці);

???- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з моменту подачі заяви з 15.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що пенсійним органом протиправно було прийнято рішення №046350012130 від 21.04.2023, яким позивачу відмовили в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на зазначені обставини, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 відкрито провадження у справі №160/1515722/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

28.07.2023 від представника відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно розрахунку стажу позивача, вік якого на день звернення (15.04.2023) до територіальних органів Пенсійного фонду становив 40 років 11 місяців, його страховий стаж з урахуванням додаткових років роботи за Списком №1 становить - 36 років 11 місяців 09 днів (з них: повних років стажу - 17 років 05 місяців 25 днів). Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач у період з 04.07. по 26.02.2022, був безпосередньо зайнятий повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, які мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а також був зайнятий на роботах працівників провідних професій, які мають право на пенсію незалежно від віку, за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. При цьому, органами Пенсійного фонду до стажу роботи позивача зараховано на підземних гірничих роботах - 21 рік 04 місяці 17 днів, та на підземних роботах працівників провідних професій - 16 років 05 місяців 03 дні, тому, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальноообов`язкове державне пенсійне страхування», обгрунтовано відмовлено. Водночас, слід зазначити, що для включення до страхового стажу позивача спірного періоду з 01.07.2015 по 31.12.2015 в систему персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування, мають міститися відповідні дані про сплачені страхові внески. З врахуванням наведеного, будь-яких порушень прав позивача на пенсійне забезпечення, зокрема щодо порядку проведення призначення пенсії та її виплати, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у своїх діях не вбачає.

07.08.2023 від представника відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж ОСОБА_1 (з урахуванням додаткових років за Списком № 1) становить 36 років 11 місяців 09 днів, з них пільговий стаж роботи для призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування складає 21 рік 04 місяці 17 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (менше 25 років).

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопіліській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046350012130 від 21.04.2023 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказане рішення обґрунтовано відсутністю у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

Так у рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням додаткових років роботи за Списком №1 36 років 11 місяців 09 днів; роботи підземні, провідні професії (20) 16 років 05 місяців 03 дні; роботи підземні, професії за постановою №202 (25) 21 рік 04 місяці 17 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 01.07.2015 по 31.12.2015, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а довідку про нараховану суму грошового забезпечення та про сплату страхових внесків згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 не надано.

Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV Закону України «Про загальноообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.12.1999 наданої до суду видно, що ОСОБА_1 з 11.03.2009 працював на посаді машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем під землею у ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Згідно відомостей військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , останній 03.06.2015 був призваний до лав ЗС України згідно Указу Президента України №15/2015 від 14.01.2015 «Про оголошення часткової мобілізації».

Наказом командира Військової частини польова пошта НОМЕР_3 №191 від 07.07.2016, рядового ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення.

27.02.2022 на підставі Наказу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 було призвано до лав ЗС України.

Станом на дату звернення до органів Пенсійного фонду України позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, що також підтверджується копіями наказів ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №ПР-114 від 14.03.2022, №ПР-162 від 26.04.2022, №ПР-194 від 26.05.2022, №ПР-276 від 26.08.2022, №784 від 21.11.2022, №1346 від 16.02.2023, №3979 від 22.05.2023.

Розглянувши питання щодо неврахування відповідачем-2 до пільгового стажу та в потрійному розмірі спірних періодів мобілізації з 13.06.2015 по 22.06.2016, з 27.02.2022 по 15.04.2023, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

За змістом абзацу 2 частини першої статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/2607 відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України відповідно до чинного законодавства, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення № 530).

Згідно із пунктом 1.1. Положення №530 цим Положенням визначається порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.

За змістом 2.3 розділу 2 Положення № 530 участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема: участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - один місяць служби за три місяці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Таким чином, не зарахування до пільгового стажу у кратному обчисленні із розрахунку один місяць служби періодів проходження військової служби під час мобілізації, протягом яких позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є протиправним.

З огляду на викладене слід зобов?язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 наступні періоди: з 13.06.2015 по 22.06.2016 з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці); з 27.02.2022 по 15.04.2023 проходження військової служби за призивом під час мобілізації з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці).

Що стосується не зарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періоду з 01.07.2015 по 31.12.2015, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно зі статтею 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.

Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, страховий стаж провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, позивач у спірний період працював ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та проходив військову службу в лавах Збройних Сил України у складі ВЧ НОМЕР_3 , що підтверджується копією трудової книжки та військового квитка.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання вказаними роботодавцями обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи (служби) у спірний період, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 27.02.2019 у справі № 638/5795/17, від 31.10.2019 у справі № 683/1814/16-а, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а та від 26.03.2020 у справі № 299/3616/16-а.

Отже, сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.

Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже, і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, не нарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірний період, не може бути підставою для неврахування позивачу страхового стажу за спірний період із заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Вказаний правовий висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, які, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, мають бути враховані у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним військової служби з 01.07.2015 по 31.12.2015.

Враховуючи те, що права позивача були порушені саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046350012130 від 21.04.2023, а не діями посадових осіб пенсійного органу, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» наступних періодів: з 01.07.2015 по 31.12.2015; з 13.06.2015 по 22.06.2016 не врахована кратність; проходження військової служби за призивом під час мобілізації з 27.02.2022 по 15.04.2023 не врахована кратність, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, порушені права позивача підлягають захисту судом, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046350012130 від 21.04.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.07.2015 по 31.12.2015; з 13.06.2015 по 22.06.2016 з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці); з 27.02.2022 по 15.04.2023 проходження військової служби за призивом під час мобілізації з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці).

Щодо позовної вимоги стосовно зобов?язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з моменту подачі заяви з 15.04.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд звертає увагу, що до компетенції суду не належить призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, з метою ефективного та повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.

Вимога позивача щодо зобов`язання нарахувати і виплатити пенсію не підлягає задоволенню, оскільки таким діям передує належний розгляд заяви про призначення пенсії, а отже така вимога є передчасною.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243-246, 255, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046350012130 від 21.04.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи наступні періоди: з 01.07.2015 по 31.12.2015; з 13.06.2015 по 22.06.2016 з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці); з 27.02.2022 по 15.04.2023 проходження військової служби за призивом під час мобілізації з урахування кратності (за 1 місяць - 3 місяці).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.04.2023 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко