Постанова № 11419441, 10.03.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 квітня 2010 року Справа № 2-23/569-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю сторін:

прокурора: 10.03.10 та 31.03.10 Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;

прокурора: 10.03.10, 31.03.10 та 22.04.10 Пархоменко Дмитро Петрович, посвідчення № 325 від 12.11.08, прокуратура Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України;

представник позивача: 10.03.10, 31.03.10 та 22.04.10 не з'явився, Міністерство оборони України;

представник відповідача: 31.03.10 Дудко Артем Олександрович, довіреність № б/н від 15.01.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Євроойл";

представник відповідача: 10.03.10, 31.03.10 та 22.04.10 не з'явився, державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський";

представник третьої особи: 10.03.10, 31.03.10 та 22.04.10 не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Барконд";

представник третьої особи: 10.03.10, 31.03.10 та 22.04.10 не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест";

представник третьої особи: 10.03.10 Войцеховський Андрій Євгенович, протокол загальних зборів № 5 від 27.07.08, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль"

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 26 листопада 2009 року у справі №2-23/569-2009

за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, АР Крим, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ, 03168)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" (вул. Вінницька, 14/39, місто Київ, 01001)

(вул. Щусєва, 36, місто Київ, 01001)

(вул. Пушкіна, 11 А, оф. 13, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)

державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32, місто Ялта, АР Крим, 98600)

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Барконд" (пров. Оболонський, 23-а, місто Київ, 01001)

товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудінвест" (пр. Визволителів, 1, оф. 622, місто Київ, 01001)

товариство з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль" (вул. Плотинна, 9, місто Сімферополь, АР Крим, 95034)

(вул. Морозова, 6, місто Сімферополь, АР Крим, 95034)

про визнання контракту недійсним                                                                                                                                            ВСТАНОВИВ:

                    21.01.09 за вих. № 3/157, яка зареєстрована судом 30.01.09, заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі МОУ звернувся з позовом до ТОВ "Євроойл" та ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" на підставі пунктів 1, 2 ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України про визнання недійсним контракту № 2212/02 від 22.12.04 купівлі-продажу будинків та споруд, який укладено між ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл", та про повернення сторін у первісний стан (а. с. 3-7 том 1).

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що представник МОУ, що діяв на підставі доручення № 148/929 від 06.05.04 Веліжанський С.К. не наділявся повноваженнями на відчуження майна Центрального військового санаторію "Ялтинський"; санаторій на дату 22.12.04 укладення спірного контракту підпорядковувався іншому відомству МОУ - Департаменту охорони здоров'я, а не Департаменту капітального будівництва, яким керував Веліжанський С.К.

                    Крім того, доручення № 148/929 від 06.05.04 на момент укладення контракту 22.12.04 вже було скасовано Міністром Оборони України.

                    До того ж, на 22.12.04 порушено порядок відчуження військового майна, так як відсутнє рішення Кабінету Міністрів України про його відчуження, особа, що уклала спірний контракт, також не мала на це повноважень.

                    Крім того, згідно з законодавством відчуження майна Міністерства оборони України здійснюється на відкритих торгах (тендерах).

                    Ухвалами господарського суду АР Крим від 23.06.09 та 11.11.09 до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено: ТОВ "Барконд", ТОВ "Трансбудінвест", ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" (а. с. 23-24, 41-42 том 2).

Рішенням господарського суду АР Крим від 26.11.09 позовні вимоги прокурора задоволені частково. Визнано недійсним контракт № 2212/02 від 22.12.04 про купівлю-продаж будинків та споруд, укладений між ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" та ТОВ "Євроойл". ТОВ "Євроойл" зобов'язано повернути ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" нерухоме майно - казарму, інв. №11031084 (у справі БТІ: казарма основна частина літер "Д") по вул. Свердлова, № 34 у місті Ялта. В іншій частині позову відмовлено (а. с. 56-62 том 2).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Євроойл" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, так як будинки і споруди, відчужені за оспорюваним контрактом, не відносяться до військового майна, позивач пропустив строки позовної давності звернення до суду, майно ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" відчужено правомірно (а. с. 73-79 том 2).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.10 на підставі ст. 98 ГПК України апеляційна скарга прийнята до провадження в складі колегії: головуючий суддя Остапова К.А., суддів Градова О.Г., Маслова З.Д. Розгляд справи призначений на 10.03.10 (а. с. 68-70 том 2).

04.03.10 до суду від МОУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду АР Крим залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення (а. с. 106-111 том 2).

Ухвалою суду від 10.03.10 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.03.10 (а. с. 146-149 том 2).

У зв'язку з відпусткою та закінченням повноважень судді Остапової К.А., розпорядженням заступника голови суду від 30.03.10 її замінено на суддю Прокопанич Г.К. Головуючим по справі призначено суддю Маслову З.Д. (а. с. 6-7 том 3).

                    Ухвалою суду від 31.03.10 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.04.10.; 13.04.10 виправлена описка, допущена в установчій та резолютивній частині вказаної ухвали: фамілію та ініціали судді Фенько Т.П. змінено на фамілію та ініціали судді Прокопанич Г.К. (а. с. 17-20, 26-27 том 3).

                    Ухвалою заступника голови суду від 31.03.10 на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "Євроойл" на один місяць (а. с. 22 том 3).

                    У судових засіданнях прокурори заперечували проти доводів апеляційної скарги, представники ТОВ "Євроойл" (а. с. 31.03.10) та ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" (10.03.10) наполягали на її задоволенні з викладених в ній підстав, представники МОУ, ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", ТОВ "Барконд" та ТОВ "Трансбудінвест" не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалами суду від 11.02.10, 10.03.10 та 31.03.10 (а. с. 68-70, 146-149 том 2, 17-20 том 3 ).

                    У відповідності до вимог статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників МОУ, ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", ТОВ "Барконд" та ТОВ "Трансбудінвест", сповіщених належним чином.

          Розглянувши справу повторно, в порядку та на підставах статті 101 ГПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Євроойл" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          11.07.00 наказом № 209 МОУ «Про створення ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»та затвердження його Статуту» наказано на фондах Військового санаторію (Ялтинський на 750 ліжок), що розформовується (ліквідується) за юридичною адресою: 98630, Україна, АР Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, 32, створити ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський».

          07.11.00 складений акт закріплення майна за ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» після розформування Ялтинського військового санаторію МОУ, що затверджений Міністром оборони України, генералом армії України О.І. Кузьмуком, до якого ввійшли об'єкти нерухомого майна: - будівлі та споруди пляжного комплексу санаторію, волнолом морський (IV) з навісом, огородження та підпірні стіни з бутового каменю, будівля автопавільйону пляжного комплексу санаторію, будівля столової №2.

          21.09.04 МОУ видав дозвіл № 227/4165 у відповідності до якого МОУ в особі директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами МОУ Веліжанського С.К., що діє на підставі довіреності МОУ від 06.04.04, реєстраційний №148/929, дозволяє підприємству МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»відчуження майна державного підприємства зазначеного в дозволі.

Встановлено, що 22.12.04 у місті Ялта генеральним директором ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (ідентифікаційний код 08334083), який розташований по вул. Свердлова, 32, Шаптала О.С., що діяв на підставі Статуту та дозволу МОУ № 227/4165 від 21.09.04, та ТОВ "Євроойл" (ідентифікаційний код 32977332, місцезнаходження: вул. Вінницька, 14/39, місто Київ, 01001) в особі директора Снігур Ю.В. , що діяв на підставі Статуту, укладено контракт (договір) № 2212/02 купівлі-продажу майна Центрального військового санаторію "Ялтинський згідно специфікації до договору (а. с. 30-32 том 1).

Ціна продажу майна встановлена 3 292 550,10 грн. (у тому числі НДС 20% - 548 758,40 грн.). Сума вноситься в розстрочку до 22.03.05, майно підлягає передачі покупцеві у 2-місячний термін з дня підписання контракту (п. 1.1, 2.3, 2.4, 3.1).

Пунктом 3.3 передбачено обов'язок продавця здійснити державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення контракту у 10-денний термін з дати його укладення. За порушення строку передачі майна продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожен день прострочки (а. с. 31 том 1).

Згідно з п.п. 6.1 та 6.2 контракт вступає в дію з дня його підписання, підлягає держреєстрації і нотаріальному посвідченню, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. При укладенні договору сторони керувалися Статутом продавця та ст.ст. 75, 136 ГК України (п. 1.2) (а. с. 30-31 том 1).

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 15.02.05 року, продавець передав, а покупець ТОВ "Євроойл" отримало майно по вул. Свердлова, 34 у місті Ялта оціночною вартістю об'єкта без врахування ПДВ 2 743 792,00 грн., НДС 20% 548 758,40 грн., а всього з ПДВ 3 292 550,40 грн., що складається з: спальний корпус № 8, інв. № 11031009 оціночною вартістю без НДВ 160222,00грн. (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літери "Л' "), казарма, інв. № 11031084 - 174 703,00 грн. (у справі БТІ: казарма основна частина літери "Д' "), прохідна, інв. № 11031064 - 10 350,00 грн. (у справі БТІ: прохідна основна частина літери "Г' "), столярна майстерня, інв. № 11031039 - 44613,00 грн. (у справі БТІ: майстерна основна частина літери "З' "), спальний корпус № 12, інв. № 11031001 - 611 110,00 грн. (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літери "Б' ", що включає балкон літера "б", веранда літера "б1", балкон літера "б2", тераса літери "б3", "б4", "б5", мансарда), спальний корпус №14, інв. № 11031002 - 301 794,00 грн. (у справі БТІ: спальний корпус основна частина літери "А' ", що включає прибудову літеру "а", балкон літери "а1", "а2", "а3", "а4") (а. с. 33 том 1).

За даними БТІ в подальшому вказане вище майно відчужене ТОВ "Євроойл" третім особам у справі ТОВ "Барконд" (м. Київ), ТОВ "Трансбудінвест" (м. Київ), ТОВ "Дворцово-парковий ансамбль" (м. Сімферополь) на праві власності.

ТОВ "Євроойл" має казарму інв. № 11031084 - 174 703,00 грн. (у справі БТІ: казарма основна частина літери "Д' "), на яку ухвалою суду від 02.04.09 накладено арешт і яку рішенням господарського суду АР Крим від 26.11.09 ТОВ "Євроойл" зобов'язано повернути ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (а. с. 105, 91-92, 131-133, 138-140 том 1).

Приймаючи рішення від 26.11.09 у справі, суд виходив з того, що генеральний директор Центрального військового санаторію "Ялтинський" при укладенні 22.12.04 договору купівлі-продажу майна санаторію діяв з перевищенням меж своїх господарських повноважень, сторонами порушено порядок відчуження військового майна, що є підставою визнання контракту №2212/02 купівлі-продажу будинків та споруд військового санаторію 22.12.04 недійсним.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Взаємовідносини сторін спору регулюються ст.ст. 20, 75, 207 ГК України, ст.ст. 16, 203, 215, 238 ЦК України, Положенням "Про порядок відчуження військового майна ЗС" (постанова КМУ № 1919 від 28.12.00), ЗУ "Про правовий режим майна у ЗСУ" № 1075 від 21.09.99.

Ч. 1 п. 1 Положення "Про порядок відчуження військового майна ЗС" (постанова КМУ № 1919 від 28.12.00) установлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил.

Відповідно до п. 2 вказаного вище Положення та ст. 1 ЗУ "Про правовий режим майна у ЗСУ" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, культурно-просвітницьке, медичне майно, майно зв'язку тощо.

Із тексту контракту № 2212/2 від 22.12.04 та специфікації № 1 до нього слідує, що предметом купівлі-продажу є спальні корпуси №№ 8, 12, 14, казарма, прохідна, столярна майстерня, які розташовані у домоволодінні № 34 по вул. Свердлова у місті Ялта ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський".

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України у справі № 2-8/17305.1-2007, підтриманої Верховним Судом України у справі за позовом ТОВ "Євроойл" до ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" про визнання права власності на придбані за контрактами № 2210/07 та № 2210/08 від 22.10.04 об'єкти нерухомості, будівлі, споруди Центрального військового санаторію "Ялтинський" (військове містечко № 488) є державною власністю - військовим майном на підставі вимог ст.ст. 1, 3, 6 ЗУ "Про правовий режим майна у ЗСУ" та пункту 6 Положення "Про порядок відчуження військового майна ЗС" (постанова КМУ № 1919 від 28.12.00) (а. с. 15-33 том 1).

Згідно з п. 6 Положення "Про порядок відчуження військового майна ЗС" та ст.ст. 1, 3, 6 ЗУ "Про правовий режим майна у ЗСУ" рішення про відчуження військового майна приймає КМУ із затвердженням за пропозицією МОУ, погодженого з Міністерством економіки переліку такого майна. Реалізація здійснюється на аукціонах (п. 12 Положення).

Як встановлено судом і витікає з обставин справи, відчуження військового майна, передбаченого специфікацією № 1 до контракту купівлі-продажу № 2212/2 від 22.12.04 з МОУ, Мінекономіки України не погоджувалося і КМУ не приймалося рішення про його відчуження.

З вказаних вище нормативних актів слідує, що МОУ не має повноважень з самовільного відчуження військового майна шляхом укладення контрактів купівлі-продажу.

Отже, при відчуженні майна за контрактом № 2212/2 від 22.12.04 ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" порушено порядок відчуження військового майна.

Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як встановлено судом, контракт № 2212/2 від 22.12.04 нотаріально не посвідчувався і не пройшов державну реєстрацію.

У порушення вимог ст. 75 ГК України і п. 10 Положення "Про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю" (наказ Фонду державного майна України № 1477 від 30.07.99) продаж військового майна за контрактом № 2212/2 не проводився на конкурентних засадах.

Оспорюваний контракт укладено на підставі дозволу № 227/4165 від 21.09.04 директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами МОУ Веліжанського С.К. на відчуження споруд ДП МО України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", який в свою чергу діяв відповідно до довіреності МОУ від 06.05.04, реєстраційний № 148/929.

          Згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочини від імені другої сторони, яку вона представляє.

          Відповідно до довіреності від 06.05.04 № 148/929 директор Департаменту капітального будівництва та управління фондами МОУ Веліжанський С.К. мав право надавати дозвіл на відчуження майна лише тих державних підприємств, госпрозрахункових організацій, що функціонально підпорядковані директору Департаменту капітального будівництва та управління фондами МОУ.

          Водночас станом на 2004 рік ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" підпорядковувалося Департаменту охорони здоров'я МОУ, а не Департаменту капітального будівництва. Тобто, Веліжанський С.К. не мав відношення до ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" і не міг надавати будь-яких дозволів про відчуження майна вказаного санаторію (довідка МОУ № 322/1/7176 від 23.11.07) (а. с. 66 а том 1).

          Отже, при укладенні 22.12.04 оспорюваного контракту генеральний директор ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" фактично не мав дозволу на це від органу управління майном - МОУ, тобто діяв з перевищенням меж своїх господарських повноважень.

          Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської, компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

          Більш того, розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.04 №6828/з довіреності Міністра оборони України, видані до 01.10.04 та термін дії яких не скінчився, визнані недійсними, тобто, скасовані дії довіреностей, у тому числі і довіреності, виданої 06.05.04 Веліжанському С.К. Пунктом 2 ст. 248 ЦК України передбачено, що з припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність і передоручення.

          У відповідності з вимогами п. 2 ст. 249 ЦК України повідомлення про скасування довіреностей розпорядженням Міністра оборони України № 6828/з надіслано до усіх підрозділів МОУ, у тому числі і до Департаменту капітального будівництва та управління фондами МОУ.

          Таким чином, на момент укладення 22.12.04 спірного контракту у генерального директора ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" не було повноважень на вчинення таких дій.

Такі повноваження відсутні і у особи, що укладала контракт, оскільки, відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

          Відповідно до пункту 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Згідно з п. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          П. 2 ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

          Рішенням господарського суду АР Крим від 1-3.03.05 у справі № 2-19/4965 задоволено позов ТОВ «Євроойл»про визнання дійсними контракти №2213/01, № 2212/02, № 2212/03 від 22.12.04. Однак, підстави, по яких було прийнято дане рішення та суб'єктний склад сторін відрізняються від викладених у даній справі, у зв'язку з чим відповідно до ст. 35 ГПК України згадане рішення суду не має преюдиційного значення для даного позову і не перешкоджає його розгляду по суті.

          Судова колегія вважає помилковим твердження ТОВ "Євроойл" стосовно пропуску позовної давності, виходячи з наступного наступного.

          Як вбачається з матеріалів справи, позов подано військовим прокурором за результатами перевірки за фактами, викладеними у зверненні Народного депутата України Шевчука В.В.

          Пунктом 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

          Судом встановлено, що Генеральною прокуратурою України 13.01.09 за вих. № 10/4-30701-09 було направлено Військовому прокурору матеріали з супровідним листом Народного депутата України Шемчука В.В. для вирішення та вжиття заходів.

          Оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом 30.01.09, то при поданні позовної заяви встановлений законом трирічний строк позовної давності не пропущений.

          Оцінюючи докази у даній справі відповідно до вимог статті 43 ГПК України, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

          З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи, яким дана належна правова оцінка.

          Керуючись статтями 101, 103 пункт 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд          

                                                                                                                                                                                              ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл" залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2009 року у справі №2-23/569-2009 залишити без змін.

                    Головуючий суддя                                                  З.Д. Маслова

                    Судді                                                                                О.Г. Градова

                                                                                          Г.К. Прокопанич