Постанова № 11419178, 21.09.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010 року Справа № 19/57-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),

суддів: Науменка І.М., Герасименко І.М.

при секретарі: Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Касьянов В.С., посвідчення № 1338 від 17.04.07; Підкуймуха А.А., директор, паспорт НОМЕР_1 від 30.07.97;

від відповідача: Кучерева Н.В., довіреність № 847 від 04.06.10; Коваленко О.Д., довіреність № 09-32/209 від 16.06.10;

розглянувши апеляційну публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2010р. у справі №19//57-10

за позовом приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ»(надалі також - Банк), м. Дніпропетровськ

про стягнення збитків та розірвання кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2010 р. (суддя Петренко І.В.) частково задоволено позов щодо стягнення з відповідача 122380701,00 грн. збитків із заявлених 160361264 грн., а також розірвано кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 2085/02-07 від 28.11.2007 р., укладений між сторонами.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неналежне виконання Банком зобовязань щодо надання кредитних коштів за вказаним договором спричинило позивачу збитки, що полягають у: 24732351,52 грн. витрат на фінансування купівлі обладнання у фірми «Karl Schnell & Co. KG»за договором купівлі-продажу №39\04\07\f\DEL від 28.06.2007 р.; 27030182,81 грн. збитків, обумовлених необхідністю сплати штрафу за ввезення товару від фірми «Karl Schnell & Co. KG»з порушенням встановленого законодавством строку згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; 1475314,00 грн. збитків, заподіяних необхідністю сплати штрафу за ввезення товару від ЗАТ «Таурас-Фенікс»з порушенням встановленого законодавством строку згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; 22343260,24 грн. збитків, спричинених договірним списанням відповідачем грошових коштів; 889385,97 грн. збитків на оплату підрядних робіт від ТОВ «ПБК Аквілон»; 39312,50 грн. на здійснення оплати ТОВ «Теплогазсервіс»; 139 253,81 на здійснення оплати ТОВ «Компанія Укренергосервіс-М»; 5793,00 грн. оплати ТОВ «ЛМ Ко»; 22816,00 грн. оплати ПП «Соіс»; 45703030,80 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за бізнес-планом 2007 р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Банком подано апеляційну скаргу про його скасування та відмову у позові в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Відповідач зокрема зазначає, що платіжне доручення №02 від 27.08.2008 р. на суму 2203022,48 грн., на невиконання якого послався суд першої інстанції, Банком не отримувалось, тоді як надсилання для виконання Банку платіжного документу засобами поштового звязку суперечить законодавству, оскільки відповідно до вимог п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватись клієнтом особисто. Стягнувши у якості збитків, завданих договірним списанням суму у розмірі 22343260, 24 грн., суд першої інстанції не врахував, що позивач мав заборгованість перед Банком за кредитним договором, що надавало відповідачу право дострокового повернення (договірного списання) усієї суми кредитних коштів, у тому числі процентів, неустойки тощо. Тоді як суд першої інстанції визнав правомірним лише списання простроченої заборгованості. Щодо стягнення з Банку збитків на загальну суму 1096561, 28 грн. як заборгованості перед своїми контрагентами - ТОВ «Аквілон», ТОВ «Теплогазсервіс», ТОВ «Укренергосервіс М», ТОВ «ЛЛМ Ко», ПП «Соіс», то така заборгованість позивача на користь своїх кредиторів не сплачена, а відтак фактичні витрати позивачем не понесені, що унеможливлює їх стягнення.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №2085/02-07 від 28.11.2007 р. (надалі також кредитний договір), укладеного між сторонами у справі, Банк зобовязався надати позивачу кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50000000, 00 грн. з можливістю кредитування в гривнях та доларах США, на умовах, встановлених цим договором, а позивач зобовязався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, встановлені цим договором. Повернення кредитних коштів здійснюється згідно графіку, узгодженого сторонами у п. 2.2. кредитного договору з остаточним поверненням усіх отриманих в межах кредитної лінії сум 20.01.2013 р.

За умовами п. 3.1.кредитного договору відповідач відкриває на імя позивача позичкові рахунки у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Дніпропетровськ». Кредит в національній валюті надається позивачу шляхом оплати платіжних доручень безпосередньо з позичкових рахунків. Надання кредиту в іноземній валюті в межах кредитної лінії надається згідно заявок позичальника, наданих відповідачу за 1 день до дати видачі в доларах США в межах сум та відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються відповідачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи зі встановленої Банком процентної ставки у розмірі: 15% річних за кредитом, наданим у гривні (без ПДВ); 11 % річних за кредитом, наданим у доларах США (без ПДВ).

Згідно п. 4.2.1 кредитного договору у 10-денний строк з дати набрання ним чинності, позивач зобовязується надати відповідачу перший із розрахункових документів, вказаних у п. 3.1 договору до сплати його з позичкового рахунку.

Протягом перших десяти днів на виконання вказаного пункту, позивачем було надано, а відповідачем оплачено платіжних доручень на суму 2504503, 97 грн.

17.07.09 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін до кредитного договору про відкриття мулютивалютної кредитної лінії, за змістом якого сторони дійшли згоди про збільшення мультивалютної кредитної лінії до 89000000 грн., а також було змінено графік погашення кредиту та збільшено розмір відсотків за користування кредитними коштами наступним чином: на суму заборгованості в межах ліміту кредитної лінії 50000000,00 грн. 18% річних за кредитом, наданим у гривні, 11% річних за кредитом, наданим у доларах США; на суму заборгованості в межах ліміту кредитної лінії 39000000,00 грн. 25 % річних за кредитом, наданим у гривні, 17% річних за кредитом, наданим у доларах США.

Як вбачається з матеріалів справи, заподіяння збитків у заявленому розмірі позивачем обумовлювалось недостатністю у звязку з порушенням Банком умов кредитного договору щодо своєчасного надання кредиту грошових коштів для здійснення розрахунків за контрактами, договорами, укладеними позивачем з третіми особами, направленими на реалізацію розробленого ним у 2007 р. бізнес-плану щодо реконструкції підприємства під базу по виробництву сиру, а саме:

-договором купівлі-продажу №39\04\07\f\DEL від 28.06.2007 р., укладеним з фірмою Karl Schnell & Co. KG (Німеччина), за умовами якого останній зобовязався виготовити та поставити позивачу комплектне обладнання для обробки та переробки молокаё сиру та інших молочних продуктів на загальну суму 3 537 438 Євро;

-договором з ЗАТ Таурас-Фенікс (Росія) від 30.07.2007 р. про виготовлення за замовленням позивача фасовочно-пакувальної машини;

-укладеним з ТОВ «Аквілон-2005»договором генерального підряду про здійснення на замовлення позивача підрядних робіт з реконструкції бази по виробництву сиру (виробничого цеху, адміністративно-побутового комплексу, котельної) тощо орієнтовною вартістю 4984000,00 грн. з ПДВ;

-договором з ТОВ «ЛМ Ко»№ 492 від 26.07.07 р. про виконання проектних робіт по розробці робочої документації: «Зовнішнього електропостачання 10 кВ, 0,4 кВ Фабрики делікатесних сирів по вул. Димитрова, 50 у м. Запоріжжя»;

-договором №106 від 11.08.09 р. з ТОВ «Укренергосервіс-М»про виконання зовнішніх електромонтажних, загальнобудівельних та пусконалагоджувальних робіт по обєкту ПП «Фабрика делікатесних сирів»;

-договором з ТОВ «Теплолюкс»від 16.08.07 р. №373 на виконання робіт по зовнішнім газопроводам та тепловим мережам відповідно до проектної документації;

-договором з ПП «Соіс» від 20.08.09 р. №105 на виконання робіт по реконструкції обєктів нерухомості по вул.. Димитрова, 50 у м. Запоріжжя під базу по виробництву сиру;

-договором з ТОВ «Теплогазсервіс»від 07.09.09 р. №27/102 на виконання робіт з реконструкції котельної.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Загальною підставою для застосування господарсько-правової відповідальності є склад правопорушення: шкода, протиправна поведінка особи, що спричинила шкоду, причинний звязок між ними та вина.

Разом з тим, здійснювана позивачем господарська діяльність, за змістом ст. 42 ГК України є підприємництвом, тобто діяльністю на власний ризик, самостійною, ініціативною та систематичною, направленою на одержання прибутку.

За умовами кредитних відносин сторін Банк не розподіляв з позивачем ризиків порушення позивачем виконання власних грошових зобовязань перед третіми особами та при цьому Банком не здійснювалась спільна з позивачем діяльність з реконструкції підприємства під базу по виробництву сиру за розробленим останнім бізнес-планом та відповідно не розподілялись можливі негативні ризики невиконання позивачем господарських зобовязань. Крім того, за умовами п. 3.10 кредитного договору зобовязання Банку по наданню кредиту не є безвідкличними.

За викладеного відсутні підстав для покладення на Банк обовязку щодо відшкодування позивачу фактичних грошових витрат за його власними зобовязаннями щодо оплати наданих йому послуг, отриманого товару, виконаних на його користь робіт, як-то частини вартості обладнання, що закуповувалась позивачем для власних потреб у фірми «Karl Schnell & Co. KG»за договором №39\04\07\f\DEL від 28.06.2007 р. у розмірі 2476206,60 євро (за курсом Національного банку України (9,9880) склало 24732351,52 грн.), які помилково визначені судом першої інстанції як збитки у вигляді витрат, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, так і витрат позивача на оплату виконаних на його користь ТОВ «Аквілон-2005» підрядних робіт за договором генерального підряду від 03.08.07 р. у розмірі 1073667,20 грн.; витрат на оплату робіт ТОВ «Теплогазсервіс»за договором від 07.09.09 р. у розмірі 499431,61 грн.; витрат перед ТОВ «Укренергосервіс-М»за договором №106 від 11.08.09 р. на суму 139253,81 грн.; перед ТОВ «ЛМ Ко»за договором № 492 від 26.07.07 р. у розмірі 5793 грн.; перед ТОВ «Теплолюкс»за договором від 16.08.07 р. №373 у розмірі 69883, 20 грн.; перед ПП «Соіс»за договором від 20.08.09 р. №105 у розмірі 22816, 80 грн. Понесення позивачем вказаних витрат обумовлене укладенням ним відповідних договорів та виконанням робіт чи придбанням товару на свою користь, у звязку з чим обовязок щодо їх оплати законом покладається виключно на позивача. Виконання Банком кредитного договору не знаходиться в безпосередньому причинному звязку з такими витратами позивача. А можливі фінансові санкції позивача у звязку з невиконанням (несвоєчасним виконанням) ним власних грошових зобовязань охоплюються його ризиком у підприємницькій (господарський) діяльності. Цим же ризиком охоплюється і можливість отримання позивачем доходів від реалізації розробленого ним бізнес-плану у розмірі 45 703030,80 грн., які необґрунтовано покладені судом першої інстанції на відповідача у якості збитків у вигляді упущеної вигоди.

Крім того судова колегія враховує, що позивачем не надано доказів фактичного понесення ним витрат на оплату робіт, товару, штрафних санкцій, тоді як відповідно до ст.225ГК України у складі збитків враховуються витрати, фактично понесені стороною.

Судова колегія також не погоджується з посиланням суду першої інстанції на порушення відповідачем умов кредитного договору у звязку з невиконанням надісланого поштою платіжного доручення в іноземній валюті №02 від 27.06.08 р. на перерахування коштів за договором №39\04\07\f\DEL від 28.06.2007 р., оскільки відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором. Відтак оскільки інше не передбачено договором, невиконання паперового розрахункового документу наданого у такий спосіб є правомірним.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача як реально понесених позивачем збитків, завданих необґрунтованим договірним списанням Банком грошових коштів у розмірі 22343260,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивачем не було здійснено сплату відсотків за користування кредитом у грудні 2009 р. та січні 2010 р., які станом на 09.02. 2010 р. склали 1122259,08 грн. та 128859, 68 доларів США. Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 25.02.2010 р. року склала 10084, 96 грн. та 1157, 97 доларів США (по курсу НБУ 7,99 на момент списання відповідає 9252, 18 грн.).

Відповідно до п. 4.3.5 кредитного договору у випадку неналежного виконання позичальником обовязків зокрема по сплаті процентів, Банк за дорученням позичальника набуває права договірного списання наявної заборгованості за кредитом, процентами, неустойкою, комісією, що узгоджується з положеннями ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до п. 4.3.4 кредитного договору, умови якого узгоджуються з нормами ст.. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом, Банк набуває права стягнути всю суму заборгованості достроково.

Відтак встановивши наявність простроченої заборгованості за кредитним договором Банк набув право дострокового повернення частини кредитних коштів, що залишилася. Отже правомірними є відмова Банку від подальших кредитних відносин та повернення як простроченої заборгованості за кредитом так і частини суми кредитних коштів, що залишилась.

При цьому списана Банком сума кредитних коштів врахована на погашення відповідної частини кредиту, що зумовлює її зменшення, з огляду на що не може вважатись понесеними позивачем витратами (збитками).

Надане Банку право відмовитись від кредитного договору та вимагати дострокового повернення кредитних коштів, що свідчить про припинення кредитних правовідносин сторін, в свою чергу унеможливлює розірвання кредитного договору.

За викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України з прийняттям нового про відмову у позові у повному обсязі.

Судова витрати по справі на підставі ст.. 49 ГПК України слід покласти на позивача у повному обсязі, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ» задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2010р. у справі №19//57-10 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (69000, м. Запоріжжя, вул.. Димитрова, 50, ідентифікаційний код 32875438) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Дніпропетровськ»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17; ідентифікаційний код 09305439) 12792,50 грн. витрат на сплату держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя І.М.Науменко

Суддя

І.М.Герасименко

27.09.2010р.