Рішення № 11418980, 23.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 вересня 2010 року справа № 5020-4/106 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20)

до Приватного підприємства “Ясака” (98600, м. Ялта, вул. Крупської, 48, корп. 1, кв. 904),

до Товариство з обмеженою відповідальністю - Виробниче підприємство “Віннспецпостач” (м. Вінниця, вул. Тарногородська, 21 А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та місті Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих,6)

про витребування майна та зобов’язання виконати певні дії,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Інкерманський завод марочних вин") - Романенко Б.І., представник, довіреність №10-10/77 від 18.08.10 ;

Відповідач (ПП "Ясака") –не з’явився;

Відповідач (ТОВ "Виробниче підприємство "Вінспецпостач") - не з’явився,

Третя особа (РВ Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі) - не з’явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства “Ясака”, Товариства з обмеженою відповідальністю - Виробниче підприємство “Віннспецпостач” про витребування майна та зобов’язання виконати певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані використанням майна, що знаходиться в орендному користуванні позивача відповідачем (ПП «Ясака») без належних правових підстав, що порушує права позивача як орендаря.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.08.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.08.2010.

У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав уточнення позовних вимог (№12280-д від 19.08.2010), відповідно до яких просив вилучити у приватного підприємства «Ясака»під’їзну залізничну колію (тупик), що була безпідставно передана за договором купівлі-продажу від 21.03.2007. Вказані уточнення були прийняти судом.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач (ПП «Ясака») надав відзив на позовну заяву, згідно з яким вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, зазначивши те, що позивач не має прав звертатися із позовом про витребування майна, оскільки не є власником, крім того вимоги позивача є необґрунтованими (т.1, арк.с. 117-119).

У ході розгляду справи третя особа –Регіональне відділення Фонду державного майна в АР Крим та місті Севастополі надало пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначило, що спірне майно є державною власністю, право користування якої належить позивачу на підставі договору оренди та, посилаючись на статтю 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню (т. 2 арк.с. 4-5).

Відповідач - ТОВ «ВП «Віннспецпостач»07.09.2010 в порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надало клопотання про розгляд справи у відсутність представника, а також про зупинення провадження у даній справі до виконання рішення господарського суду АР Крим від 27.10.2009 у справі № 2-6/3817-2009. В обгрунтування клопотання про зупинення провадження у справі відповідач послався на той факт, що 12.08.2010 господарським судом АР Крим в рамках справи № 2-6/3817-2009 винесено додаткове рішення, яким зобов’язано ТОВ ВП “Віннспецпостач” повернути ПП “Ясака” грошові кошті в розмірі 87900,00 грн., а ПП “Ясака” зобов`язано повернути ТОВ ВП “Вінспецпостач” під’їзну залізничну колію, що знаходиться при станції Інкерман –Кримської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці в місті Севастополі (том 1 а.с.32-34).

Суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі з тих підстав, що процес виконання додаткового рішення господарського суду АР Крим від 12.08.2010 в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», не відбувався, а зазначене додаткове рішення підлягає обов`язковому виконанню в силу статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, суд вважає, що заявлене клопотання про зупинення провадження у справі не відповідає вимогам статті 79 Господарского процесуального кодексу України.

22.09.2010 від відповідача - ТОВ «ВП «Віннспецпостач»надійшов відзив на позов, в якому, посилаючись на статтю 216 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив, що спірне майно має бути повернуто ТОВ ВП «Віннспецпостач»на підставі додаткового рішення господарського суду АР Крим у справі № 2-6/3817-2009 від 12.08.2010. Позовні вимоги позивача ТОВ «ВП «Віннспецпостач»вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

21.12.1988 Державним заводом “Інкерманский завод марочних вин” пред’явлений до приймання до експлуатації, прийнятий приймальною комісією та поставлений на баланс підприємства залізничний тупик для приймання матеріалів та відвантаження продукції, розташований за адресою: місто Севастополь, Белокам’янськ від з/д моста через річку Чорна, про що складений акт про прийняття в експлуатацію.

20.06.1989 Виконавчим комітетом Севастопольської міської Ради народних депутатів прийнято рішення №11/670, згідно з яким ДП “Інкерманський завод марочних вин” надано у постійне користування з земель міста земельну ділянку площею 0,5 га під будівництво залізничного тупика для приймання матеріалів та відвантаження продукції в районі станції Інкерман.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” є правонаступником прав та обов’язків державного підприємства “Інкерманский завод марочних вин”, у зв’язку з припиненням юридичної особи державного підприємства “Інкерманський завод марочних вин” шляхом його реорганізації через приєднання до товариства.

25.06.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у місті Севастополі (орендодавець) та ТОВ “Інкерманський завод марочних вин” (орендар) був укладений договір оренди №175 цілісного майнового комплексу державного орендованого майна (том 1 арк.с. 24-28), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного орендованого майна “Інкерманський завод марочних вин”, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Орендованого майна, складених станом на 30.11.2003.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, він діє з дати підписання до 31.12.2014.

02.07.2004 сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі орендованого майна, до складу якого під порядковим номером №1139 увійшов залізничний тупик інвентарний №4854 (т.1, арк.с. 39-84).

21.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю - Виробничім підприємством “Віннспецпостач” (продавець) та приватним підприємством “Ясака” (покупець) укладено договір купівлі-продажу під’їзної залізничної колії, відповідно до якого продавець зобов’язався передати у власність покупцеві під’їзну залізничну колію, що знаходиться при станції Інкерман –Кримської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці в місті Севастополі, а покупець зобов’язався прийняти під’їзну залізничну колію і сплатити продавцеві договірну ціну за неї (т.1, арк.с. 125-127).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, продавець гарантує, що об’єкт належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов’язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Договірна ціна об’єкта становить 87900,00 грн.

21.03.2010 сторони за договором купівлі-продажу від 21.03.2007 склали і підписали акт приймання-передачі під’їзної залізничної колії, що знаходиться при станції Інкерман –Кримської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці в місті Севастополі (том 1 арк.с. 127).

Рішенням Господарського суду АР Крим від 27.10.2009 у справі № 2-6/3817-2009 за позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі до ПП “Ясака”, ТОВ ВП “Віннспецпостач” про визнання договору недійсним, договір купівлі-продажу під’їзної залізничної колії, укладений 21.03.2007 між ТОВ ВП “Віннспецпостач” та ПП “Ясака” визнаний недійсним (том 1 арк.с. 14-19).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 рішення господарського суду АРК від 27.10.2009 було залишено без змін (арк.с. 9-14).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2010 у справі №2-6/3817-2009 касаційну скаргу ПП “Ясака” було залишено без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 –без змін (т. 1, арк.с. 20-23).

12.08.2010 Господарським судом Автономної Республіки Крим прийняте додаткове рішення у справі №2-6/3817-2009, згідно з яким повернуто сторін до договору купівлі-продажу під’їзної залізничної колії від 21.03.2007 у первісний стан, а саме: зобов’язано ТОВ ВП “Віннспецпостач” повернути ПП “Ясака” грошові кошті в розмірі 87900,00 грн. та зобов’язано ПП “Ясака” повернути ТОВ ВП “Вінспецпостач” під’їзну залізничну колію, що знаходиться при станції Інкерман –Кримської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці в місті Севастополі (т.2, арк.с. 15).

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п. 10 постанови Пленуму Верховний Суд України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що норма частини першої статті 216 ЦК України не може бути застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Відповідно до статей 1212-1213 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, сума державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються при задоволенні позову - на відповідачів.

Відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України, у позовах про витребування майна ціна позову визначається - вартістю майна, що витребується.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене сума державного мита, яка підлягає до сплати повинна відповідати 1% від вартості спірного майна.

Згідно з матеріалами справи, вартість спірного майна на дату укладення договору оренди нерухомого майна складає 16373,56 грн. (т.2, арк.с. 19-20).

Враховуючи вищевикладене, сума держмита, яка підлягає оплаті, складає 163,74 грн.

Враховуючи те, що позивачем при подачі позову сплачено 85,00 грн., сума державного мита, яка підлягає сплаті відповідачами до державного бюджету дорівнює 163,73 грн. –85,00 грн. = 78,73 грн. (по 39,37 грн. –з кожного), сума державного мита, яка підлягає сплаті відповідачами позивачу складає –42,5 грн. (85,00:2=42,5 грн.) (з кожного відповідача).

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд:

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Приватного підприємства “Ясака” (98600, м. Ялта, вул. Крупської, 48, корп. 1, кв. 904, ідентифікаційний код 20743950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20, ідентифікаційний код 32367281) нерухоме майно - під’їзну залізничну колею (тупик), що знаходиться при станції Інкерман –Кримської дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці в місті Севастополі, що була безпідставно передана за договором купівлі-продажу від 21.03.2007.

3. Стягнути з Приватного підприємства “Ясака” (98600, м. Ялта, вул. Крупської, 48, корп. 1, кв. 904, ідентифікаційний код 20743950) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 39,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

4. Стягнути з Приватного підприємства “Ясака” (98600, м. Ялта, вул. Крупської, 48, корп. 1, кв. 904, ідентифікаційний код 20743950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20, ідентифікаційний код 32367281) суму державного мита у розмірі 42,5 грн.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

5. Стягнути з Приватного підприємства “Ясака” (98600, м. Ялта, вул. Крупської, 48, корп. 1, кв. 904, ідентифікаційний код 20743950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20, ідентифікаційний код 32367281) суму витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Виробничого підприємства “Віннспецпостач” (21100, м. Вінниця, вул. Тарногородська, 21 А, ідентифікаційний код 23103174) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 39,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Виробничого підприємства “Віннспецпостач” (21100, м. Вінниця, вул. Тарногородська, 21 А, ідентифікаційний код 23103174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20, ідентифікаційний код 32367281) суму державного мита у розмірі 42,5 грн.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Виробничого підприємства “Віннспецпостач” (21100, м. Вінниця, вул. Тарногородська, 21 А, ідентифікаційний код 23103174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкерманський завод марочних вин” (99703, м. Севастополь, вул. Маліновського, 20, ідентифікаційний код 32367281) суму витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя           підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 27.09.2010