Рішення № 11418839, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2010 р.Справа № 28/80-10-2720 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Даталюкс Дистрибьюшн";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АСДАТ"

про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 52683,27грн.

Суддя

Представники:

Від позивача: Хлопоніна В.О. - за дорученням;

Від відповідача: Михайлов О.С., Ніколенко Л.Г. - - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Даталюкс Дистрибьюшн” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „АСДАТ” про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення 52683,27 гривень.

28 липня 2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд провадження у справі припинити, також просить суд у задоволені позову відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позов.

В судовому засідання представники сторін надали двосторонній узгоджений акт звірки взаєморозрахунків на виконання ухвали суду

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

20 жовтня 2008 року ухвалою господарського суду Одеської області була затверджена мирова угода, яка укладена між товариством з обмеженою відповідальністю „Даталюкс Дистрибьюшн” та товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою „АСДАТ” 20 жовтня 2008 року по справі №27/71-08-2974, за умовами якої відповідач повністю визнав основну заборгованість по оплаті вартості майна на суму 86 902,26 грн. та заборгованість по платежам за користування майном на суму 12 000,00 грн., крім того відповідач погодився на сплату пені в розмірі 787,07 грн. та неустойки в розмірі 18 000,00грн.

Також сторони досягли згоди, що Відповідач сплатить Позивачеві заборгованість, у розмірі повної вартості отриманого в найм майна та не повернутого вартістю 86 902,26 грн. на умовах розстрочки, за наступним графіком : 1). 17.11.2008 р. - 7 245,00 грн. 2). 17.12.2008 р. - 7 245,00 грн.

3). 16.01.2009р. - 7245,00грн. 4). 13.02.2009 р. - 7 245,00 грн.

5). 13.03.2009 р. - 7 245,00 грн. 6). 10.04.2009 р. - 7 245,00 грн.

7). 11.05.2009 р. - 7 245,00 грн. 8). 10.06.2009 р. - 7 245,00 грн.

9). 10.07.2009 р. - 7 245,00 грн. 10).10.08.2009 р. - 7 245,00 грн.

11).09.09.2009р. - 7 245,00 грн. 12). 09.10.2009 р. - 7 207,26 грн.

В свою чергу позивач відмовився від стягнення решти сум, а саме: 12 000,00 грн. заборгованість по платежам за користування отриманого майна, 787,07 грн. - пені, 18 000,00 грн. - неустойки. Крім того умовами мирової угоди є надання розстрочення по оплаті заборгованості за майно в розмірі 86 902,26грн., відповідач зобов'язався сплатити позивачу 20% річних, що здійснюється в гривні на несплачену суму розстрочки, щомісячно, а саме: 20-го числа кожного місяця за фактичну кількість днів користування розстрочкою, включаючи день здійснення платежу. Днем початку нарахування процентів за користування розстрочкою є день затвердження мирової угоди господарським судом.

А відповідач в свою чергу зобов'язався самостійно розраховувати відсотки за користування розстрочкою та сплачувати їх позивачеві щомісячно, протягом 5 (п'яти) банківських днів, наступних за 20-м числом кожного календарного місяця до моменту остаточного розрахунку по сумі розстрочки.

Таким чином відповідач за мировою угодою зобов'язався на умовах розстрочення розрахунку сплатити позивачу всю суму заборгованості до 9 жовтня 2009 року та за надання розстрочки сплатити проценти у розмірі 20% річних.

Але з матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови мирової угоди оскільки станом на 25 березня 2010 року перерахував позивачу лише 49 969,07грн., а саме: 17.11.2008р.сплачено 8578,29 грн., (7245,00 грн. за майно, та 1333,29 - % по розстрочці) 17.12.2008р. сплачено 8554,43 грн. (7245,00 грн. за майно, та 1309,43 - % по розстрочці) 19.01.2009р. сплачено 8435,34 грн. (7245,00 грн. за майно, та 1190,34-% по розстрочці) 19.02.2009р. сплачено 8244,83 грн. (7245,00 грн. за майно, та 999,83 - % по розстрочці) 18.06.2009р. сплачено 8133,67 грн. (7245,00 грн. за майно, та 888,67 - % по розстрочці) 28.09.2009р. сплачено 8022,51 грн. (7245,00 грн. за майно, та 777,51 - % по розстрочці)

За таких обставин, розмір загальної заборгованості за мировою угодою становить 52 683,27 грн., з якої 43 432,26 грн .- заборгованість по платежах за майно та 9 251,01 грн.- заборгованість по процентах за розстрочкою.

Оскільки відповідач порушив графік погашення заборгованості, позивач направив відповідачу претензію № 09/06 від 09.06.2009р., в якому заявив вимогу про погашення всієї суми заборгованості, виклавши обставини, на підставі яких пред'явлено таку вимогу. У відповідь на претензію, від відповідача надійшов лист від 18.06.2009р., в якому відповідач надав пояснення, що до припинення виплат, та гарантував відновлення погашення заборгованості з 18.06.2009р., але відповідач заборгованості так і не погасив.

          Згідно ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

          Відповідно до п.п. 3.9.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289(із змінами в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/277 від 29.12.2008р.) у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 3 цього Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

          У зв’язку з тим, що ухвала господарського суду від 20 жовтня 2008 року по справі № 27/71-08-2974 про затвердження мирової угоди не містить усіх відомостей, зазначених у статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”, то вказана ухвала не набула статусу виконавчого документа,

          Статтею 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом..

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 52683,27 гривень.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу за рахунок відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „АСДАТ” (65114 місто Одеса пр-т Маршала Жукова, 57, кв.13, код ЕДРПОУ 24531765, п/р 2600631298 в АБ „Південний” МФО 328209) виконати умови мирової угоди від 20 жовтня 2008 року, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 20 жовтня 2008 року у справі № 27/71-08-2974.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „АСДАТ” (65114 місто Одеса пр-т Маршала Жукова, 57, кв.13, код ЕДРПОУ 24531765, п/р 2600631298 в АБ „Південний” МФО 328209) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Даталюкс Дистрибьюш” (03151 місто Київ вул..Очаківська/Очаківський провулок,5/6, код ЕДРПОУ 30435904, п/р 26002037043800 в АКІБ „УкрСіббанк”, МФО 351005, п/р 260023895001 в ПАТ „Банк Петрокоммерц-Україна”, МФО 300120) борг в сумі 52683 ( п’ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят три) гривни 27 копійок, держмито в сумі 526 (п’ятсот двадцять шість) гривень 84 копійки, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя