Ухвала суду № 11418837, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"30" серпня 2010 р. № 10/960-10

Суддя Смелянець Г.Є., розглянувши матеріали вх. №7114

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Приватного підприємства "Південний Експрес"

про стягнення 9221,65 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «Південний Експрес» 9221,65 грн. боргу за надані позивачем послуги перевезення вантажу.

Відповідно до вимог ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч.1 ст.57 ГПК України). У ч.1 ст.46 ГПК України передбачено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку та розмірі, встановлених законодавством України.

Вимогами пп. «а»п.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. №7-93 (із відповідними подальшими змінами) передбачено, що ставка державного мита, яке справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, не менше ніж 102 грн. і не більше ніж 25500 грн. (розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з 01.01.2004р. становить 17 грн.).

Між тим, квитанція №30299.338.1 від 19.08.2010р., яка надана позивачем до позову свідчить, що державне мито за розгляд даного позову про стягнення з відповідача 9221,65 грн. перераховано позивачем до державного бюджету в сумі 93 грн.

Отже, державне мито за розгляд даного позову сплачено позивачем у розмірі, що не відповідає розміру встановленому законодавством України, зокрема, пп. а п.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито».

Таким чином, позивачем не надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, що в силу вимог п.4. ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Окрім того, господарський суд звертає увагу позивача на те, що оплата витрат на ІТЗ розгляду справ здійснюється на наступні рахунки: код бюджетної класифікації 22050003 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення господарського процесу»(символ звітності 264), р/р 31213264700008, Банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області, МФО - 828011, одержувач - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, а також на те, що в силу вимог ч.2 ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідчених копіях.

Згідно з вимогами ст.47 ГПК України, п.2 ч.1 ст.8 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. №7-93, державне мито в сумі 93 грн., що сплачене за квитанцією №30299.338.1 від 19.08.2010р. підлягає поверненню Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Керуючись ст.47, п. 4 ч.1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і додані до неї документи повернути без розгляду.

2.Видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) довідку на повернення з державного бюджету державного мита в сумі 93 грн., що сплачене за квитанцією №30299.338.1 від 19.08.2010р.

Додаток: позовна заява на 2 арк., з додатком документів на 15 арк., в т.ч. довідка на повернення державного мита.

Суддя