Рішення № 11418767, 27.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2010 р.Справа № 3/42-10-2835 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФУД"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙХАРЧОТОРГ"

про стягнення 49750,86 грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІФУД" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та заявою про зменшення розміру позовних вимог від 25.08.2010р., в яких просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙХАРЧОТОРГ" 34262,41 грн. основного боргу, 3573,13 грн. пені, 9045,83 грн. 28 % річних за користування грошовими коштами, 2869,49 грн. інфляційних та відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 12.07.2010 року. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

01 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІФУД" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАЙХАРЧОТОРГ" (Покупець) було укладено Договір поставки № б/н (далі за текстом –Договір), згідно якого Постачальник зобов’язався поставляти товар, а Покупець зобов’язався прийняти вказаний товар та сплачувати його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами положення 3.3 договору оплата партії поставленого товару здійснюється протягом 10 календарних днів після дати приймання партії товару Покупцем; датою приймання партії товару Покупцем вважається дата підписання та завірення печаткою відповідної накладної уповноваженим представником покупця..

На виконання умов договору поставки від 01 червня 2009 року Постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "СІФУД" поставлено, а Покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "РАЙХАРЧОТОРГ" прийнято товар на суму 34262,41 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПН-014314 від 04.06.2009р. та № РН-014495 від 24.06.2009р. (а.с. 19-20).

Факт заборгованості визнано відповідачем при підписанні актів звірки взаємних розрахунків від 30.06.2009р. та 30.09.2009р., якими засвідчено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 34262,41 грн. (а.с. 21-22).

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "РАЙХАРЧОТОРГ" рахується заборгованість перед позивачем у сумі 34262,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням прийнятих на себе зобов’язань за договором поставки від 01 червня 2009 року та направлено на стягнення з відповідача 34262,41 грн. основного боргу, 3573,13 грн. пені, 9045,83 грн. 28 % річних за користування грошовими коштами, 2869,49 грн. інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФУД" в частині стягнення основного боргу у сумі 34262,41 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 8.5 договору в разі прострочення покупцем оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, а також сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 28% річних, які нараховуються на суму заборгованості Покупця за весь час користування ним грошовими коштами, які належать до сплати Постачальнику.

Згідно п. 8.6 договору Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем суми пені в розмірі 3573,13 грн., 9045,83 грн. 28 % річних за користування грошовими коштами, 2869,49 грн. інфляційних вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення уточнених позовних вимог зі стягненням з відповідача суми 34262,41 грн. основного боргу, 3573,13 грн. пені, 9045,83 грн. 28 % річних за користування грошовими коштами, 2869,49 грн. інфляційних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 497,51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙХАРЧОТОРГ" (65045, м. Одеса, вул. Пастера, буд.60, код 35819381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІФУД" (03113, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 2, код 32485468) 34262 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 41 коп. основного боргу, 3573 (три тисячі п’ятсот сімдесят три) грн. 13 коп. пені, 9045 (дев’ять тисяч сорок п’ять) грн. 83 коп. річних відсотків, 2869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев’ять) грн. 49 коп. інфляційних, 497 (чотириста дев’яносто сім) грн. 51 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя