Рішення № 11418206, 18.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2010 р.Справа № 12/86-10-2745 Позивач: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

Відповідач: творче громадське об’єднання митців та фольклористів „Південне товариство”

про розірвання договору, виселення та стягнення 83,03 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кухарчик Г.І. –довіреність від 27.04.2010р.

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - творчого громадського об’єднання митців та фольклористів „Південне товариство” (далі –ТГО „Південне товариство”) в якій просить суд розірвати договір оренди № 1/7 від 22.03.1999р. укладений між позивачем та відповідачем, виселити відповідача на користь позивача з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 115,56 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Осипова, буд.22, а також стягнути з відповідача на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 79,25 грн. та пені в сумі 3,83 грн.

17.08.2010р. позивач надав до суду письмові пояснення (вх. № 21408) з тексту яких вбачається, що він змінив підстави позову.

30.07.2010р. набрав чинності Закон України „Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010р. відповідно до п.3 Прикінцевих положень якого, було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України. Так відповідно до абз. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Враховуючи те, що на час подання письмових пояснень в яких позивач змінює підстави позову, справа вже розглядається по суті, суд зазначену заяву до уваги не приймає.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.06.2010 р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

23.03.1999 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ТГО „Південне товариство” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/7.

У відповідності до п.1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення підвалу, загальною площею, 115,56 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Осипова, 22.

Відповідно до п.1.2. договору він укладений на невизначений термін.

За умовами п.3.1. договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди в розмірі 1 (одна) грн. за рік з урахуванням ПДВ –1,2 грн. на рік (згідно з розрахунком орендної плати до договору оренди № 7/1 від 22.03.1999р.).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розмір орендної плати також може бути переглянуто на вимогу однієї сторони у випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством (п.3.4. договору).

Згідно з п.7.1. договору орендодавець має право встановлювати орендарю орендну плату за користування приміщенням, відповідно до нормативних актів.

Відповідно до п.7.3. договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оренди або його розірвання в разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців або невиконання чи порушення умов цього договору.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 9.3. договору визначено, що він може бути розірваний на вимогу однієї сторони за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

31.10.2000р. Одеською міською радою прийнято рішення № 1665-ХХІІІ „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”.

Зазначеним рішенням затверджено „Методику розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси” (додаток № 1 до рішення № 1665-ХХІІІ від 31.10.2000р.).

Відповідно до абз. 14 п.4 зазначеної Методики для громадських організацій, фондів, громадських організацій інвалідів війни, праці, що не займаються комерційною діяльністю (у частині площ, що використовуються з цією метою) орендна плата встановлюється 1 гривня на рік за приміщення площею до 75 м2, а за площу понад цього метражу нараховується додатково 1 грн. на рік за 1 м2.

На виконання рішення ОМР № 1665-ХХІІІ від 31.10.2000р. між позивачем та відповідачем було узгоджено та підписано 01.01.2001р. розрахунок орендної плати до договору оренди № 7/1 від 22.03.1999р. яким розмір орендної плати на рік було встановлено 49,87 грн. у т.ч. ПДВ.

В порушення вимог п. 3.1. договору відповідачем за користування орендованим приміщенням орендна плата сплачувалась не своєчасно та не в повному обсязі. Так станом на 14.06.2010 р. сума заборгованості відповідача зі сплати оренди складає 79,25 грн.

Згідно розрахунку наданому позивачем за несвоєчасне внесення орендної плати, у відповідності до п.3.4. договору йому нарахована пеня у розмірі 3,83 грн.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 17.05.2010 р. направило відповідачу повідомлення (пропозицію) за № 01-15\458 в якій зазначивши, що відповідач не сплачує орендну плату протягом 12 місяців поспіль, та з посиланням на ст.782 Цивільного кодексу України сповістило відповідача про відмову від договору оренди, а також запропонувало відповідачу оплатити заборгованість з орендної плати та пеню та запропонувало передати приміщення Представництву. Доказів отримання відповідачем повідомлення позивач суду не надав.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.

Відповідач доказів належного виконання умов договору щодо сплати орендної плати та пені до суду не надав.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Представництво по управлінню комунальної власності Одеської міської ради посилається на те, що відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов’язання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались, внаслідок чого за відповідачем станом на 14.06.2010р. рахується заборгованість з орендної плати в сумі 79,25 грн. та 3,82 грн. пені.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до п.3.4. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

Таким чином, сторони по договору передбачили відповідальність орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати –сплата пені за кожен день прострочки.

Цей пункт договору кореспондується з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

Пунктом 7.3 вказаного договору визначено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін у договір оренди або його розірвання в разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців або невиконання чи порушення умов цього договору.

В свою чергу, відповідно до ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 17.05.2010 р. направив відповідачу повідомлення (пропозицію) за № 01-15\458 в якому зазначивши, що відповідач не сплачує орендну плату протягом 12 місяців поспіль, та з посиланням на ст.782 Цивільного кодексу України сповістив відповідача про відмову від договору оренди, а також запропонувало відповідачу оплатити заборгованість з орендної плати та пеню та запропонувало передати приміщення Представництву.

Стаття 782 Цивільного кодексу України визначає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Позивач не надав суду належних доказів того що відповідач отримав повідомлення (пропозицію) за № 01-15\458 від 17.05.2010р.

Відповідно до ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4)наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вищенаведений перелік підстав для розірвання договору найма на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1/7 від 22.03.1999р. обрані правові підстави, передбачені ч.2 ст. 651 та п.2. ст. 773 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2 статті 773 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем орендні платежі не здійснювалися на протязі 12 місяців, проте враховуючи суму заборгованості з орендної плати, суд прийшов до висновку, що це не є істотним порушенням умов договору в розумінні ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, внаслідок якого позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні спірного договору.

Позивач не надав суду належних доказів того, що сума боргу відповідача зі сплати оренди в розмірі 79,25 грн. є для нього значною.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи відсутність підстав для розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 1/7 від 22.03.1999р. на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” суд прийшов до висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, а отже, і в частині виселення відповідача з орендованих приміщень також задоволенню не підлягає.

Відносно заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати у розмірі 79,25грн., суд прийшов до висновку, що вона є підтвердженою матеріалами справи, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

В частині заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3,83 грн. суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що зазначена вимога підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 3,21 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради до творчого громадського об’єднання митців та фольклористів „Південне товариство” підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 79,25 грн. та пені у сумі 3,21 грн.

          Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з творчого громадського об’єднання митців та фольклористів „Південне товариство” (65012, м. Одеса, вул. Белінського, буд. 17, код ЄДРПОУ 25046492) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області, код 26302595) -

заборгованість з орендної плати в сумі 79 (сімдесят дев’ять) грн. 25 коп.;

пеню в сумі 3 (три) грн. 21 коп.

витрати на оплату державного мита в сумі 100 (сто) грн. 99 коп.;

витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 21.08.2010 р.

Суддя