Рішення № 11418142, 20.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2010 р.Справа № 9/153-10-3151 За позовом: Приватного підприємства «Центр учбово-пізнавальної літератури «ПОЛІГРАФ»;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІВДЕННЕ КНИГОТОРГОВЕ ТОВАРИСТВО”;

про стягнення 32120,52 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Ященко Н.В. (за довіреністю);

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 15.07.2010 р. за вх. №6265 Приватне підприємство «Центр учбово-пізнавальної літератури «ПОЛІГРАФ»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІВДЕННЕ КНИГОТОРГОВЕ ТОВАРИСТВО” (далі –Відповідач) 32120,52 грн.

          Позивач на позовних вимогах наполягає.

          Відповідач у судові засідання 06.08.2010 р. та 20.08.2010 р. не з’явився.

          Ухвала про порушення провадження у справі №9/153-10-3151 від 19.07.2010 р., надіслана на адресу місцезнаходження Відповідача (за даними Витягу з ЄДР), повідомлення про отримання якої до суду не надійшло. Ухвала про відкладення розгляду справи №9/153-10-3151 від 06.08.2010 р., надіслана на адресу місцезнаходження Відповідача (за даними Витягу з ЄДР) та повернута до суду відділенням поштового зв’язку через сплив строку зберігання, таким чином Відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у роз’ясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

          Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.01.2008 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов’язується поставляти і передавати у власність покупця товар –книгопечатну продукцію в асортименті, а покупець зобов’язується приймати і оплачувати його в терміни, встановлені цим договором (п.1.1. договору).

Асортимент, кількість, ціна товару узгоджуються сторонами у момент формування замовлення і указуються в накладних, що є невід’ємною частиною договору (п.1.2. договору).

Розрахунок за кожну поставлену партію здійснюється на умовах розстрочення платежу до повної реалізації товару чи повернення постачальнику нереалізованого залишку; перерахування коштів за фактично реалізований товар здійснюється щодекадно (п.3.2. договору).

На виконання умов договору за накладними №13 від 13.03.2008 р., №15 від 17.03.2008 р., №16 від 23.03.2008 р., №17 від 27.03.2010 р., №45 від 06.08.2008 р. було поставлено товар –книгопечатну продукцію в асортименті.

Через невиконання Відповідачем зобов’язань за договором в частині оплати отриманого товару, що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.12.2008 р., Відповідач заборгував Позивачу 30325,89 грн.

За положеннями п.4.3. договору при несвоєчасній оплаті суми договору покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до умов договору та чинного законодавства Позивачем розраховано пеню за прострочення розрахунків в сумі 1794,63 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, оплаті послуг адвоката віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІВДЕННЕ КНИГОТОРГОВЕ ТОВАРИСТВО” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська,27, код ЄДРПОУ 33216200, р/р 26004299401 в АКБ «Порто-Франко», МФО 328180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПІВДЕННЕ КНИГОТОРГОВЕ ТОВАРИСТВО” (65091, м. Одеса, вул. Колонтаївська,37, код ЄДРПОУ 32428794, р/р 26004660535580 в ООФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Одеси, МФО 328016) 30325,89 грн. боргу, 1794,63 грн. пені, 321,20 грн. витрат по державному миту, 236 грн. витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя