Рішення № 11417990, 13.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2010 р.Справа № 15/104-10-2883 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - Грицюта О.П.;

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Петросталь” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „Ударний” про стягнення 17374,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Петросталь” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „Ударний” про стягнення 97138,00 грн., посилаючись на наступне.

23 вересня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством „Петросталь” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „Ударний” був укладений договір купівлі-продажу винограду, згідно якого позивач на підставі накладних № РН 000170, № РН 000171, № РН 000173, № РН 000194 поставив відповідачу виноград на загальну суму 89763,94 грн. Однак, отриманий виноград відповідач оплатив лише частково в сумі 10000 грн., у зв’язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 79763,94 грн.

Крім того, у зв’язку з ухиленням відповідача від виконання договірних зобов’язань позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 8100 грн., 3% річних в розмірі 2393 грн. та інфляцію в сумі 6881 грн. При цьому позивач зазначає, що на претензію позивача відповідач не надав відповіді.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2010 р. порушено провадження у справі № 15/104-10-2883 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду від 13.08.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 8100 грн., 3% річних в розмірі 2393 грн. та інфляцію в сумі 6881 грн., що разом складає 17374 грн., оскільки відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 79763,94 грн. згідно платіжного доручення № 185 від 10.08.2010 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

23 вересня 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Петросталь” (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „Ударний” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 3/09, згідно п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару зазначено в п. 1.2 договору: виноград свіжий технічний ДСТУ 2366-94 у кількості і за цінами, вказаними на кожну поставлену партію у відповідних накладних, що являються невід’ємною частиною договору.

Ціна договору вказана в п. 1.3 договору та складає загальну суму вартості товару по видатковим накладним, поставленого покупцю в період дії даного договору.

Згідно п. 2.1.1, 2.1.2 договору продавець зобов’язується поставити товар покупцю та передати товар, вказаний в п. 1.2 договору, у власність покупцю після прийняття останнім товару у встановленому порядку.

Товар вважається прийнятим після підписання представником покупця відповідної накладної (п. 2.1.3 договору).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, вищевказаний договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання його сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу:

-          згідно видаткової накладної № РН 000170 від 29.09.2009 р. виноград „Ркацетелі” у кількості 3097 кг по ціні 1,38 грн. за кг на загальну суму 5110,05 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН 000171 від 29.09.2009 р. виноград „Ркацетелі” у кількості 9340 кг по ціні 1,375 грн. за кг на загальну суму 15411,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН 000172 від 29.09.2009 р. виноград „Ркацетелі” у кількості 9500 кг по ціні 1,375 грн. за кг на загальну суму 15675,00 грн. з ПДВ;

-          згідно видаткової накладної № РН 000194 від 09.10.2009 р. виноград „Одеський чорний” у кількості 8100 кг та виноград „Молдова” у кількості 36720 кг на загальну суму 53567,89 грн. з ПДВ.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем виноград відповідачем було отримано через уповноважену особу - Кліменка О.В. (на підставі довіреності серії ЯНЧ № 834014 від 28.09.2009 р.), що вбачається з підпису вказаної особи на вищевказаних видаткових накладних.

Так, загальна сума поставленого позивачем винограду за вказаними видатковими накладними склала 89763,94 грн.

Між тим, як з’ясовано судом, на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем було оплачено лише 10000,00 грн. згідно платіжного доручення № 189 від 05.11.2009 р., у зв’язку з чим заборгованість відповідача становила 79763,94 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 14.04.2010 р., складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін. Крім того, під час розгляду справи відповідачем згідно платіжного доручення № 185 від 10.08.2010 р. було сплачено 79763,94 грн., тобто заборгованість відповідачем була погашена повністю.

При цьому позивачем були нараховані відповідачу за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо оплати поставленого винограду пеню в розмірі 8100 грн., 3% річних в розмірі 2393 грн. та інфляцію в сумі 6881 грн., що разом складає 17374 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як передбачено п. 3.2 договору № 3/09, у випадку несвоєчасної оплати за даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Разом з тим невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду з позовом мала місце прострочка відповідача щодо сплати вартості товару та існувала заборгованість в сумі 79763,94 грн., суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення нарахованої пені, оскільки таке зобов’язання щодо сплати пені у відповідача виникло згідно п. 3.2 договору.

При цьому слід зазначити, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 ЦК України та п. 2.2.1 договору зобов’язання щодо оплати поставленого товару у відповідача виникло з моменту його прийняття. Так, остання поставка винограду за договором була здійснена згідно видаткової накладної № РН 000194 від 09.10.2009 р., відповідно оплата товару мала бути здійснена не пізніше 09.10.2009 р. і з наступного дня у відповідача виникло прострочення у виконанні зобов’язання щодо оплати товару.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, позивачем розраховано суму пені за останні 6 місяців до подачі позову, що відповідає вимогам п. 6. ст. 232 Господарського кодексу України. Проте, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що сума пені (виходячи з подвійної ставки НБУ 10,25%, що діяла у період з 12.08.2009 р. до 08.06.2010 р.) складає 8063,80 грн. (79763,94 грн./100%х 2х10,25% / 365 дн.х 180 дн.), а не 8100 грн., що заявлена позивачем до стягнення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, позивачем здійснено розрахунок 3% річних та індексу інфляції за період з 02.10.2009 р. по 01.06.2010 р. Однак, як вже зазначалось, прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару виникла з 10.10.2009 р., у зв’язку з чим судом здійснено розрахунок 3% річних з огляду на існуючу суму заборгованості на момент звернення позивача до суду з даним позовом за період з 10.10.2009 р. по 01.06.2010 р.:

79763,94 грн. /100% * 3%:365 дн.* 234 дн. = 1534,10 грн.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. У зв’язку з цим суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат. Однак, виходячи з невірного визначення позивачем періоду розрахунку інфляції на ненаданням детального розрахунку, судом здійснено розрахунок інфляційних з огляду на заявлену суму заборгованості за період з 10.10.2009 р. по 01.06.2010 р. (середній індекс інфляції за період 107,7%):

79763,94 грн. / 100% * 107,7%= 85905,76 грн.; інфляційне збільшення 6141,82 грн.

Отже, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по пені, 3% річних та інфляції становить 15739,72 грн. (8063,80 грн. + 1534,10 грн. + 6141,82 грн.).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Петросталь” обґрунтовані частково, у зв’язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (з урахуванням наявної суми заборгованості на момент подання позову).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства „Петросталь” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „Ударний” про стягнення 17374,00 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виноробний завод „Ударний” (68500, Одеська область, смт. Тарутине, спуск Антонова, 5; код ЄДРПОУ 3384096) на користь Відкритого акціонерного товариства „Петросталь” (68513, Одеська область, Тарутинський район, с. Петрівськ-1, вул. Благоєва, буд. 38; код ЄДРПОУ 05414769) заборгованість в сумі 15739/п’ятнадцять тисяч сімсот тридцять дев’ять/грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 955/дев’ятсот п’ятдесят п’ять/грн. 04 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

3.          В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 18.08.2010 р.

Суддя Петров В.С.