Рішення № 11417485, 11.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2010 р.Справа № 27/64-10-2253 за позовом: Приватного підприємства „НОВАТРАНС”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеського кабельного заводу „ОДЕСКАБЕЛЬ”;

про стягнення 71973,57 грн.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ченкова Н.Я.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Позивач Приватне підприємство „НОВАТРАНС” (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в яків просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеського кабельного заводу „ОДЕСКАБЕЛЬ” (далі - Відповідач) заборгованість 71973,57 грн., з яких 70700 грн. основна заборгованість, 555,92 грн. пеня, 81,35 грн. 3% річних, 636,3 грн. інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору №338 від 07.10.2009р. про надання транспортно-експедиційних послуг, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобовязання, між тим відповідач не сплатив здійснені позивачем перевезення, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Відповідач, надавши відзив на позовну заяву, не визнав позов та вважає його необґрунтованим, а вимоги позивача про здійснення оплати передчасними, тому що згідно умов Договору оплата здійснюється лише за наявності документа, який свідчить про отримання вантажоотримувачем вантажу в повному обсязі і без претензій щодо якості вантажу. Посилаючись на ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України Відповідач вважає, що Позивач виконав зобовязання за договором неналежним чином, саме тому відповідач не підписав акти виконаних робіт. Крім того, Відповідач ставить під сумнів копії заявок на перевезення вантажу, та надав клопотання про витребування оригіналів заявок на перевезення вантажу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

07 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Одеського кабельного заводу „ОДЕСКАБЕЛЬ” (далі Відповідач або Замовник) та приватним підприємством „НОВАТРАНС” (далі Позивач або Експедитор) було укладено Договір № 338 (далі Договір) згідно якого Позивач зобовязався від свого імені та за рахунок Відповідача організувати автоперевезення вантажу Відповідача в Україні та в міжнародних сполученнях по обумовленому маршруту.

У відповідності до п. 1.3. Договору, Позивач зобовязався надавати послуги у відповідності до вказівок Замовника, обумовлених в замовленнях на перевезення. Кількість та род вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік подачі транспорту, строки доставки, суми оплат за надані транспортно-експедеційні послуги, обумовлюються разовими замовленнями, які є невідємною частиною даного Договору, додатково перед кожним конкретним перевезенням чи групою перевезень.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що замовлення на перевезення, яке є невідємною частиною даного Договору, повинно складатись в письмовій формі та бути завіреним печаткою (штампом) замовника та Експедитора. Сторони у цьому пункті також дійшли згоди, що визнають юридичну силу замовлення на перевезення, переданого факсимільним звязком.

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. Договору визначено, що Експедитор виконує перевезення вантажів Замовника в строки, узгодженні в замовленнях. Після здійснення перевезення, Експедитор не пізніше 3-х днів з дати отримання вантажу вантажоотримувачем, зобовязаний направити Замовнику оригінали товаротранспортної накладної/СМR, а також підписаний з боку Експедитора акт виконаних робіт та рахунок на оплату послуг. Замовник зобовязується підписати акт або письмово надати свої заперечення протягом 5 днів з моменту його отримання. Послуги вважаються виконаними при умові надання Експедитором на адресу Замовника оригіналів документів (товаротранспортних накладних), що містять відповідні написи та печатки вантажоотримувачів про отримання вантажу в повному обсязі, що є підставою для підписання замовником акту виконаних робіт.

Вартість послуг по перевезенню, згідно до п.4.1, 4.2 Договору, обумовлюється додатково по кожному перевезенню. При цьому загальна вартість Договору визначається по сумі вартості здійснених послуг на підставі замовлень та рахунків Експедитора.

Пункти 5.1. та 5.2. Договору передбачають, що Замовник сплачує послуги по перевезенню вантажу в гривні, по факту надання послуг, банківським переведенням на підставі рахунку Експедитора, при наявності документа (товаротранспортної накладної), що підтверджує отримання вантажу вантажоотримувачем, протягом 10 днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Згідно п. 6.6. Договору визначено, що у випадку прострочення оплати, Замовник повинен сплатити Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який стягується пеня, за кожен день прострочення, від вартості неоплачених послуг.

Відповідно до п 7.2. Договір укладений на невизначений строк та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору передбачено, що спори між Позивачем та Відповідачем вирішуються шляхом переговорів. Спори за якими не досягнуто згоди вирішуються в господарському суді за місцезнаходженням Відповідача.

Як встановлено матеріалами справи, в період з 22.10.2009р. по 20.11.2009р. від Замовника до Експедитора надійшло 29 замовлень на перевезення вантажів, а саме за маршрутами: ОдесаКиїв (2), вартістю 2300грн., Одеса-Ровно-Львів, вартістю 4200грн., Дніпропетровськ-Харків, вартістю 900грн., Одеса-Винниця, вартістю 1800грн., Одеса-Херсон-Цюрупинськ, вартістю 1450грн., Одеса-Умань-Кировоград-Черкаси, вартістю 2550грн., Одеса-Кривий Ріг-Дніпропетровськ-Полтава, вартістю 3500грн., Одеса-Нетішин-Ровно, вартістю 2600грн., Одеса-Київ(2), вартістю 2500грн., Одеса-Запоріжжя-Донецьк-Луганськ, вартістю 4700грн., Одеса-Суми, вартістю 3050грн., Одеса-Київ(2), вартістю 1900грн., Донецьк-Запоріжжя-Одеса, вартістю 3300грн., Одеса-Ровно-Львів, вартістю 4100грн., Донецьк-Макіївка, вартістю 550грн., Одеса-Київ, вартістю 2500грн., Одеса-Запоріжжя-Донецьк, вартістю 3700грн., Одеса-Миколаїв, вартістю 300грн., Київ-Одеса, вартістю 2500грн., Київ-Одеса, вартістю 2600грн., пгт Коцюбинське-Одеса, вартістю 600грн., Дніпропетровськ-Полтава-Харків, вартістю 800грн., Одеса-Київ-Ровно, вартістю 4200грн., Одеса-Херсон-Цюрупинськ, вартістю 1000грн., Одеса-Хмельницький-Тернопіль-Івано-Франківськ, вартістю 1200грн., Одеса-Ровно, вартістю 2500грн., Одеса-Запоріжжя-Донецьк-Луганськ, вартістю 5100грн., Одеса-Житомир, вартістю 500грн., Одеса-Насташка-Київ, вартістю 2800грн., на загальну суму 69700грн.

Позивач в своїх розрахунках посилається також на замовлення за маршрутами Запоріжжя-Одеса, з датою завантаження 18.11.2009р., вартістю 600грн., між тим до матеріалів справи не додано цього замовлення.

Кожне із замовлень містило передбачені договором умови, а саме визначений Замовником маршрут, дату завантаження та вивантаження, вимоги до автомобілю, вид вантажу, вагу, адресу завантаження, контактну особу, адресу вивантаження, ставку фрахту, пакет документів для сплати, інші умови. Зазначені замовлення надійшли до позивача факсимільним звязком, виготовлені на бланках відповідача з печаткою, реквізитами та підписом Замовника.

ПП „Новотранс” прийняло до виконання зазначені замовлення на перевезення та у визначені у замовленнях строки здійснило приймання від замовника вантажу, організувало автоперевезення та доставку вантажу вантажоотримувачам.

Із супровідним листом №2 від 02.12.2009р. Експедитором було надіслано на адресу Замовника оригінали товаротранспортних накладних, згідно доданого реєстру, за якими вантажоотримувачам доставлено вантаж 23.10.09р., 26.10.09р, 28.10,09р., 04.11.09р., 06.11.09р. В підтвердження відправлення зазначених накладних позивачем надано поштове повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованою поштою від 14.12.2009р.

Реєстр оригіналів ТТН від 22.10.09р. №681, 679, 680; від 4.11.09р. №732, 734, 733; від 11.11.09р. № 761, 759, 760; від 11.11.09 №762, 758; від 12.11.09р. №763; від 17.11.09 №ке-0005279, ке-0005278; від 18.11.09р. №786, 787; від 18.11.09р. №785, 784; від 19.11.09р. №796, 795, 794; від 19.11.09р. № 791; від 19.11.09р. №800, 798, 799; від 20.11.09р. №805 були передані ТОВ „ТД „Одесакабель” 25.02.2010р., отримання даного реєстру підтверджується підписом та печаткою Відповідача.

29.03.2010р. Позивачем була надіслана Відповідачу претензія, до якої були додані рахунки, акти виконаних робіт, податкових накладних, виготовлені на підставі здійснених послуг по перевезенню вантажу Замовника, на загальну суму 70700грн. Згідно поштового повідомлення про вручення відправлення спецзвязку, претензія була отримана Відповідачем 30.03.2010р.

Оскільки оригінали ТТН були надіслані Відповідачу на виконання умов договору, для здійснення відповідних проплат, в підтвердження виконання своїх зобовязань, позивачем до матеріалів справи надано копії ТТН: №677, 678, 679, 680, 681, 686, 688, 691, 693, 694, 714, 715, 716, 732, 733, 734, 735, 743, 744, 759, 761, 758, 762, 763, 0005278, 0005279, 181109-1, 181109-2, 786, 787, 784, 785, 794, 795, 796, 791, 798, 799, 800, 805, 806, 807, 808 та листи вантажоотримувачів по тих перевезеннях, за якими були втрачені ТТН.

Несплата відповідачем виставлених позивачем рахунків стала підставою для звернення до суду з позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 70700грн. та нарахованих за прострочення сплати послуг пені, інфляції, річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 933 Цивільного кодексу України встановлено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Як вбачається з умов Договору № 338 від 07.11.2009 року, Позивач взяв на себе зобовязання від свого імені та за рахунок Відповідача організувати автоперевезення вантажу Відповідача в Україні та в міжнародних сполученнях по обумовленому маршруту, а Відповідач прийняв зобовязання сплатити послуги по перевезенню, як передбачено зазначеним Договором.

При цьому, згідно до п.5.1 Договору визначено, що сплата послуг, здійснюється по факту надання послуг, на підставі рахунку Експедитора (Позивача), оплата, відповідно до п.5.2 Договору, здійснюється протягом 10 днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

Як встановлено під час розгляду справи, на виконання умов договору Позивачем були надіслані Відповідачу оригінали товаротранспортних накладних, податкові накладні, рахунки та акти виконаних робіт, між тим Відповідачем акти підписані не були та не надано належних заперечень, порядок надання яких визначений у п.3.1 Договору.

В обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги Відповідач посилається на те, що заявки надані Позивачем в підтвердження здійснених замовлень на перевезення вантажу не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони є лише у вигляді факсових копій, а належним підтвердженням здійснених замовлень, на думку Відповідача є оригінали заявок. В свою чергу Відповідачем зазначено, що оригіналів заявок у нього також не має, оскільки при звільненні інженера-експедитора, який безпосередньо працював з Позивачем, вони були втрачені або залишились у цього працівника.

Між тим, дане заперечення не може бути прийняте судом до уваги, оскільки у п. 1.4. Договору сторони узгодили, що визнають юридичну силу заявок на перевезення, переданих факсимільним звязком. Крім того, дані заявки містять печатку підприємства Відповідача та всі необхідні реквізити, а звільнення працівника не є підставою, яка спростовує дані факти.

Щодо твердження Відповідача про неотримання ним оригіналів товаротранспортних накладних, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В підтвердження надіслання оригіналів товаротранспортних накладних, Позивачем надано поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, отриманого представником Відповідача 14.12.2009р., за яким на адресу Відповідача було надіслано, згідно реєстру ТТН №677, 678, 686, 688, 691, 693, 694, 715, 714, 716, 735, 743, 744, а також реєстр оригіналів ТТН від 25.02.2010р., з штампом відповідача про отримання, за яким Відповідачу було передано ТТН №681, 679, 680, 732, 733, 734, 761, 759, 760, 762, 758, 763, 0005279, 0005278, 786, 787, 785, 784, 796, 795, 794, 791, 800, 798, 799, 805.

Відповідно до п. 3.2 Договору, укладеного між сторонами, передбачено, що послуги вважаються виконаними при умові надання Експедитором на адресу Замовника оригіналів документів (товаротранспортних накладних), що містять відповідні написи та печатки вантажоотримувачів про отримання вантажу в повному обсязі, що є підставою для підписання замовником акту виконаних робіт.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що Позивачем належним чином доведено виконання транспортно-експедиторських послуг за вказаним Договором, згідно до переданих Відповідачу товаротранспортних накладних №677, 678, 686, 688, 691, 693, 694, 715, 714, 716, 735, 743, 744, 681, 679, 680, 732, 733, 734, 761, 759, 760, 762, 758, 763, 0005279, 0005278, 786, 787, 785, 784, 796, 795, 794, 791, 800, 798, 799, 805.

Між тим, із заявлених позовних вимог вбачається, що Позивачем до суми основного боргу включено як послуги за якими є ТТН так і послуги за якими відсутні ТТН або належні докази надіслання їх оригіналів Відповідачу. В підтвердження виконання послуг за заявками, за якими не має ТТН, Позивачем надано листи від вантажоотримувачів. Однак суд не може прийняти дані листи, як докази належного виконання взятих на себе Позивачем зобовязань, оскільки договором передбачено, що тільки ТТН є належним доказом виконання послуг Експедитором. Крім того, із наданих замовлень неможливо зробити висновок хто був безпосереднім вантажоотримувачем, в звязку з чим суми перевезень, які підтверджені вказаними листами суд не приймає до уваги.

Таким чином, щодо заявленої Позивачем суми основного боргу у розмірі 70700грн., суд зазначає, що згідно до доданих до позовної заяви заявок сума ставки фрахту, визначена у п.11 замовлень, складає 69700, при цьому, суд звертає увагу Позивача, що за замовленням Одеса-Ровно-Львів, з датою завантаження 22.10.2009р., вартість послуг складає 4200грн., а не 4250, як зазначив Позивач, а перевезення Запоріжжя-Одеса, з датою завантаження 18.11.2009р. на суму 600 грн., взагалі відбулось без відповідного замовлення Відповідача, тому не може бути прийнято до уваги при розрахунках.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Між тим, як встановлено судом, збільшення суми ставки фрахту у виставлених Відповідачу рахунках, на суму 350грн., здійснено Позивачем без документального підтвердження понесених при виконанні послуг витрат, отже зазначена позивачем сума основного боргу у розмірі 70700грн. є безпідставною та необґрунтованою.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про невірний розрахунок Позивачем суми основного боргу та з урахуванням існуючих в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку що сума основного боргу, розмір якої доведено належними чином, складає 49750грн. ( 70300грн. - 50грн.(за замовленням Одеса-Ровно-Львів,) - 600грн.(перевезення Запоріжжя-Одеса) - 20550грн.(вартість послуг за якими не має ТТН) = 49750грн. )

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.6. Договору визначено, що у випадку прострочення оплати, Замовник повинен сплатити Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який стягується пеня, за кожен день прострочення, від вартості неоплачених послуг.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Згідно до здійсненого Позивачем розрахунку строком виникнення зобовязання Позивач вважає 29.04.2010р., та розраховує суму штрафних санкцій по 12.05.2010р. На підставі чого суд застосовує для розрахунку пені, річних та інфляції визначений Позивачем період з 29.04.2010 по 12.05.2010р.

Так, з урахуванням визначеної судом суми основного боргу у розмірі 49750грн., суд здійснив власні розрахунки, згідно до яких сума пені, передбачена п.6.6 Договору, складає 195грн. 60коп. (49750*10,25%:365*14=195, 60); сума річних складає 57грн. 25коп. (49750*3%:365*14=57, 25).

Щодо суми інфляційних збитків, суд зазначає, що індекс інфляції це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на індекс інфляції за період прострочення. Між тим, за даними Державного комітету статистики України у квітні індекс інфляції у відсотках складав - 99, 7%, а у травні - 99,4%, отже інфляційні за зазначений період не нараховуються.

Згідно до ст. 44. Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат віднесено державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

В матеріалах справи міститься договір №6105/9 від 07.05.2010р. про надання юридичних послуг, укладений між Позивачем та адвокатом ОСОБА_1, ордер №6105/9, виданий Одеською обласною колегією адвокатів на ведення господарської справи та свідоцтво ОСОБА_1 про право на заняття адвокатською діяльністю.

У якості оплати послуг адвоката, на виконання умов договору №6105/9 від 07.05.2010р. про надання юридичних послуг, позивачем перераховано 1456грн., що підтверджується платіжним дорученням №164 від 27.07.2010р., яке міститься у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд дослідивши обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПП «Новатранс», а саме в частині стягнення з ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу«Одескабель»суми основного боргу у розмірі 49750грн., 195, 60грн. пені та 57, 25грн. річних, в решті позову відмовити.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 719, 74грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та на послуги адвоката у розмірі 1456,65грн., покладаються на відповідача та позивача, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 48, 49,75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Одеського кабельного заводу «Одесакабель»(65013, Одеська область, м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 144, код ЄДРПОУ 30332681) на користь Приватного підприємства «Новатранс»(65000, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 141, код ЄДРПОУ 33507190) 49750 (сорок девять тисяч сімсот пятдесят)грн. основної заборгованості, 195 (сто девяносто пять)грн. 60 коп. пені, 57(пятдесят сім) грн. 25 коп. річних, 500 (пятсот)грн. 20коп. державного мита, 164 (сто шістдесят чотири) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1012 (одна тисяча дванадцять)грн. 40коп. витрат на послуги адвоката.

2. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 13.08.2010р.