Рішення № 11416677, 11.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2010 р.Справа № 9/146-10-2633 За позовом: Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної ради Одеської області;

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 5077,65 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я. (за посвідченням);

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 16.06.2010 р. за вх.5483 Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Біляївської районної ради Одеської області (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) 5077,65 грн.

Відповідач у судове засідання 11.08.2010 р. не зявився.

Ухвала про порушення провадження у справі від 17.06.2010р., надіслана судом на юридичну адресу Відповідача, повернута до суду відділенням поштового звязку через відсутність Відповідача, таким чином Відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у розясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, суд встановив наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку №01.06.516.00043 від 14.02.2006р. володіє земельною ділянкою №2 масив №7 загальною площею 1,78 га, яка розташована на території Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області та призначена для ведення особистого селянського господарства.

20.11.2006 р. розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації №1813/2006 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення частини вищевказаної земельної ділянки (яка перебуває у власності Відповідача та яка була призначена для ведення особистого селянського господарства, а саме 0,406 га.) для будівництва та експлуатації АЗС та ГАЗС на території Усатівської сільської ради.

В результаті чого дана частина земельної ділянки згідно вищевказаного розпорядження була виведена із земель сільськогосподарського обороту та їй було надано призначення будівництво та експлуатація АЗС та ГАЗС.

Державним підприємством „Одеський інститут землеустрою” відповідно до розрахунку визначено розмір втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню Відповідачем у звязку зі зміною цільового призначення земельною ділянки, що становить 33851 грн.

У відповідності до вимог статті 209 Земельного кодексу України Відповідач повинен був перерахувати до бюджету Біляївської районної ради 5077,65 грн.

Відповідачем не здійснено сплату до бюджету відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформацією відділу Держкомзему у Біляївському районі, листом Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №22-15-254/253 від 16.02.2010 р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом (ч.2 ст.207 Земельного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.209 Земельного кодексу України кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя; 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ, сіл та їх об'єднань.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1279 від 17.11.1997, встановлено, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не повязаних із веденням сільського господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Згідно із ч.1 ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч.2 ст.20 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Біляївської районної ради Одеської області (67600, Одеська область, Біляївський район, м. Білявка, пр-т. Жовтневої революції,7, код ЄДРПОУ 20948988) 5077,65 грн.

3.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 102 грн. державного мита.

4.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003, символ звітності банку 264) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя