Рішення № 11416651, 09.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2010 р.Справа № 15/108-10-2887 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від прокуратури – Жигун І.В.,

від позивача - Андрейцева О.М.;

від відповідача - не з’явився,

від третьої особи - Морозова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Закритого акціонерного товариства „ХХІ століття”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 33104,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради Закритого акціонерного товариства „ХХІ століття”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 33104,19 грн., посилаючись на наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 11.10.2004 р. № 3264-ІV Закритому акціонерному товариству „ХХІ століття” було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 3175 кв.м за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, 26-28, для подальшого проектування та будівництва 5-7 поверхового жилого будинку з офісними приміщеннями.

На підставі зазначеного рішення між Одеською міською радою та відповідачем 30.11.2005 р. було укладено договір оренди землі терміном на 5 років, який зареєстровано у Одеській регіональній філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” 20.01.2006 р. № 040650500011.

Згідно п. 4.1 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 3175 кв.м у розмірі 52165,25 грн.

Пунктом 4.4 вказаного договору встановлено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Проте, як вказує прокурор, відповідно до листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19.04.2010 р. № 22586/9/24-0 заборгованість по орендній платі відповідача станом на 16.04.2010 р. складає 33104,19 грн.

Так, прокурор, посилаючись на п. „в” ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 24 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст. 525, 526, 762 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2010 р. порушено провадження у справі № 15/108-10-2887 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Третя особа вважає позов прокурора обґрунтованим, законним та таким що, підлягає задоволенню, з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 26-28).

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. У зв’язку з цим відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Рішенням Одеської міської ради від 11.10.2004 р. № 3264-ІV „Про затвердження проекту відведення та надання закритому акціонерному товариству „ХХІ століття” в оренду земельної ділянки площею 0,3175 га за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, 26-28 для подальшого проектування та будівництва 5-7 поверхового жилого будинку з офісними приміщеннями” було надано ЗАТ „ХХІ століття” за рахунок земель міста (землі житлової та громадської забудови) земельну ділянку площею 0,3175 га за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, 26-28, у короткострокову оренду терміном на 5 років для подальшого проектування та будівництва 5-7-поверхового жилого будинку з офісними приміщеннями.

На підставі вказаного рішення міськради 04 квітня 2005 року було проведено визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) закритому акціонерному товариству „ХХІ століття” для подальшого проектування та будівництва 5-7 поверхового жилого будинку з офісними приміщеннями за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Онілової, 26-28, про що був складений акт від 04.04.2005 р.

30 листопада 2005 року між Одеською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „ХХІ століття” (орендар) був укладений договір оренди землі, згідно якого орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради № 3264-ІV від 11.10.2004 р. надає за рахунок земель міста раніше не переданих у власність та не наданих у користування, а орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку, площею 3175 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, провул. Онілової, 26-28, згідно з планом земельної ділянки, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1, 3.1 договору земельна ділянка площею 3175 кв.м передається в оренду для подальшого проектування та будівництва 5-7 поверхового жилого будинку з офісними приміщеннями; термін дії договору становить 5 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1304321,75 грн. (п. 2.3 договору).

Згідно п. 4.1 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі за земельну ділянку площею 3175 кв.м у розмірі 52165,25 грн.

Орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітнього місяця (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 вказаного договору встановлено, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Проте, як вказує прокурор, відповідно до листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19.04.2010 р. № 22586/9/24-0 заборгованість по орендній платі відповідача станом на 16.04.2010 р. складає 33104,19 грн., що вбачається також з облікової картки відповідача як платника податку на землю.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 21 вказаного Закону визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

В ст. 2 Закону України "Про плату за землю" вказано, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до п. 1 ст. 3 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до підпункту „в” ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 33104,19 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, слід зазначити, що позивач - Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, тому суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою є цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства, обґрунтовані і відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету „Про державне мито”.

Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 р.) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, позивач при самостійному зверненні до суду з даною позовною заявою мав сплатити до бюджету державне мито в розмірі 331,04 грн. (1% від суми позову), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (зі змінами від 05.08.2009 р.).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Закритого акціонерного товариства „ХХІ століття”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 33104,19 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Закритого акціонерного товариства „ХХІ століття” (65038, м. Одеса, вул. Золотий берег, 4 „а”; код ЄДРПОУ 01353516) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; банк УДК в Одеській області, МФО 328011, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок одержувача –ВДК у м. Одеса, код бюджетної класифікації 13050200) заборгованість по орендній платі в сумі 33104/тридцять три тисячі сто чотири/грн. 19 коп.

3.          СТЯГНУТИ з Закритого акціонерного товариства „ХХІ століття” (65038, м. Одеса, вул. Золотий берег, 4 „а”; код ЄДРПОУ 01353516) на користь державного бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31114095700008, МФО 828011, КБК 22090200) держмито в сумі 331/триста тридцять одна/грн. 04 коп.

4.          СТЯГНУТИ з Закритого акціонерного товариства „ХХІ століття” (65038, м. Одеса, вул. Золотий берег, 4 „а”; код ЄДРПОУ 01353516) до бюджету (Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, р/р 31213264700008, МФО 828011, КБК 22050003) витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 16.08.2010 р.

Суддя Петров В.С.