Рішення № 11416059, 08.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.10 р. Справа № 22/193пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 35498911,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про визнання недійсним договору та відсутнім права власності,

та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 35498911,

про визнання права власності, -

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився, -

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.09.2010р. по 08.09.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС”, м.Краматорськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області, про:

- визнання відсутнім у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 права власності на обєкт незавершеного будівництва адміністративної будівлі готовністю 70%, розташованої за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1;

.- визнання недійсним договору про спільну участь в реалізації проекту по завершенню будівництва адміністративної будівлі готовністю 70%, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 28.07.2008р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ „Будівельна компанія „ГРАДАС”.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов договору від 28.07.2008р. про спільну участь в реалізації проекту по завершенню будівництва адміністративної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, а саме ненадання ним документів, що підтверджують право власності останнього на річ, у відношенні якої укладався наведений правочин, що за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС” робить неможливим виконання ним обовязку щодо оформлення прав користування земельною ділянкою та отримання даних, необхідних для проектування. Оскільки, у звязку з такою бездіяльністю від дати укладення договору сплив значний час, за який змінилися обставини господарювання, виконання Позивачем своїх зобовязань відносно термінів та загалом досягнення спільної мети за спірним договором без додаткових витрат унеможливлюється. З огляду на наведені обставини, враховуючи порушення Відповідачем умов договору, Позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про розірвання спірного правочину та обовязку щодо його охорони, на що отримав відмову останнього. Одночасно, Позивач, посилаючись на ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, у звязку з відсутністю реєстрації у БТІ права власності на наведений обєкт нерухомості, що має наслідком неможливість передання його по договору про спільну участь по завершенню будівництва, вважає, що ОСОБА_1 не є власником обєкта нерухомості, з приводу чого заявляє вимоги щодо визнання відсутнім права власності у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на адміністративну будівлю по вул.Обїзній,1, у місті Краматорськ Донецької області.

На підтвердження наведених обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії договору №б/н від 28.07.2010р. про спільну участь у реалізації проекту по завершенню будівництва адміністративної будівлі, листів №143-юр від 05.08.2008р., №214-юр від 08.10.2008р., №353-юр від 23.11.2009р. та №75-юр від 18.05.2010р, інвентаризаційної справи №БТІ-1982н/ф, висновку про відсоток готовності обєкту незавершеного будівництва рішення Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду по справі №30-02/08 від 23.07.2008р., договору купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.215, 216, 229, 331 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 15 Господарського процесуального кодексу України.

03.08.2010р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС” про визнання права власності за Фізичною-особою ОСОБА_1 на обєкт нерухомого майна недобудовану адміністративну будівлю готовністю 70%, „А-4”, площею 3332,2 кв.м. з підвалом „п/д”, площею 353,4 кв.м., загальною площею 3685,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 03.08.2010р. за зустрічним позовом порушено провадження у справі №22/193пд.

Підставою звернення з наведеним позовом Відповідач, по-перше, зазначає невизнання Позивачем його права власності на спірний обєкт нерухомості, по-друге, посилається на договір купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р. та рішення Північно-Донбаського третейського суду на підставі третейської угоди від 14.07.2008р., якими встановлена наявність права власності на адміністративну будівлю готовністю 70% за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1.

На підтвердження викладених обставин Відповідачем надано договір купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р., рішення Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду від 10.12.2007р. по справі №193-02/07 та від 23.07.2008р. по справі №30-02/08, акт приймання-передачі обєкту купівлі-продажу від 10.06.2008р., копію договору купівлі-продажу 10/100 часток обєкту нерухомості (незакінченої будівництвом адміністративної будівлі та підвалу), висновку про відсоток готовності обєкту незакінченого будівництва.

Нормативно підставою позову Відповідачем визначено ст.ст.204, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, ст.60 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання 08.09.2010р. не зявились.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про наступне.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

10.06.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу в простій письмовій формі.

За змістом цього договору, Продавець продав, а Покупець придбав обєкт будівництва адміністративну будівлю готовністю 70% „А-4” площею 3332,2 кв.м. з підвалом „П/Д” площею 353,4 кв.м., загальною площею 3685,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 на момент укладення договору була власником зазначеного обєкту нерухомості зареєстрованого Краматорським БТІ 20.12.2007р. (витяг серії ССГ №812182 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 21512964, номер запису 1982-н/ф у книзі:10), що встановлено рішенням Південно-Донбаського постійно діючого Третейського Суду від 10.12.2007р. по справі №193-02/07.

Відповідно до ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5 договору купівлі-продажу встановлено, що момент переходу права власності на предмет договору наступає з моменту підписання договору купівлі-продажу та передачі речі.

Фактична передача Фізичній-особі підприємцю ОСОБА_1 наведеної адміністративної будівлі підтверджується актом приймання-передачі обєкту купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений договором купівлі-продажу момент переходу права власності до Покупця суд дійшов висновку, що Відповідач набув право власності на нерухоме майно: адміністративну будівлю готовністю 70% „А-4” площею 3332,2 кв.м. з підвалом „П/Д” площею 353,4 кв.м., загальною площею 3685,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом купівлі-продажу за договором №б/н від 10.06.2008р. між ОСОБА_2 і Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 був адміністративний будинок (А-4) площею 3332,2 кв.м. з підвалом (п/д) площею 353,4 кв.м. готовністю 70%, розташований за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного вбачається, що за договором купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р. до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 перейшло право власності на визначений вище спірний обєкт будівництва. Адміністративний будинок з підвалом має відсоток готовності, який дорівнює 70%, про що свідчить висновок про відсоток готовності обєкту незавершеного будівництва, підготовлений Приватним підприємством „Північнодонецький Аграрний Альянс” (сертифікат субєкта оціночної діяльності №8063/08 від 05.12.2008р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №1307 від 02.06.2004р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ОСОБА_4 НОМЕР_2 від 24.04.2004р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача ОСОБА_4 НОМЕР_3 від 20.03.2008р.).

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України, угода - це дія особи спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У даному випадку мало місце дія учасників на придбання і припинення права власності. Договір, укладений сторонами, є угодою.

У відповідності зі ст.205 Цивільного кодексу України, форма угоди, тобто договору - це спосіб відображення волі сторін, що приймають у ній участь. Цивільний кодекс встановлює кілька способів вираження волі в угодах (договорах): як в усній, так і в письмовій формі. У простій письмовій формі угоду можна здійснити шляхом складання єдиного документа (договору, доручення), підписаного особами, що приймають участь в угоді. Дані приписи кореспондуються зі ст.ст.173, 181, 193 Господарського кодексу України. Договір купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р. у відповідності зі ст. 203, 204 Цивільного кодексу України є правомірним, таким, що не суперечить актам цивільного законодавства і моральним принципам суспільства. Так само має місце і вільне волевиявлення учасників угоди.

У відповідності зі ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з угод.

Отже, укладення між сторонами договору купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р., є угодою у відношенні власності. За таких обставин, враховуючи приписи ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, п.5 зазначеного правочину та акт приймання-передачі обєкту купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р., у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Покупця) право власності на адміністративний будинок (А-4) площею 3332,2 кв.м. з підвалом (п/д) площею 353,4 кв.м. готовністю 70%, розташований за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1, є таким, що набуте.

У відповідності зі ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), що воно здійснює відповідно до закону по своїй волі, незалежно від волі інших осіб. У ст.317 Цивільного кодексу України йдеться про те, що власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. У відповідності зі ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадках встановлених законом.

Визначені вище обставини встановлені рішенням Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду 23.07.2008р. по справі №30-02/08.

Зазначене рішення на даний час у порядку, встановленому чинним законодавством, не скасовано.

Статтею 3 Закону України „Про третейські суди”, у редакції 10.01.2008р., що є чинною на дату винесення зазначеного рішення, обумовлено завдання третейського суду, яким є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Підвідомчість третейських судів встановлена ст.6 Закону України „Про третейські суди”, зокрема, полягає у наступному: третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Отже, враховуючи характер спору, а саме визнання договору дійсним та права власності на нерухоме майно, обмеження підвідомчості третейських судів у розумінні ст.6 Закону України „Про третейські суди” станом на дату винесення рішення по справі №30-02/08 щодо даного виду спору не встановлені.

Окрім того, відповідно до третейської угоди №б/н від 14.07.2008р., укладеної між Субєктом підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сторони обумовили вирішення спору щодо визнання договору купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р. дійсним та визнання права власності на обєкт будівництва адміністративну будівлю (А-4), площею 3332,2 кв.м. з підвалом (п/д), площею 353,4 кв.м., готовністю 70%, розташований за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул. Обїзна,1, у Південно-Донбаському постійно - діючому Третейському суді.

З огляду на викладене, господарський суд приймає до уваги факти, встановлені у рішенні Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду 23.07.2008р. по справі №30-02/08.

Крім того, підтвердження встановлених третейським судом обставин по справі №30-02/08 вбачається з договору купівлі-продажу №б/н від 10.06.2008р., рішення Північно-Донбаського постійно діючого третейського суду від 10.12.2007р. по справі №193-02/07 та від 23.07.2008р., акту приймання-передачі обєкту купівлі-продажу від 10.06.2008р., договору купівлі-продажу 10/100 часток обєкту нерухомості (незакінченої будівництвом адміністративної будівлі та підвалу), висновку про відсоток готовності обєкту незакінченого будівництва, що містять матеріали справи.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, у відповідності до ст.328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлено судом.

Таким чином, приймаючи до уваги підставу набуття права власності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на спірне майно, його визначення у правочині як „обєкт будівництва адміністративна будівля готовністю 70% „А-4” площею 3332,2 кв.м. з підвалом „П/Д” площею 353,4 кв.м. загальною площею 3685,6 кв.м.” останній є власником означеного нерухомого майна зі ступенем готовності 70%.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи вимоги про визнання права власності на спірне майно Відповідач посилається на фактичне невизнання його прав Позивачем. Дане також вбачається зі змісту первісної позовної заяви. Зокрема, Позивач у позовній заяві стверджує про відсутність у Відповідача права власності на спірне майно.

За таких обставин, виходячи з того, що зустрічний позов про визнання права власності повністю доведений Відповідачем, обґрунтований законодавством та фактичними матеріалами справи, враховуючи, що право власності Відповідача фактично не визнається Позивачем, вимоги про визнання права власності за Фізичною-особою ОСОБА_1 на обєкт нерухомого майна - недобудовану адміністративну будівлю готовністю 70%, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, підлягають задоволенню.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту позовної заяви, за твердженням Позивача, договір про спільну участь в реалізації проекту по завершенню будівництва адміністративної будівлі готовністю 70%, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28.07.2008р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ „Будівельна компанія „ГРАДАС”, має бути визнаний недійсним, право власності на визначений обєкт нерухомості у Відповідача відсутнє.

Як встановлено судом, в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов спірного правочину та відсутність у Відповідача права власності на майно, яке є предметом цього договору.

Проте, згідно з висновками суду, викладеними вище, Відповідач є власником спірного нерухомого майна.

Одночасно, інших доказів у підтвердження позову Позивачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що вимоги про визнання недійсним договору та відсутнім права власності недоведені фактичними обставинами справи, первісний позов підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на Позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за зустрічним позовом, у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на Відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС”, м.Краматорськ Донецької області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області, про визнання відсутнім у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 права власності на обєкт незавершеного будівництва адміністративної будівлі готовністю 70%, розташованої за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору про спільну участь в реалізації проекту по завершенню будівництва адміністративної будівлі готовністю 70%, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28.07.2008р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ „Будівельна компанія „ГРАДАС”.

2.Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС” про визнання права власності за Фізичною-особою ОСОБА_1 на обєкт нерухомого майна недобудовану адміністративну будівлю готовністю 70%, „А-4”, площею 3332,2 кв.м. з підвалом „п/д”, площею 353,4 кв.м., загальною площею 3685,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, задовольнити.

3.Визнати право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ Донецької області, на адміністративну будівлю готовністю 70%, „А-4”, площею 3332,2 кв.м. з підвалом „п/д”, площею 353,4 кв.м., загальною площею 3685,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ГРАДАС” (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 10В, ЄДРПОУ 35498911, р/р26006301002643) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 5500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.У судовому засіданні 08.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 13.09.2010р.