Рішення № 114157504, 26.09.2023, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2320/23

Провадження № 2/496/1220/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилева В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 22.02.2017 року в розмірі 45899 грн. 90 коп. та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що до АТ КБ «ПриватБанк» звернувся відповідач з метою отримання банківських послуг у зв`язку із чим останнім було підписано Заяву № б/н від 22.02.2017 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме: «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які відповідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Виконання відповідачем договору вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 35000 грн.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит. Проте, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором та станом на 04.01.2023 року у нього виникла заборгованість перед Банком у розмірі 45899 грн. 90 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 37363 грн. 34 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 8536 грн. 56 коп. Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність та надав згоду на ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно дост. 280 ЦПК України.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 22.02.2017 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого останній підписав «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» (а.с. 14).

Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, відповідач висловив свою згоду з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, при цьому він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

Відповідно до довідки б/н, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , був підписаний кредитний договір № б/н, за яким відповідачу були надані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 (а.с. 13).

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, 22.02.2017 року відбувся старт карткового рахунку, 22.02.2017 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн., 22.02.2017 року зменшено до 0 грн., 23.02.2017 року зменшено до 0 грн., 05.04.2019 року збільшено до 500 грн., 05.04.2019 року зменшено до 0 грн., 13.06.2021 року збільшено до 10000 грн., 17.06.2021 року збільшено до 15000 грн., 03.12.2021 року, збільшено до 30000 грн., 04.12.2021 року збільшено до 35000 грн., 26.12.2022 року зменшено до 0 грн. (а.с. 12).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача перед Банком за кредитним договором б/н від 22.02.2017 року, яку він просить стягнути з нього станом на 04.01.2023 року становить 45899 грн. 90 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 37363 грн. 34 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом - 8536 грн. 56 коп. (а.с. 9-11).

Між тим, судом критично оцінені доводи позивача щодо нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі8536грн.56коп.з огляду на наступне.

Згідно чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими за користування кредитом.

У заяві позичальника від 22.02.2017 року процентна/відсоткова ставка взагалі не визначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 22.02.2017 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредиту (а.с. 15-18) також відповідачем не підписаний.

Вказаний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1746цс16 та від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (22.02.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.02.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно чч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторонуспоживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

Проте, враховуючи той факт, що кредитор має право вимагати у будь-який час виконання боржником обов`язку з повернення кредитних коштів за несвоєчасне погашення кредиту, які у добровільному порядку кредитору позичальником не повернуті, адже відповідачем не надано доказів, що він сплачував заборгованість за кредитним договором, яку він повинен був сплачувати, а тому суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 37363 грн 34 коп., тобто суми фактично отриманої відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжного доручення № PROM8B4TNK від 28.02.2023 року (а.с. 85), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2684 грн., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2184 грн. 82 коп. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 37363 грн. 34 коп. х 2684 грн./45899 грн. 90 коп.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 18.05.2021 року органом 5116, РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 «Д», код ЄДРПОУ - 14360570, МФО №305299, р/р № НОМЕР_5 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість за кредитним договором б/н від 22.02.2017 року у розмірі 37363грн 34коп.,тобто заборгованість за тілом кредиту та судовий збір у розмірі 2184 грн. 82 коп., а всього 39548 грн. 16 коп.

Акціонерному товариствукомерційному банку«ПриватБанк» віншій частиніпозовних вимогдоОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2023 року.

Суддя Л.О. Пендюра