Рішення № 114156915, 03.10.2023, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/675/23

Провадження №2-а/472/7/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2023 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

за участю секретаря Чорної О.В.,

представника позивача Гусарова С.Д.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусмт.Веселинове Миколаївськоїобласті адміністративнусправу запозовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Управління патрульної поліції у Вінницькій області, Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2023 року адвокат Гусаров С.Д. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Управління патрульної поліції в Вінницькій області, Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 14 липня 2023 року через застосунок «Штрафи ПДР», ОСОБА_1 отримав повідомлення про те, що «Водій керував т/з буксируючи напів причіп SCHMITZ SK024 ДНЗ А46766XF, у якого не працювала підсвітка ДНЗ в темну пору доби. Сума штрафу 2380,00 грн. Постанова: ЕАС7252857 від 29 червня 2023. Стаття: ст. 121-3 ч. 1 Керування або експлуатація Т3 без НЗ, з Н3, що не належить цьому засобу. Транспортний засіб: R440. Номер: НОМЕР_1 . Місце вчинення: Вінницька область, Немирівський, Немирів, Горького. Дата Вчинення: 29.06.2023. Сума штрафу: 2 380, 00 грн».

Вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, оскільки, при винесенні постанови не було з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, чи винен позивач у вчиненні даного правопорушення, так як, ні про наявність несправності підсвітки номера причепу, ні про будь-який протокол чи винесену постанову поліцейські йому не повідомляли.

Просить поновити строк оскарження постанови, оскільки оскаржувану постанову на місці її винесення 29.07.2023 йому вручено не було, поштою її не відправляли, а отже він пропустив строк звернення до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Гусаров С.Д. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задоволити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з`явився. Надіслав відзив на позов, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, позов не визнає. Зазначив, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121-3 КУпАП, а саме: 29.06.2023 року працівниками поліції було зупинено ОСОБА_1 під керуванням транспортним засобом, державний номерний знак НОМЕР_2 та буксирував напівпричіп рефрижератор державний номерний знак НОМЕР_3 у якого не працювала підсвітка державного номерного знаку. Надалі, поліцейським СРПП ВП №5 Вінницького РУПГУНП уВінницькій областібуло винесенопостанову серіїЕАС 7252857від 29.06.2023,якою притягнутодо адміністративноївідповідальності зач.1ст.121-3 ОСОБА_1 .Вказане адміністративнеправопорушення підтверджуєтьсявинесеною постановою. Також, вина ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом, який доданий до відзиву на позов. Просить відмовити у задоволенні позову.

Від Управління патрульної поліції у Вінницькій області до суду надійшла заява про заміну неналежного відповідача. Вважають, що вимоги позивача є безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки пред?явлення позову до Управління патрульної поліції у Вінницькій області взагалі безпідставне, так як працівник Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Обертинський В. А., який виніс постанову серії EAC № 7252857 від 29.06.2023 відносно ОСОБА_1 не являється працівником Департаменту патрульної поліції та його структурного підрозділу УПП у Вінницькій області ДПП. Працівник ОСОБА_2 , являється працівником Немирівського ВП ГУНП у Вінницької області та підпорядковується ГУНП у Вінницькій області, яке являється юридичною особою та суб?єктом владних повноважень. В свою чергу Департамент патрульної поліції є окремою юридичною особою зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб за номером 40108646. Департамент патрульної поліції та його структурний підрозділ УПП у Вінницькій області ДПП ніяким чином не пов`язано, не підпорядковується та не є структурним підрозділом ГУНП у Вінницькій області. А тому у позовній заяві жодним чином не відображено відомостей щодо впливу Департаменту патрульної поліції на порушення прав позивача посадовими особами ДПП.

Представник відповідача Немирівського ВПГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не надали.

Заслухавши позивача, представника позивача, вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідност. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В постанові про адміністративне правопорушення серії ЕАС №7252857 вказано, що 29 червня 2023 року о 23 годині 42 хвилин водій ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121-3 КУпАП, а саме: керував транспортним засобомавтомобілем марки SCANIA R440 КА2917IB, в якого не працювала підсвітка ДНЗ в темну пору доби.

На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. У разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів буде стягнуто з правопорушника подвійний розмір штрафу 2380 грн.

Постанова винесена інспекторомст.лейтенантом поліціїОбертинським В.А.,який є працівником Немирівського ВП ГУНП у Вінницької області та підпорядковується ГУНП у Вінницькій області, яке є юридичною особою та суб?єктом владних повноважень, та не являється працівником Департаменту патрульної поліції та його структурного підрозділу УПП у Вінницькій області ДПП. Виходячи з викладеного, Управління патрульної поліції у Вінницькій області не являється належним відповідачем по справі.

Згідно вимог ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2ст. 77 зазначеного Кодексукожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владнихповноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідачасуб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Пунктом 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283,284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.

Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З оглянутого судом відеозапису не підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом із неосвітленим державним знаком, як і не зафіксовано факт не освітлення номерного знаку під час руху автомобіля. З вказаного відеозапису лише вбачається, що працівник поліції зачитує постанову о 23:34 год., тоді як постанова винесена о 23:42 год., тобто запис зроблено раніше ніж винесена постанова.

Таким чином, суд вважає, що наданий відповідачем відеозапис не доводить факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121-3 КУпАП, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення, суду не надано.

В постанові Верховного суду від 19.02.2020 №204/8036/16-а(2а/204/27/17) адміністративне провадження №К/9901/24178/18 зроблено висновок, що вина водія у порушенніПравил дорожнього рухуповинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

За загальним правилом ч. 1 ст.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначенийст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - поліцейського) буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винною у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статтіКонституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень факту порушенняПравилдорожньогорухуУкраїни,отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2статті 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі

були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч. 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, факт порушення позивачемПравил дорожнього рухута правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Згідно ч. 1ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, що відповідає нормам закону.

Оскільки, позивач постанову на місці її винесення 29.06.2023 року не отримав, поштою йому не направляли, а отримав лише після адвокатського запиту в Немирівський ВП ГУНП у Вінницькій області 27.07.2023, внаслідок чого пропустив строк звернення до суду, то суд задовольняє клопотання про поновлення строку оскарження постанови.

Отже, в зв`язку з наведеним позов підлягає задоволенню, постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7252857 від 29.06.2023 відносно позивача - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушеннязакриттю.

Керуючись ст. ст.7,9,121,247,251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2,5,6,8-10,72,77,90,122,139,241-246,250,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головногоуправління Національноїполіції Україниу Вінницькійобласті,Немирівського відділуполіції ГУНПу Вінницькійобласті, про скасуванняпостанови посправі проадміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Поновити строк ОСОБА_1 на звернення до суду.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення ЕАС7252857 від 29.06.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення на нього адміністративного стягнення по справі у вигляді штрафу у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Веселинівський районний суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області С.С. Кучерявенко